КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 вересня 2014 року №810/4955/14
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Тятькова І.А., представника позивача Гулевича В.Г., представника відповідача Огіян І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» до Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області про визнання протиправними та скасування постанов,
ВСТАНОВИВ:
19.08.2014 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» (далі - позивач, ПАТ «Київобленерго» до Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем відкрито низку виконавчих проваджень про стягнення з позивача коштів. При цьому відповідні постанови про відкриття виконавчого провадження на адресу позивача не надходили, що позбавило можливості добровільно виконати зобов'язання як боржника. Попре викладене, відповідачем у відповідних виконавчих провадженнях винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій. Після об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження відповідачем постановою від 05.08.2014 накладено арешт на рахунки позивача.
На думку позивача, відповідачем порушено вимоги чинного законодавства, у зв'язку з чим постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та про арешт коштів боржника є протиправними та підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити, додатково наголосив на тому, що на час розгляду даної справи всі борги, примусове стягнення яких відбувалось у спірному зведеному виконавчому провадженні, ПАТ «Київобленерго» погашені добровільно.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні. В письмових запереченнях проти позову послався на правомірність оскаржуваних постанов та зазначив, що звернені до стягнення постанови та рішення відповідачем добровільно не виконані, та вважає безпідставними доводи позивача про те, що йому не направлено постанови про відкриття відповідних виконавчих проваджень.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.
Постановою Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження ВП №37095352 від 11.03.2013 відкрито виконавче провадження з виконання постанови №132 Державної інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області про стягнення з ПАТ «Київобленерго» на користь держави боргу у сумі 170,00 грн.
Постановою Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження ВП №38504466 від 03.06.2013 відкрито виконавче провадження з виконання постанови №395 Державної інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області про стягнення з ПАТ «Київобленерго» на користь держави штрафу у розмірі 503,24 грн.
Постановою Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження ВП №39095174 від 26.07.2013 відкрито виконавче провадження з виконання постанови №3-2305/5 Інспекції ДАБК у Київській області про стягнення з ПАТ «Київобленерго» на користь держави штрафу у розмірі 20646,00 грн.
Постановою Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження ВП №39096051 від 26.07.2013 відкрито виконавче провадження з виконання постанови №3-2305/4 Інспекції ДАБК у Київській області про стягнення з ПАТ «Київобленерго» на користь держави штрафу у розмірі 20646,00 грн.
Постановою Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження ВП №39096172 від 26.07.2013 відкрито виконавче провадження з виконання постанови №3-2305/3 Інспекції ДАБК у Київській області про стягнення з ПАТ «Київобленерго» на користь держави штрафу у розмірі 20647,00 грн.
Постановою Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження ВП №39564152 від 30.08.2013 відкрито виконавче провадження з виконання постанови №3-2305/6 Інспекції ДАБК у Київській області про стягнення з ПАТ «Київобленерго» на користь держави штрафу у розмірі 41292,00 грн.
Постановою Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження ВП №40686217 від 25.10.2013 відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Київської області №911/711/13-г про стягнення з ПАТ «Київобленерго» в доход державного бюджету судового збору у розмірі 1147,00 грн.
Постановою відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження ВП №40478615 від 27.09.2013 відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Київської області №911/1117/13 про стягнення з ПАТ «Київобленерго» на користь ТОВ «Лісний» боргу в сумі 39202,39 грн.
Відділом державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції прийняті наступні оскаржувані постанови про стягнення з боржника виконавчого збору:
від 19.03.2013 у виконавчому провадженні ВП№37095352;
від 11.06.2013 у виконавчому провадженні ВП№38504466;
від 05.08.2013 у виконавчому провадженні ВП№39095174;
від 05.08.2013 у виконавчому провадженні ВП№39096051;
від 05.08.2013 у виконавчому провадженні ВП№39096172;
від 09.09.2013 у виконавчому провадженні ВП№39564152;
від 04.11.2013 у виконавчому провадженні ВП№40686217;
від 21.02.2014 у виконавчому провадженні ВП№40478615.
Також відділом державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції прийняті наступні оскаржувані постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій:
від 19.03.2013 у виконавчому провадженні ВП№37095352;
від 11.06.2013 у виконавчому провадженні ВП№38504466;
від 05.08.2013 у виконавчому провадженні ВП№39095174;
від 05.08.2013 у виконавчому провадженні ВП№39096051;
від 05.08.2013 у виконавчому провадженні ВП№39096172;
від 09.09.2013 у виконавчому провадженні ВП№39564152;
від 04.11.2013 у виконавчому провадженні ВП№40686217;
від 21.02.2014 у виконавчому провадженні ВП№40478615.
Постановою відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції від 05.08.2014 у зведеному виконавчому провадженні ЗВП№44275061 накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках позивача у банках, в межах суми заборгованості, виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, а саме 98383,59 грн.
Постановою начальника відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції від 28.08.2014 у зведеному виконавчому провадженні ЗВП№44275061 скасовано документ «Постанова про арешт коштів боржника» від 05.08.2014.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (далі - Закон України «Про виконавче провадження») виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами частини 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Частинами 2 та 3 приведеної статті встановлено, що державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Порядок прийняття виконавчого документа до виконання врегульовано статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (ч. 1 ст. 25).
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. (ч. 2 ст. 25).
Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові (ч. 5 ст. 25).
Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч. 6 ст. 25).
