РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" січня 2007 р. | Справа № 9/296-4292 (15/150-3078) |
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Кропивної Л.В.
Розглянув справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" вул. Індустріальна, 34, м.Івано-Франківськ. в особі Городенківського району електричних мереж вул. С.Стецько, 7, м,Городенка, Городенківський район, Івано-Франківська область,78100
до Філії з управління спецоб'єктами електрозв'язку ВАТ Укртелеком вул. Застіноцька, 41а,м.Теребовля,Тернопільська область.
За участі представників:
позивача: Драганчук Р.В., довір. у справі
відповідача: Чорняк М.П., довір. у справі
роз’яснивши у розпочатому судовому засіданні представнику позивача права та обов’язки учасників господарського процесу згідно з ст.ст. 22, 29 ГПК України,
встановив:
Позивач –ВАТ „Прикарпаттяобленерго” в особі Городенківського РЕМ звернувся у жовтні 2005 р. до суду з позовом до відповідача - ВАТ „Укртелеком” в особі філії з управління спецоб’єктами електрозв’язку центр технічної експлуатації № 4 , про стягнення 17 020,12 грн. з мотивів невиконання грошових зобов’язань за договором № 14/100 від 28.12.2004 р.
Стверджував, що згідно пункту 5.2 ч.2 договору № 14/100 , пункту 5.3. Правил користування електричною енергією, які затверджені постановою НКРЕ № 28 від 31.07.19976 р. із змінами, пункту 11.ч.2. Постанови Кабінету Міністрів України „Про внесення змін до порядку постачання електричної енергії споживача” від 09.0-4.2002 р. № 475, за підсумками розрахункового періоду договірна величина споживання електроенергії коригується постачальником до рівня фактично оплаченої за цей розрахунковий період величини спожитої електроенергії.
Згідно із звітом , зазначає позивач, Відповідач у січні 2005 р. фактично використав 15 825 кВт/год .
24.01.2005 р. постачальник виставив до оплати рахунок № 100/1 від 24.01.2005 р. за фактично використану електронергію у січні та рахунок № 100/2 - на попередню оплату за лютий 2005 р.
31.01.2005 р. Відповідач оплатив рахунок № 100/2 , а рахунок 100/1 залишив без оплати , чим порушив умови договору, якими передбачено здійснення оплати на підставі рахунків до 27.01.2005 р. включно.
Порушення умов договору стало підставою у відповідності до п. 5.2. ч. 2 договору, для того, аби постачальник скоригував в односторонньому порядку споживачу граничну величину споживання електроенергії за січень 2005 р. до рівня фактично оплаченої - тобто до 0 кВТ/год, відтак, фактично спожита відповідачем електроенергія у січні згідно звіту - 15 825 кВт/год підлягала оплаті у п’ятикратній вартості різниці між фактично спожитою та договірною величинами.
В подальшому постачальник 16.02.2005 р. направив споживачу для оплати рахунок № 100/3 від 24.01.2005 р. за січень 2005 р. на суму 17 020,12грн., як наслідок дотримання постачальником процедури коригування електроенергії до рівня фактично оплаченої величини її споживання.
Через те, що рахунок № 100/3 від 24.01.2005 р. на суму 17 020,12 грн. відповідач не оплатив, спір був переданий на вирішення господарського суду.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивач неправомірно визначив понадлімітне споживання електричної енергії у січні 2005 р., яке скориговано позивачем у лютому по відношенню до терміну споживання , який минув.
На думку відповідача , який при цьому посилається на п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживача, за підсумками місяця гранична величина споживання електроенергії для споживання коригується до рівня фактичної сплаченої за цей місяці величини її споживання і така скоригована величина дійсна з дня проведення коригування і на майбутнє.
Оскільки договірні (граничні ) величини повинні згідно п.. 5.2. договору доводитися не пізніше ніж за два дні до почату наступного розрахункового періоду, але у дійності були доведені лише 16.02.2005 р., тому підстав для оплати рахунку не було.
Рішенням господарського суд від 11.01.2006 р. в позові було відмовлено. Постановою колегії Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.2006 р. рішення господарського суду скасоване та прийнято нове ,яким позов задоволений.
Задовольняючи касаційну скаргою відповідача , Вищим господарським судом України постановою від 03.10.2006 р. постановлені судами рішення скасовані , справа направлена на новий розгляд із зазначенням про те, що судами попередніх інстанцій не з’ясовано всіх обставин справи, не встановлено дійсних прав та обов’язків сторін, не надано належної оцінки правовідносинам, що склалися між сторонами спору, їх відповідність законодавству про електроенергетику.
Крім того, ВГСУ зазначив на те, що суд першої та апеляційної інстанції не дали належної оцінки та не зазначили у своїх рішеннях тому факту, що позивач скоригував договірну величину споживання електричної енергії до рівня фактично оплаченої і на підставі проведеного коригування договірної величини підвищив оплату за понаддоговірне споживання електричної енергії у зв’язку з простроченням відповідачем оплати спожитої електричної енергії. В той час, як п. 4.2.1. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату виставлених рахунків споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 10% річних , інфляційні збитки.
У відповідності до ст. 111-12 ГПК України , вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції підчас нового розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін , які не змінили своїх правових позицій , суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення , виходячи з такого.
В силу положень ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення , зміну або припинення господарських зобов’язань, які погоджені сторонами, так і ті , що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.
