ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"06" липня 2006 р. | Справа № 15/23/06 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Туренко В.Б.
суддів Бандури Л.І., Поліщук Л.В.
при секретарі судового засідання Селіховій Г.В.
за участю представників сторін:
від позивача –Каменецька О.Ю., Зотіков С.Є., Калаянов В.І.
від відповідача –Баришніков А.О., Матвеєва О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ Енергопостачальна компанія „Миколаївобленерго”
на постанову господарського суду Миколаївської області
від 20.04.2006р.
у справі № 15/23/06
за позовом ВАТ Енергопостачальна компанія „Миколаївобленерго”
до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва
про скасування податкових повідомлень-рішень
встановив:
Центральною МДПІ у м. Миколаєві здійснена планова комплексна виїзна документальна перевірка ВАТ ЕК „Миколаївобленерго” з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) за період з 01.01.2004р. по 31.12.2004р., а також з питання правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та держмита за період з 01.04.2004р. по 31.01.2005р., за наслідками якої складено акт № 128/23-150/23399393 від 08.04.2005р., де зазначено, зокрема, що підприємство порушило вимог п.4.5. ст.4, п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме: при проведенні процедур урегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості ВАТ ЕК „Миколаївобленерго” зменшувало суму податкового зобов’язання на суму ПДВ з дебіторської заборгованості за відпущену електроенергію, яка виникла до 01.01.2003р., а також зайво відносило до складу податкових зобов’язань ПДВ з сум погашеної кредиторської заборгованості, яка виникла до 01.01.2003р., що призвело до заниження чистої суми податкових зобов’язань з ПДВ на загальну суму 3491.00грн., у т.ч. за квітень 2004 року на 285.00грн., травень 2004р. на 3206.00грн. та до завищення суми бюджетного відшкодування по ПДВ у загальному розмірі 1769571.00грн., у т.ч.: за січень 2004р. на 1587108.00грн. і за лютий 2004р. на 182463.00грн.(а.с.23-150 т.1).
На підставі вказаного акту, Центральною МДПІ у м. Миколаєві 12.04.2005р. прийняті слідуючі податкові повідомлення-рішення:
- № 0014342301/0 про визначення суми податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 3491.00грн. та штрафної санкції в сумі 1745.50грн. (а.с.17 т.1);
- № 0014352301/0 про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1587108.00грн. за січень 2004 року та 182463.00грн. за лютий 2004 року (а.с.16 т.1).
Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржувались платником в адміністративному порядку.
Рішенням ДПІ у м. Миколаєві № 19218/10/25-014/41 від 12.08.2005р. податкове повідомлення-рішення за № 0014342301/0 залишено без змін, а за № 0014352301/0 скасовано в частині визначеної суми завищення бюджетного відшкодування у розмірі 1609815.00грн. і на цю суму донараховано ПДВ (а.с.171-172 т.2).
За наслідками апеляційного розгляду скарги, Центральною МДПІ 12.08.2005р. прийняті слідуючі повідомлення-рішення:
- № 0014342301/2 про визначення податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 3491.00грн. та штрафної санкції в сумі 1745.50грн. (а.с.19 т.1);
- № 01435201/2 про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 159755.87грн. (а.с.18 т.1);
- № 0023942301/0 про визначення податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 1609815.13грн. та штрафної санкції в сумі 726370.54грн. (а.с.20 т.2).
Після прийняття ДПА у Миколаївській області рішення про залишення скарги ВАТ ЕК „Миколаївобленерго” без задоволення, Центральною МДПІ у м. Миколаєві 20.10.2005р. прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0014342301/3 про визначення податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 3491.00грн. і штрафної санкції в сумі 1745.50грн.(а.с.21 т.2);
- № 0014352301/3 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2004 року на 159755.87грн. (з урахуванням відшкодованих сум ПДВ в січні-лютому 2004р.) та застосування штрафної санкції в загальній сумі 726370.54грн. (а.с.22 т.1).
Рішенням ДПА України від 20.12.2005р. № 25318/7/25-0115 податкові повідомлення-рішення Центральної МДПІ від 12.04.2005р., номера яких зазначені вище, з урахуванням рішення ДПІ у м. Миколаєві від 12.08.2005р. про результати розгляду скарги, залишені без змін, донараховано штрафних санкцій в сумі 78537.00грн. (а.с.171-172 т.2, 193-198 т.3 ).
Після закінчення процедури адміністративного оскарження, Центральною МДПІ у м. Миколаєві 12.01.2006р. прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0014342301/4 про визначення податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 3491.00грн. та штрафної санкції в сумі 1745.50грн.(а.с.157 т.2);
- № 0014352301/4 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2004 року на 159755.87грн.(з урахуванням відшкодування сум ПДВ в січні-лютому 2004р.) та застосування штрафної санкції в загальній сумі 726370.54грн. (а.с.156 т.2);
- № 0000052360/4 про визначення податкового зобов’язання зі сплати штрафної санкції з ПДВ в сумі 78537.02грн. (а.с.158 т.2).
Всі вишеперелічені податкові повідомлення-рішення оскаржені платником у судовому порядку (а.с.4-7 т.1, а.с.153-154, 169-170 т.2).
