ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"06" липня 2006 р. | Справа № 6/49/06 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Туренко В.Б.
суддів Бандури Л.І., Поліщук Л.В.
при секретарі судового засідання Селіховій Г.В.
за участю представників сторін:
від позивача –Морозов О.О.
від відповідача –Якимчук М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Вознесенського міськрайонного центру зайнятості населення
на постанову господарського суду Миколаївської області від 05.04.2006р.
у справі № 6/49/06
за позовом Вознесенського міськрайонного центру зайнятості населення
до Військової частини А-1478
про стягнення 9071.09грн.
встановив:
Вознесенського міськрайонний центр зайнятості населення звернувся з позовом про стягнення з Військової частини А-1478 штрафу в загальній сумі 9071.09грн. за порушення строку подання звіту про фактичне вивільнення працівників Соколової О.П. та Шабаєва М.І. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах п.5 ст.20 Закону України „Про зайнятість населення”, пунктах 1 статтей 16, 34 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”(а.с.2-3).
Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що вищевказані працівники були звільнені з займаних посад з 15.04.2005р. Звіт про вивільнення працівників направлений на адресу позивача через відділення поштового зв’язку простим листом 19.04.2005р., про що свідчить журнал реєстрації вихідних документів.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 05.04.2006р.(суддя Ткачекно О.В.), яка складена у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України 18.04.2006р., у позові відмовлено з тих мотивів, що повідомлення про фактичне вивільнення працівників, військовою частиною направлено в межах десятиденного строку, передбаченого п.5 ст.20 Закону України „Про зайнятість населення”.
Не погодившись із вказаною постановою, позивач 27.04.2006р. звернувся із заявою про апеляційне оскарження, а 15.05.2006р. –з апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, позов задовольнити, посилаючись на не з’ясування судом у повній мірі обставин, які мають значення для вирішення спору.
Письмові заперечення позивача на апеляційну скаргу від відповідача не надійшли. Листом від 07.06.2006р. за вих. № 151 Військова частина А-1478 повідомила апеляційну інстанцію, що просить рішення суду залишити без змін.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Відповідно до п.5 ст.20 Закону України „Про зайнятість населення” від 01.03.1991р. № 803 (із змінами), при вивільненні працівників у зв’язку із ліквідацією, реорганізацією, скороченням чисельності або штату підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніше як за місяць в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення – направляють списки фактично вивільнених працівників. У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту працівників.
На виконання зазначеної норми Закону, Військова частина А-1478 направляла своєчасно звіти про вивільнення працівників за формою № 4-ПН (а.с.7-8). Списки фактично вивільнених з 15.04.2005р. працівників за вих. № 129 від 19.04.2005р. зареєстровані Вознесенським міськрайцентром зайнятості населення 26.04.2005р. за вхідним № 4019/02, що підтверджується відповідним записом на цьому листі та витягом із журналу реєстрації вхідної кореспонденції міськрайцентру зайнятості (а.с.9,71). Тобто, Військовою частиною порушений передбачений Законом десятиденний термін.
Посилання останнього на те, що списки фактично вивільнених працівників від 19.04.2005р. за вихідним № 129 були направлені простим відправленням через відділення поштового зв’язку не заслуговує на увагу, так як в обґрунтування зазначеного відповідач надав лише виписки із журналу реєстрації вихідної кореспонденції. При розгляді апеляційної скарги представник відповідача Якимчук М.О., який до речі наказом Командира військової частини А-1478 від 29.12.2004р. № 268 був призначений у 2005 році відповідальним за отримання, доставку поштових відправлень, а також їх відправлення (а.с.31) пояснив, що інших доказів які б підтверджували дату передачі листа від 19.04.2005р. до відправлення через поштове відділення не має, поштова квитанція йому не видавалась, реєстр згрупованих поштових відправлень ним ніколи не складався.
Відповідно до п.38 Правил надання послуг поштового зв’язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002р. № 1155 (із змінами), ділові папери, звіти, документи, які становлять цінність для відправника або одержувача пересилаються у листах з оголошеною цінністю, що у даному випадку не було зроблено відповідачем. Журнал реєстрації вихідної кореспонденції не є належним доказом, який підтверджує фактичну передачу листа від 19.04.2005р. до поштового відділення, оскільки свідчить лише про дату реєстрації документа та присвоєння йому номера, як це передбачено правилами діловодства.
Отже, відповідач не довів належним чином факт своєчасного подання даних про фактичне вивільнення працівників, а тому вимоги позивача про стягнення штрафу є правомірними і підлягають задоволенню.
Вищевикладене не враховано судом першої інстанції при прийнятті постанови, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст.160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
постановив:
Апеляційну скаргу Вознесенського міськрайоного центру зайнятості населення задовольнити.
Постанову господарського суду Миколаївської області від 05.04.2006р. у справі № 6/49/06 скасувати, позов задовольнити.
Стягнути з Військової частини А-1478 на користь Вознесенського міськрайоного центру зайнятості населення штраф в загальній сумі 9071.09грн.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Туренко В.Б.
Суддя Бандура Л.І.
Суддя Поліщук Л.В.