Істотними , за ч. 2 цієї статті, є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Жодна із сторін у справі не заперечує того, що правовідносини з постачання електричної енергії регулюються договором № 14/100 від 28.12.2004 р., Законом України „ Про електроенергетику”, Правилами користування електричною енергією , затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. № 28 ( надалі –Правила) та Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 р. № 441 ( надалі - Порядок) .
Відповідно до п. 1. 2 Правил розрахунковий період - період часу, за який визначається обсяг спожитої та /або переданої електричної енергії, величина потужності, та здійснюються відповідні розрахунки. Початок та тривалість розрахункового періоду для розрахунку плати за спожиту електроенергію визначається у договорі. ( п. 7.7. )
Розрахунковим періодом, згідно п. 1 додатку № 2 до договору, вважається період, який починається з першого числа календарного місяця та триває до останнього числа календарного місця.
Пунктом 2 цього додатку передбачено, що споживач до 22 числа календарного місяця здійснює платіж на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100% заявленого на наступний розрахунковий період обсягу споживання електроенергії на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Остаточний розрахунок по всіх платежах споживач щомісячно проводить протягом 3 днів після дня , вказаного п. п. 2.3.3. договору (п. 2 цього ж додатку).
Відповідно до п.п. 2.3.3. договору, споживач зобов’язується щомісячно до 24 числа календарного місяця направляти представника у відділ збуту відповідного районного підрозділу постачальника для подання акту про обсяги переданої споживачу електричної енергії за розрахунковий період та одержання відповідних рахунків на оплату .
Актом про обсяги переданої споживачу електричної енергії із зазначенням розрахункового періоду від 24.12.2004 р. по 24.01.2005 р. ( а.с. 16) визначено, що споживач використав 15 825 кВТг.
На підставі звіту, 24.01.2005 р. Відповідачу було виставлено до оплати рахунок на суму 5 106,04 грн. за № 100/1 від 24.01.2005 р. за фактично використану енергію у січні ( а.с. 13) із терміном сплати до 27.12.2005 р. , а також з посиланням на п. 5.3 ПКЕЕ, пункт 11.2. постанови Кабінету Міністрів України № 475 .
Відповідач не спростував доводів позову про те, що рахунок на суму 5 106,04 грн. за № 100/1 від 24.01.20045 р. не був ним оплачений до 27.12.2005 р.
Наслідки невиконання оплати за поставлену та спожиту електроенергію за підсумками розрахункового періоду , як стверджує постачальник, вміщено у пункті 5.2. договору , пункті 5.3 Правил та пункті 11.2. постанови Кабінету Міністрів України № 475 .
Відповідно до п. 5.2. розділу 5 договору, за підсумками розрахункового періоду постачальник коригує величину споживання електричної енергії до рівня фактично оплаченої за цей розрахунковий період величини спожитої електричної енергії. Відповідно здійснюється коригування договірної величини електричної потужності , яке дійсне з дня проведення коригування.
Ця умова договору є істотною і на час розгляду спору не була визнано у встановленому порядку недійсною чи зміненою.
Можливість застосування заходів оперативного впливу на правопорушника в односторонньому порядку передбачено ст. 235 Господарського Кодексу України, а ст. 236 цього ж кодексу зазначено, що перелік оперативно-господарських санкцій , встановлений у частині першій цієї статті , не є вичерпним і такі санкції можуть бути передбачені договором.
Відповідно до ст. 237 ГК України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.
Отже, одностороннє коригування договірної величини споживання електроенергією постачальником , суд розглядає як оперативно-господарську санкцію , передбачену договором, і яка може бути застосована в односторонньому порядку управненою стороною за порушення господарського зобов’язання зобов’язаною стороною.
Постачальник , як випливає з матеріалів справи, виходячи з того, що споживач не провів оплати за січень 2005 р. у строки, встановлені договором, скоригував договірну величину споживання електроенергії до нульового рівня, про що склав акт від 16.02.2005 р. та направив його споживачеві у той же день разом з рахунком на оплату № 100/3 від 16.02.2005 р. на суму 17020,12 грн. , що підтверджується копією квитанції та реєстром заказних листів ( а.с. 17-19).
Іншою істотною умовою договору є умови, викладені у пункті 4.2.2 , згідно з яким споживач у разі перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно з вимогами розділу 5 даного договору, сплачує електропостачальній організації п’ятикратну вартість різниці фактично спожитої та граничної величини, що не суперечить ст. 26 Закону України „Про електроенергетику”.
Оскільки рахунок № 100/3 від 16.02.2005 р. не був сплачений відповідачем, відтак, умови договору в частині виконання грошових зобов’язань , передбачених п. 4.2.2. договору, споживач не виконав, борг у розмірі 17020,12 грн. ним у добровільному порядку не сплачений, тому порушене право постачальника підлягає в силу ст. 20 ГК України, захисту судом.
Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються судом на відповідача у справі.
З огляду на наведене, керуючись ст.с 33,34, 82, 84, 116, 118, ГПК України, Господарський суд
Вирішив:
1. Позов задовольнити .
2. Стягнути з ВАТ „Укртелеком” на користь ВАТ „Прикарпаттяобленерго” 17020,12 грн. боргу, 170, 20 грн. державного мита та 118 грн. на відшкодування витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття рішення, через місцевий господарський суд.
Суддя Л.В. Кропивна