Справа №22ц-442, 2008р. Головуючий в 1-й інстанції
Зубов О.С.
Категорія: 45 Доповідач - Цуканова І.B.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року березня місяця "19" дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого - Цуканової І.В.
Суддів: Капітан І.А., Полікарпової О.М.
при секретарі - Зінчук Л.Ю.
з участю адвоката Мокіної І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 27 грудня 2007 року
за позовом
ОСОБА_2
та ОСОБА_3
до
ОСОБА_1
про визнання шлюбу недійсними та виселення,
встановила:
В серпні 2006 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні АДРЕСА_1 (далі квартира) шляхом звільнення квартири від речей та виселення, посилаючись на те, що вона і ОСОБА_4, з яким ОСОБА_1 уклала шлюб 11.03.2006 року, є співвласниками квартири. Поте ОСОБА_1 проживає у квартирі з дати реєстрації шлюбу без її, позивачки, згоди. Після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_1 перешкоджає їй володіти, розпоряджатися квартирою та проживати в ній.
В жовтні 2007 року ОСОБА_3 (онук ОСОБА_4) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним шлюбу, укладеного нею зі ОСОБА_4, посилаючись на те, що останній був недієздатним та фіктивність шлюбу.
В додатковій позовній заяві ОСОБА_3 просив в порядку спадкування за законом визнати за ним право власності на квартиру, посилаючись на те, що ОСОБА_1 здійснила дії по прийняттю спадщини після смерті ОСОБА_4, хоча він, ОСОБА_3, є єдиним спадкоємцем після смерті діда.
Ухвалою суду від 19.11.2007 року позови ОСОБА_2 і ОСОБА_3 об'єднані в одне провадження /а.с. 115/.
При розгляді справи судом позивачі уточнили позовні вимоги: ОСОБА_2 просила виселити ОСОБА_1 як таку, що перешкоджає їй здійснювати право власності щодо квартири, та таку, що проживає у квартирі у зв'язку зі шлюбом, що є недійсним; ОСОБА_3 просив визнати шлюб недійсним з тієї підстави, що ОСОБА_4 в момент реєстрації шлюбу страждав тяжким психічним розладом, в результаті чого не усвідомлював сповна
2
значення своїх дій і (або) не міг керувати ними, а також визнати право власності на квартиру з раніше заявлених підстав.
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 27.12.2007 року позови задоволено: визнано недійсним шлюб міме ОСОБА_1 та ОСОБА_4, укладений 11.03.2006 року (далі шлюб); виселено ОСОБА_1 з АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Ухвалою від того ж числа цивільну справу роз'єднано, виділено в окреме провадження позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності /а.с. 124/.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
В письмових запереченнях представник ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги не визнав, просив рішення суду залишити без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
З матеріалів справи видно, що згідно свідоцтву про право власності на житло від 27.11.1998 року квартира належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 /а.с. 22-23/.
11.03.2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали шлюб /а.с. 51/, ІНФОРМАЦІЯ_1 останній помер /а.с. 35/.
ОСОБА_3 є онуком ОСОБА_4, батько ОСОБА_3 - ОСОБА_5 померІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 41-43/. Відповідно, ОСОБА_3 в порядку ч.і ст. 1266 ЦК України є особою, яка згідно ч.і ст. 42 СК України має право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним.
Із заявами про прийняття спадщини після смерті померлого до державної нотаріальної контори звернулися ОСОБА_3 (29.08.2006 року) і ОСОБА_1 (19.10.2006 року).
Визнаючи шлюб недійсним, суд вважав доведеним, що в момент реєстрації шлюбу ОСОБА_4 мав хронічне психічне захворювання, внаслідок чого не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам справи, підтверджується дослідженими судом доказами, яким дана відповідна юридична оцінка (зокрема, довідкою Херсонської міської психоневрологічної поліклініки про знаходження ОСОБА_4 на обліку з 1981 року з приводу хронічного психічного захворювання /а.с. 69/ та актом посмертної судової психолого-психіатричної експертизи від 11.07.2007 року /а.с. 56/), ґрунтується на вимогах закону, а саме ч. 1 ст. 40 СК України.
Рішення суду у вказаній частині ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
3
Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення суду в частині визнання шлюбу недійсним до уваги не приймаються, як такі, що не обґрунтовані вимогами закону, належними доказами, і такі, що висновки суду не спростовують.
Що стосується рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про виселення ОСОБА_1 з квартири, то колегія суддів виходить з наступного.
Задовольняючи вказані позовні вимоги, суд виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 вселилася в житлове приміщення у зв'язку з реєстрацією шлюбу, який є недійсним, то в силу ч.4 ст.45 СК України вона підлягає виселенню без надання іншого житлового приміщення. Крім того, за думкою суду, ОСОБА_2, має право на виселення ОСОБА_1 на підставі ст. 391 ЦК України, як власник квартири, без згоди якої відповідачка вселилася в житло.
З таким висновком суду погодитися неможливо, оскільки суд дійшов його внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.
Частиною 4 ст. 45 СК України передбачено, що особа, яка поселилася у нситлове приміщення іншої особи у зв'язку з реєстрацією з нею недійсного шлюбу, не набула права на проживання у ньому і може бути виселена. В частині 6 цієї статті зазначено, що правові наслідки, встановлені частинами другою-п'ятою застосовуються до особи, яка знала про перешкоди до реєстрації шлюбу і приховала їх від другої сторони і (або) від державного органу реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 46 СК України, якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право на проживання у житловому приміщенні, в яке вона поселилася у зв'язку з недійсним шлюбом.
Судом встановлено, проти чого сторони не заперечують, що ОСОБА_1 вселилася в квартиру у зв'язку з реєстрацією шлюбу зі ОСОБА_4
Встановлення датою вселення ОСОБА_1 в квартиру травень 2006 року суд не аргументував.
Судова колегія вважає встановленим, що таке вселення відбулося приблизно за рік до дати реєстрації спірного шлюбу, тобто весною 2005 року, оскільки дана обставина підтверджується дослідженими місцевим судом доказами, а саме: показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11.
Оскільки судом не встановлено, що ОСОБА_1 до реєстрації шлюбу знала про перешкоди для укладення шлюбу і приховала ці перешкоди перед вищевказаними особами, то згідно наведених норм права вона має право на проживання у спірному жилому приміщенні, тому позовні вимоги ОСОБА_2 про виселення ОСОБА_1 з квартири внаслідок визнання шлюбу недійсним є незаконними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Не ґрунтується на вимогах закону і висновок суду про обов'язок відповідачки звільнити жиле приміщення на підставі ст. 391 ЦК України, оскільки об'єктом права власності ОСОБА_2 є жиле приміщення, тому режим проживання в ньому регулюється нормами ЖК України.
4
Судом не враховано, що згідно ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користуватися ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законодавством. Позивачка відповідних підстав не навела, тому її позовні вимоги про виселення ОСОБА_1 на підстав ст. 391 ЦК України також задоволенню не підлягають.
З огляду на вищенаведене, рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення, як постановлене внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, слід скасувати, ухвалити нове, яким в позові відмовити.
На підставі ч.1 ст.40, ч.ч. 4,6 ст. 45, п.2 ч. 1 ст. 46 СК України, керуючись ст.ст. 303,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 27 грудня 2007 року скасувати в частині виселення ОСОБА_1 з АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, відмовивши ОСОБА_2 у задоволенні цих позовних вимог.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.