Ухвала іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Романець Л.А.,
суддів:Матієк Т.В., Марчук Н.О.,
з участю прокурора захисника Таргонія О.В,ОСОБА_5,
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 16 вересня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 11 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 05 березня 2013 року щодо ОСОБА_6.
Вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 11 жовтня 2012 року
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості, маючого на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2,
визнано винним та засуджено за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 майнову шкоду у розмірі 31543,99 грн, моральну шкоду у розмірі 50000 грн та щомісячно по 1000 грн на утримання неповнолітньої ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, починаючи з 28 серпня 2011 року та до її повноліття.
Постановлено стягнути з ОСОБА_6 в доход держави судові витрати за проведення експертиз №12041/13079 від 26 листопада 2011 року у розмірі 2828 грн та №12768 від 20 січня 2012 року у розмірі 1406,40 грн.
Питання про долю речових доказів вирішено у відповідності з вимогами ст.81 КПК України 1960 року.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 05 березня 2013 року, вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 11 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.
Як визнав встановленим суд, 28 серпня 2011 року, ОСОБА_6 о 21 год, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-21099» реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі, яка веде від с. Гоптівка до автошляху «Харків-Щербаківка», поблизу села Гоптівка Дергачівського району Харківської області у порушення вимог п.п. 1.5, 12.3 Правил дорожнього руху України не зробив своєчасних заходів екстреного гальмування і допустив наїзд на пішохода ОСОБА_10, яка рухалася в попутному напрямі по проїжджій частині, що спричинило її смерть.
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_6 просить судові рішення змінити, пом'якшити та призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.
При цьому зазначає, що при призначенні покарання ОСОБА_6, судом не враховано щире каяття, зокрема, засуджений неодноразово просив вибачення за скоєний злочин, сприяв розкриттю злочину, давав щирі та правдиві показання, добровільне відшкодування завданого збитку, яке полягало в тому, що він неодноразово направляв на адресу потерпілої поштовим переказом кошти та неодноразово пропонував надавати кошти особисто, про що свідчать квитанції про направлення поштових переказів.
Крім того, захисник засудженого оскаржує невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.
Також, захисник засудженого подав клопотання в якому просить застосувати до ОСОБА_6 Закон України «Про амністію у 2014 році», а саме пункти «в» та «є» ч.1 ст. 1.
В запереченнях на касаційну скаргу потерпіла ОСОБА_8 просить касаційну скаргу захисника засудженого залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_6 - без зміни.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника засудженого, який підтримав касаційну скаргу та клопотання, просив застосувати амністію та звільнити засудженого від призначеного покарання, пояснення прокурора, який не заперечував проти застосування амністію, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги та клопотання про застосування амністії, заперечень на касаційну скаргу, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а клопотання про застосування амністії підлягає задоволенню, з наступних підстав.
При розгляді даної кримінальної справи судова колегія виходить з того, що згідно ст.398 КПК України 1960 року, до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у статтях 368 та 369 КПК України 1960 року щодо однобічності та неповноти досудового і судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, які оскаржуються у касаційній скарзі захисника засудженого.
Згідно статей 370-372 КПК України 1960 року предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та кваліфікація його дій у касаційній скарзі не оспорюються.
Посилання захисника засудженого на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості та необхідність призначення покарання не пов'язаного з позбавленням волі є безпідставними.
Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи обставин, які б давали підстави вважати, що покарання ОСОБА_6 призначено із порушенням загальних засад призначення покарання, не встановлено.
Так, при призначенні покарання засудженому судом першої інстанції було враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, наслідки вчиненого злочину, дані про особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, раніше не судимий, має постійне місце проживання, на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває, має на утриманні неповнолітню дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, має водійський стаж з відкритими категоріями «А, В, С, D, E», обставини, що пом'якшують покарання, а саме: позитивна характеристика і наявність на утриманні неповнолітньої дочки, відсутність по справі обставин, що обтяжують покарання, і обґрунтовано призначив покарання у межах санкції ч.2 ст.286 КК України.
Водночас суд, виходячи із ступеня тяжкості вчиненого злочину, обсягу і суспільної небезпечності винних дій ОСОБА_6 визнав неможливим призначити покарання не пов'язане із позбавленням волі. Таке рішення суду є вмотивованим і не викликає сумнівів у правильності, у зв'язку із чим касаційна скарга захисника засудженого не підлягає задоволенню.
Апеляційний суд після перегляду справи постановив мотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 законним та обґрунтованим, а призначене покарання, таким, що відповідає вимогам ст.65 КК України.
Крім того, доводи, наведені в касаційній скарзі захисника засудженого, аналогічні за змістом доводам апеляції, які апеляційний суд належним чином перевірив та обґрунтовано відхилив. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст.377 КПК України 1960 року.
З урахуванням викладеного, підстав для призначення ОСОБА_6 покарання не пов'язаного із позбавленням волі, як про це ставить питання у касаційній скарзі захисник, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, судами першої та апеляційної інстанцій, які б тягли за собою скасування судових рішень, у кримінальній справі не встановлено.
Разом із тим, відповідно до ст. ст. 1, 9 Закону України «Про амністію у 2014 році» особи, які засуджені до покарання у виді позбавлення волі на певний строк за умисні злочини, які не є тяжкими, і на день набрання чинності цим Законом, мають дітей, яким не виповнилось 18 років і вони не позбавлені батьківських прав, звільняються від відбування покарання як за клопотанням засуджених, так і їх захисників.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме свідоцтва про народження, ОСОБА_6 має неповнолітню дитину ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Згідно інформації служби у справах неповнолітніх Дергачівської РДА Харківської області від 10 вересня 2014 року № 01-16/1273, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, батьківських прав не позбавлений.
Відповідно до п. «в» ч.1 ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року, підлягають звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, або дітей-інвалідів незалежно від їх віку.
Тобто, на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2014 році» засуджений ОСОБА_6 має неповнолітню доньку, щодо якої не позбавлений батьківських прав.
Вчинений ОСОБА_6 злочин, не вказаний у ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 року» від 08 квітня 2014 року, яким передбачено вичерпний перелік випадків, коли амністія не застосовується.
Крім того, в матеріалах справи є клопотання засудженого ОСОБА_6 та його захисника в якому він хоча свою вину у інкримінованому злочині не визнає, однак просить застосувати до нього п. «в» ч.1 ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році».
Обмежень щодо застосування амністії, згідно із Законом України «Про застосування амністії в Україні» від 1996 року та «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року не встановлено.
Таким чином, діяння ОСОБА_6 підпадає під дію Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року, а саме п. «в» ч.1 ст. 1.
За таких обставин, колегія суддів вважає за можливе звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного, згідно вироку Дергачівського районного суду Харківської області від 11 жовтня 2012 року, основного і додаткового покарання.
Керуючись статтями 394-396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 11 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 05 березня 2013 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.
Клопотання засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_5 про застосування п. «в» ч.1 ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року задовольнити.
На підставі п. «в» ч.1 ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року ОСОБА_6 звільнити від відбування основного і додаткового покарання, призначеного вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 11 жовтня 2012 року.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
(підпис) (підпис) (підпис)
_________________ ________________ ______________
Т.В. Матієк Л.А. Романець Н.О. Марчук
З оригіналом згідно: суддя Романець Л.А.