Згідно з частиною 1 статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У позовній заяві позивач стверджує, що не отримав копій постанов про відкриття виконавчого провадження у виконавчих провадженнях ВП№37095352, ВП№38504466, ВП№39095174, ВП№39096051, ВП№39096172, ВП№39564152, ВП№40686217, ВП№40478615, а дізнався про їх існування лише після ознайомлення з матеріалами зведеного виконавчого провадження ЗВП44275061 у серпні 2014 року.
Як докази направлення позивачеві постанов про відкриття виконавчого провадження у вказаних провадженнях відповідачем надано копії відповідних супровідних листів, проте доказів направлення цих постанов рекомендованим листом з повідомленням про вручення не надано.
В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що постанови про відкриття вказаних виконавчих проваджень направлено на адресу позивача простою кореспонденцією у зв'язку з недостатнім фінансуванням відділу з бюджету.
Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
За приписами частин 1, 2 та 5 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.
Аналіз приведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що передумовою для стягнення з боржника виконавчого збору та виникнення у державного виконавця обов'язку щодо організації та проведення примусового виконання відповідного рішення є ненадання боржником у семиденний строк документального підтвердження повного виконання рішення.
В свою чергу, державний виконавець зобов'язаний направити боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію постанови про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність самостійно виконати рішення у семиденний строк.
Порушення встановленого законом порядку направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження позбавляє боржника можливості самостійного (добровільного) виконання відповідного рішення та оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження у встановлений законом строк.
Щодо тверджень відповідача про порушення позивачем встановленого законом строку для звернення до суду із позовом про оскарження приведених постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій суд зазначає, що наведеними вище обставинами спростовується своєчасне та належне направлення позивачеві таких постанов, а з матеріалів справи вбачається, що позивач 12.08.2014 звернувся до відповідача із заявою про ознайомлення з матеріалами зведеного виконавчого провадження №44275061, після чого й дізнався про наявність оскаржуваних постанов. При цьому позов подано 19.08.2014, що підтверджується штемпелем реєстрації вхідної кореспонденції на позовній заяві.
Таким чином, твердження відповідача про пропущення встановленого статтею 181 КАС України десятиденного строку для звернення до суду із даним позовом є необґрунтованими.
При розгляді даної справи суд також враховує правову позицію Пленуму Вищого адміністративного суду України, викладену у Постанові №3 від 13.12.2010 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», згідно з якою всі справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) з метою виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження щодо виконання рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів, навіть у разі, коли у зведеному виконавчому провадженні відсутнє виконавче провадження з примусового виконання рішення адміністративного суду. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Також до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що відповідачем порушено вимоги статей 1, 6 та 31 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій є безпідставним, відтак оскаржувані постанови підлягають скасуванню.
Водночас, як було зазначено вище, постанова відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції від 05.08.2014 у зведеному виконавчому провадженні ЗВП№44275061 про арешт коштів боржника, яку позивач вважає неправомірною та просить скасувати, на час розгляду справи скасована постановою начальника цього відділу від 28.08.2014, у зв'язку з чим у даному випадку відсутній об'єкт судового захисту, а отже позов у цій частині задоволенню не підлягає.
Статтею 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статей 69, 86 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 1 статті 71 цього КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.
Частиною 2 цієї ж статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності оскаржуваних постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій не доведено.
На підставі викладених норм та обставин справи, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Вимог про розподіл судових витрат сторонами не заявлено, відтак положення статті 94 КАС України застосуванню не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати постанови Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області «Про стягнення з боржника виконавчого збору» від 19 березня 2013 року у розмірі 17,00 грн. у виконавчому провадженні №37095352; «Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій» від 19 березня 2013 року у розмірі 50,00 грн. у виконавчому провадженні №37095352; «Про стягнення з боржника виконавчого збору» від 11 червня 2013 року у розмірі 50,32 грн. у виконавчому провадженні №38504466; «Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій» від 11 червня 2013 року у розмірі 50,00 грн. у виконавчому провадженні №38504466; «Про стягнення з боржника виконавчого збору» від 05 серпня 2013 року у розмірі 2064,60 грн. у виконавчому провадженні №39095174; «Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій» від 05 серпня 2013 року у розмірі 100,00 грн. у виконавчому провадженні №39095174; «Про стягнення з боржника виконавчого збору» від 05 серпня 2013 року у розмірі 2064,60 грн. у виконавчому провадженні №39096051; «Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій» від 05 серпня 2013 року у розмірі 100,00 грн. у виконавчому провадженні №39096051; «Про стягнення з боржника виконавчого збору» від 05 серпня 2013 року у розмірі 2064,70 грн. у виконавчому провадженні №39096172; «Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій» від 05 серпня 2013 року у розмірі 100,00 грн. у виконавчому провадженні №39096172; «Про стягнення з боржника виконавчого збору» від 09 вересня 2013 року у розмірі 4129,20 грн. у виконавчому провадженні №39564152; «Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій» від 09 вересня 2013 року у розмірі 100,00 грн. у виконавчому провадженні №39564152; «Про стягнення з боржника виконавчого збору» від 04 листопада 2013 року у розмірі 114,70 грн. у виконавчому провадженні №40686217; «Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій» від 04 листопада 2013 року у розмірі 50,00 грн. у виконавчому провадженні №40686217; «Про стягнення з боржника виконавчого збору» від 21 лютого 2014 року у розмірі 3920,23 грн. у виконавчому провадженні №40478615; «Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій» від 21 лютого 2014 року у розмірі 150,00 грн. у виконавчому провадженні №40478615.
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Спиридонова В.О.