Ухвала іменем україни23 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Романець Л.А.,

суддів:Шилової Т.С., Матієк Т.В.,

з участю прокурора секретаря Матюшевої О.В.,Зінорук В.В.,

розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора області на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 09 січня 2014 року щодо ОСОБА_6.

Вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 07 листопада 2013 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених:

- ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді арешту на строк 4 місяці;

- ч.4 ст.358 КК України до покарання у виді арешту на строк 3 місяці.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді арешту на строк 5 місяців.

Питання про долю речових доказів вирішено у відповідності з вимогами ст.100 КПК України.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 09 січня 2014 року, вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 07 листопада 2013 року щодо ОСОБА_6 змінено в частині призначеного покарання.

Ухвалено вважати ОСОБА_6 засудженим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185, ч.4 ст. 358 КК України та призначено покарання за ч. 1 ст.185 КК України у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у розмірі 1700 грн; за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних доходів громадян у розмірі 850 грн.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у розмірі 1700 грн.

В решті судові рішення залишено без зміни.

Судами ухвалено визнати винуватим ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених за ч.1 ст.185, ч.4 ст.358 КК України за таких обставин.

Як визнав встановленим суд, 25 червня 2013 року о 01 год, ОСОБА_6, вчинив таємне викрадення лісоматеріалу на автомобілі УРАЛ-4320, д.н.з. НОМЕР_1, що належить ПП ОСОБА_7, і на якому він працював водієм, а саме: приїхав до кв. 45 виділу 1 Кирнасівського лісництва Тульчинського ДЛМГ, де за допомогою навантажувача, яким обладнано автомобіль, завантажив 6,78 куб. метра пиловника ясеня та 0,9 куб. метра пиловника дуба, що перебував на лісосіці та належитьТульчинському ДЛМГ.

Продовжуючи свої злочинні дії, перевіз лісоматеріал до смт Шийкова Тульчинського району, проте у с. Копіївці був зупинений працівниками ВДАІ Тульчинського РВ УМВС України у Вінницькій області, де з метою приховати викрадення деревини ОСОБА_6 використав завідомо підроблений документ, а саме: надав працівникам ДАІ товарно-транспортну накладну, де було вказано, що він перевозить 8,6 куб. метра пиловника дуба, у той час як фактично перевозився пиловник ясеня.

У касаційній скарзі заступник прокурора області, не оспорюючи доведеності вини засудженого ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, просить ухвалу суду апеляційної інстанції змінити через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, в резолютивній частині ухвали виключити вказівку про призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань та вказати на призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, в решті - залишити без зміни.

При цьому вказує, що суд апеляційної інстанції призначив остаточне покарання ОСОБА_6 за сукупністю злочинів із застосуванням принципу часткового складання призначених покарань, проте призначив тотожне покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн., що можливо лише шляхом застосування принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим, відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, просив задовольнити, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно п.2 ч.1 ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Подія злочинів, доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст.185, ч.4 ст.358 КК України, кримінально-правова оцінка цих діянь не перевірялись, оскільки законність і обґрунтованість судових рішень у цій частині не оскаржено.

Допитаний в судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 свою вину у таємному викраденні чужого майна (крадіжці) та у використанні завідомо підробленого документа з метою приховати вчинення крадіжки, за обставин викладених у вироку винним себе визнав повністю, щиро покаявся.

На підставі пояснень засудженого, свідчень ОСОБА_7, ОСОБА_8, даних, що містяться у протоколах огляду місця події від 25 червня 2013 року, ТТН № 90300 від 24 червня 2013 року та інших доказів в провадженні, суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 185, ч.4 ст.358 КК України та призначив покарання.

Разом з тим, як вбачається з ухвали суду апеляційної інстанції, якою вирок змінено в частині призначеного покарання, суд визначив ОСОБА_6 остаточне покарання за сукупністю злочинів із застосуванням принципу часткового складання призначених покарань. Разом з тим, апеляційний суд за сукупністю злочинів за ч. 1 ст. 185 та ч.4 ст.358 КК України призначив покарання тотожне покаранню за ч.1 ст.185 КК України у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн, що можливо лише шляхом застосування принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим, відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України.

Наведені обставини свідчать про неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягає застосуванню, у зв'язку із чим касаційна скарга прокурора є обґрунтованою, а ухвала суду апеляційної інстанції підлягає зміні.

Таким чином, враховуючи вимоги ст.65 КК України, колегія суддів вважає, що при визначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів, на підставі ч.1 ст.70 КК України слід застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Інших порушень норм кримінального та кримінального процесуального законів, які могли бути підставами для зміни або скасування судових рішень по даному кримінальному провадженню, не встановлено.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 433, 434, 436-438 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Касаційну скаргу заступника прокурора області задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 09 січня 2014 року щодо ОСОБА_6 змінити.

Вважати засудженим ОСОБА_6 до покарання: за ч. 1 ст.185 КК України у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у розмірі 1700 грн; за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних доходів громадян у розмірі 850 грн.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_6 покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 1700 грн.

В решті ухвалу залишити без зміни.

Судді:

(підпис) (підпис) (підпис)

_________________ ________________ ______________

Т.С. Шилова Л.А. Романець Т.В. Матієк

З оригіналом згідно: суддя Романець Л.А.