ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2014 р. Справа № 804/12198/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача:Конєвої С.О. Щербак А.Ю. Коваленко В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «СФГ Нікопольське» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12.08.2014р. Приватне підприємство «СФГ Нікопольське» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо невиконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2013р. №804/14332/13-а, яка набрала законної сили 05.03.2014р.;

- зобов'язати відповідача відновити в електронних базах даних податкових органів, в тому числі «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів, внесених на підставі акту №681/04-61-22-2/38361070 від 17.10.2013 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням суду від 13.12.2013р. було визнано протиправними дії відповідача щодо коригування в електронній базі даних показників податкової звітності позивача з ПДВ на підставі акту перевірки від 17.10.2013р. за червень-липень 2013р. та було зобов'язано відповідача відновити вказані показники податкової звітності з ПДВ позивача. Зазначена постанова суду була оскаржена в апеляційному порядку податковим органом та 05.03.2014р. апеляційну скаргу Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом було залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, тобто 05.03.2014р. постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2013р. набрала законної сили. 13.03.2014р. та 12.05.2014р. позивач звернувся до відповідача з листом щодо виконання вищевказаного судового рішення, однак відповіді не було надано. Позивач посилається на те, що такі дії з приводу невиконання постанови суду є протиправними посилаючись на те, що згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а тому просить зобов'язати відповідача вчинити певні дії щодо відновлення в електронних базах даних показників податкової звітності позивача з ПДВ, внесених на підставі акту перевірки від 17.10.2014р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином 22.08.2014р. та 04.09.2014р., що підтверджується наявним в матеріалах справи електронним звітом про направлення та отримання відповідачем повістки, а також змістом телефонограми (а.с.18,20).

10.09.2014р. відповідач надав до канцелярії суду письмові заперечення на позов у яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі посилаючись на те, що у податкової інспекції відсутня можливість виконати рішення суду від 13.12.2013р., оскільки АС «Податковий блок» не передбачає відображення ухвал суду щодо відновлення показників податкової звітності, яке відбулося на підставі акту перевірки. Крім того, податкова інспекція вважає, що позивач передчасно звернувся до суду щодо невиконання рішення суду по справі №804/14332/13-а у зв'язку з тим, що згідно до вимог ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою особи, на користь якої воно ухвалено, видається один виконавчий лист та згідно до п.2 ч.1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. (а.с.25).

У відповідності до вимог ч.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, строки вирішення і розгляду справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі доказами з урахуванням наданих відповідачем письмових заперечень на позов згідно до вимог ч. 4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у справі.

Приватне підприємство «СФГ Нікопольське» зареєстровано 25.09.2012р. як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ,вул. Аржанова, буд. 12 кв.415, перебуває на обліку у ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки з ЄДРПОУ від 01.10.2013р. (а.с.13).

17.10.2013р. посадовими особами податкової інспекції була проведена перевірка позивача за результатами якої складено акт №681/04-61-22-2/38361070 на підставі якого були здійснені коригування показників податкової звітності позивача з ПДВ за червень-липень 2013р.

Позивач вищевказані дії із коригування показників податкової звітності позивача з ПДВ оскаржив у судовому порядку та за результатами судового розгляду справи постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2013р. у справі №804/14332/13-а позовні вимоги позивача були задоволені частково, а саме: визнано протиправними дії податкової інспекції щодо коригування показників податкової звітності позивача з ПДВ за червень-липень 2013р. на підставі акту перевірки від 17.10.2013р. та зобов'язано податкову інспекцію відновити показники податкової звітності позивача за вказаний вище період у електронних базах даних податкової інспекції, у тому числі ««Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» (а.с.6-8).

За результатами апеляційного оскарження вищевказаного судового рішення, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014р. вищевказана постанову суду першої інспекції залишена без змін (а.с.9).

Вказані судові рішення набрали законної сили у відповідності до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України - 05.03.2014р.

13.03.2014р. та 12.05.2014р. позивач направив на адресу податкової інспекції листи у яких просив виконати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2013р. у справі №804/14332/13-а та відновити показники податкової звітності позивача з ПДВ за червень-липень 2013р. (а.с.10-12).

Податкова інспекція відповіді на вищевказані листи позивача не надала.

Позивач вважає дії відповідача щодо невиконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2013р. у справі №804/14332/13-а протиправними та просить зобов'язати податкову інспекцію відновити показники податкової звітності позивача з ПДВ, які були відкориговані податковим органом на підставі акту перевірки від 17.10.2013р. посилаючись на обов'язковість виконання судового рішення, яке набрало законної сили, у відповідності до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши представника позивача, який брав участь у судовому розгляді справи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією та законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Так, як встановлено в судовому засіданні, у правовідносинах між позивачем та відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, щодо невиконання відповідачем судового рішення, яке набрало законної сили, позивач не наділений повноваженнями владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, зокрема, поведінкою податкового органу та даний суб'єкт владних повноважень не зобов'язаний виконувати вимоги та приписи позивача у зв'язку з чим дана справа щодо визнання протиправними дій відповідача з приводу не виконання судового рішення, яке набрало законної сили не є публічно-правовим спором та не може бути розглянута в порядку адміністративного судочинства.

В той же час, слід зазначити, що питання примусового виконання судового рішення, яке набрало законної сили врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дій податкової інспекції з приводу невиконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2013р. у справі №804/14332/13-а не є публічно-правовим спором та повинні вирішуватися шляхом пред'явлення позивачем виконавчого документу до примусового виконання у порядку та у спосіб, що передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

Як зазначив представник позивача, виконавчого листа у відповідності до вимог ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України позивач не отримував та не пред'являв його до примусового виконання до органів державної виконавчої служби.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України також і на позивача покладено обов'язок довести ті обставини на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Представником позивача у ході судового розгляду справи не надано доказів, які б свідчити про наявність публічно-правового спору між сторонами з урахуванням вимог ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України та вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Також не можуть бути задоволені і позовні вимоги позивача про зобов'язання вчинити певні дії з огляду на те, що ці позовні вимоги є похідними та можуть бути задоволені лише за умови встановлення судом протиправності дій суб'єкта владних повноважень.

Приймаючи до уваги викладене, відсутність публічно-правового спору у даних правовідносинах сторін, суд не находить підстав для задоволення даного позову.

При цьому, відмовляючи у задоволенні даного позову, суд виходить із того, що застосування норм ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України до даного предмету спору є неможливим з огляду на те, що вказана норма приписує суду обов'язок роз'яснити позивачеві до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких категорій справ, тоді як, у даному випадку, розгляд даного предмету спору не віднесено до жодної юрисдикції та питання щодо невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, вирішується шляхом пред'явлення позивачем до примусового виконання виконавчого документу у спосіб та порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь суб'єктів владних повноважень, у зв'язку з чим судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з державного бюджету відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «СФГ Нікопольське» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений - 15.09.2014р.

Суддя С.О. Конєва