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.03.2006р. в порядку ст.55 КАС України здійснено процесуальне правонаступництво, Центральну МДПІ у м. Миколаєві замінено на її правонаступника –ДПІ у Заводському р-ні м. Миколаєва, у зв’язку із реорганізацією (а.с.189 т.2).
Постановою господарського суду Миколаївської області від 20.04.2006р.(суддя Середа О.Ф.), яка складена у повному обсязі відповідно до вимог ст.160 КАС України 17.05.2006р., у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що порядок відображення сумнівної, безнадійної заборгованості, визначений п.п.12.1.1. п.12.1. ст.12 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, застосовується щодо заборгованості, яка виникла у зв’язку з відвантаженням товарів (виконанням робіт, послуг) після 01.01.2003р. Такий висновок суду зроблений із посиланням на п.4.5. ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість”, пункт 1 Прикінцевих положень Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
Не погодившись із зазначеною постановою, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, позов задовольнити, оскільки вважає, що вона не відповідає вимогам матеріального і процесуального права, а також обставинам справи.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу, ДПІ просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін, як таку, що відповідає чинному законодавству.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Як вбачається із матеріалів справи та підтверджено представниками сторін у судовому засіданні апеляційної інстанції, даний спір виник виключно внаслідок різного тлумачення та застосування органом податкової служби і платником вимог п.п.12.1.1. „а” п.12.1. ст.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції Закону № 349 від 24.12.2002р., абзацу 3 п.4.5. ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” в редакції Закону № 469 від 16.01.2003р., якими визначений порядок урегулювання безнадійної заборгованості.
Так, Законом України № 469 від 16.01.2003р. пункт 4.5. ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” доповнено абзацем 3, а саме: правила, визначені цим пунктом, застосовуються також при збільшенні суми валових витрат або валового доходу платника податку внаслідок проведення процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості відповідно до положень статті 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” чи визнання боргу покупця безнадійним з інших причин, визначених законом.
Згідно п.1 Прикінцевих положень Закону № 469, цей Закон набирає чинності з дня його опублікування і застосовується до правовідносин, що виникли за звітній період, який починається з 1 січня 2003 року.
Тобто законодавець правовідносини пов’язує саме із часом, коли проводиться процедура врегулювання безнадійної заборгованості, а не з часом виникнення кредиторської заборгованості.
Законом України № 349 від 24.12.2002р. підпункт 12.1.1. викладено в іншій редакції. Так, згідно підпункту „а” п.п.12.1.1. п.12.1. ст.12 цього Закону, платник податку –продавець товарів (робі, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарі (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (наданих інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.
Відповідно до п.5 Перехідних положень Закону № 349, порядок урегулювання безнадійної заборгованості, визначений статтею 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції цього Закону, застосовується для цілей оподаткування щодо заборгованості, віднесеної до складу валових витрат продавця або страхового резерву кредитора, після набрання чинності цим Законом. Згідно п.1 Прикінцевих положень Закону № 349, він набирає чинності з 01.01.2003р.
Аналіз вищезазначених правових норм свідчить, що законодавець передбачив право на віднесення безнадійної заборгованості до складу валових витрат після 01.01.2003р., це право виникає, якщо продавець урегулював безнадійну заборгованість, після набрання чинності Закону № 349 і не ставить у залежність від періоду, за який вона виникла.
Як свідчать матеріали справи, а також дані наведені у таблиці № 67 акту перевірки, позивач процедуру урегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості здійснив після 01.01.2003р., на підставі чого провів корегування сум валових витрат та сум податкових зобов’язань з ПДВ відповідних звітних податкових періодів 2004 року, тобто платник правомірно скористався нормами Закону № 349. (а.с.95 т.1, а.с. 1-150 т.2), а відтак у податкового органу не було підстав для донарахування податкових зобов’язань з ПДВ, зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ та застосування штрафних санкцій.
За таких обставин, податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Вищенаведене не враховано судом першої інстанції при розгляді спору, що призвело до неправильного вирішення справи, і є підставою для скасування судового рішення.
Позивачу витрати по держмиту відшкодовуються з Державного бюджету України в сумі 127.50грн., у т.ч. за розгляд апеляційної скарги, згідно із ч.1 ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
постановив :
Апеляційну скаргу ВАТ Енергопостачальна компанія „Миколаївобленерго” задовольнити.
Постанову господарського суду Миколаївської області від 20.04.2006р. у справі № 15/23/06 скасувати, позов задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Центральної МДПІ у м. Миколаєві:
від 12.04.2005р. № 0014342301/0; № 0014352301/0;
від 12.08.2005р. № 0014342301/2; № 0014352301/2; № 0023942301/0;
від 20.10.2005р. № 0014342301/3; № 0014352301/3;
від 12.01.2006р. № 0014342301/4; № 0014352301/4; № 0000052360/4.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ Енергопостачальна компанія „Миколаївобленерго” витрати по держмиту в сумі 127.50грн., у т.ч. за розгляд апеляційної скарги, через УДК в Миколаївській області.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Туренко В.Б.
Суддя Бандура Л.І.
Суддя Поліщук Л.В.