УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2014 р. Справа № 876/7809/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1, яка діє від свого імені та згідно доручення від імені ОСОБА_2 та від імені неповнолітніх дітей - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Підвисоцької сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_6 про визнання незаконними та скасування рішень,-
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2010 року позивач - ОСОБА_1, яка діє від свого імені та згідно доручення від імені ОСОБА_2 та від імені неповнолітніх дітей - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до Підвисоцької сільської ради, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_6 в якому просила визнати незаконними рішення Підвисоцької сільської ради №2-21/2009 від 09.09.2009 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку» та №4-30/2010 від 06.08.2010 року «Про затвердження уточненої площі земельної ділянки громадянина ОСОБА_6 при видачі державного акту на право власності».
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що оскільки позивач набула право на будинковолодіння, то у відповідності до ст. 120 Земельного кодексу України має право на земельну ділянку, а тому оскаржувані рішення є незаконними та підлягають скасуванню.
Постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку та вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з»ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2014 року апеляційну скаргу задоволено частково, постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2010 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 липня 2014 року скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2014 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, з підстав неповного з»ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду справи не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1,2,ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг в їх сукупності, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 06.10.2009 року затверджено між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 мирову угоду у справі про стягнення заборгованості по аліментах на утримання дітей, відповідно до якої за ОСОБА_1 встановлено право власності на ? частини будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1, за рахунок аліментів, що мають стягуватися в майбутньому, встановлено власність іншої ? частини житлового будинку, що належить ОСОБА_6 за його дітьми - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, по 1/8 частини будинковолодіння кожному. Встановлено право користування літньою кухнею, коморою, майстернею, частиною стодоли, курником ОСОБА_6 до 01.01.2015 року.
На піставі цього, рішенням Підвисоцької сільської ради №5-30/2010 року від 06.08.2010 року передано у приватну влісність громадянам ОСОБА_1 - ?, ОСОБА_2 - 1/8, ОСОБА_4 - 1/8, ОСОБА_3 - 1/8, ОСОБА_5 - 1/8 земельну ділянку загальною площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд.
Рішенням Підвисоцької сільської ради №2-21/2009 року від 09.09.2009 року надано ОСОБА_6 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 0,6473 га в АДРЕСА_1.
Також, рішенням Підвисоцької сільської ради №4-30/2010 року затверджено уточнену площу земельної ділянки, яка передана у власність рішенням №2-21/2009 року та передано земельну ділянку ОСОБА_6 загальним розміром 0,6473 га для ведення особистого селянського господарства.
Розглядувані відносини регулюються приписами Земельного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
а) землі сільськогосподарського призначення;
б) землі житлової та громадської забудови;
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
г) землі оздоровчого призначення;
ґ) землі рекреаційного призначення;
д) землі історико-культурного призначення;
е) землі лісогосподарського призначення;
є) землі водного фонду;
ж) землі промисловості, транспорту, зв»язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Як встановлено статтею 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
Згідно статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об»єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об»єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Керуючись наведеними нормами колегія суддів приходить до висновку, що із набуттям права на житловий будинок переходить право власності користування земельної ділянки, на якій розташований даний земельний будинок, тобто земельна ділянка за цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд.
А оскаржувані рішення встановлюють та посвідчують право ОСОБА_6 на земельну ділянку за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,6473 га., що ніяким чином не порушують права позивача, та осіб в інтересах яких вона діє.
Крім цього абз. 2 ч. 5 ст. 20 ЗК України передбачено, що Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.
Оскільки мировою угодою не визначено чіткий розподіл прав щодо земельної ділянки, а тільки частки будинковолодіння, отже при визначенні меж земельної ділянки слід керуватись загальними нормами.
Законодавцем чітко розмежовано земельні ділянки та поділено на категорії за їх основним цільовим призначенням.
Отже, з наведеного видно, що Підвисоцька сільська рада Снятинського району Івано-Франківської області діяла на підставі, і межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2010 року у справі №2а-307/10 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий: Л.Я. Гудим
Судді: Р.Й. Коваль
Н.М. Судова-Хомюк
- Номер: 2-аво/687/4/20
- Опис:
- Тип справи: на заяву у адміністративних справах (2-асз, 2-ар, 2-аво, 2-адр, 2-азз, 2-аі)
- Номер справи: 2а-307/2010
- Суд: Чемеровецький районний суд Хмельницької області
- Суддя: Гудим Л.Я.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 11.03.2020
- Дата етапу: 11.03.2020