РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" січня 2007 р. | Справа № 9/367-4981 |
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Кропивної Л.В.
Розглянув справу
за позовом ТзОВ "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів" вул. Промислова, 50, м.Калинівка, Вінницька область,22400
до Приватного підприємства "СІ Інструмент" вул. Руська, 2/2, м.Тернопіль.
За участі представників:
позивача: Березіна А.Є, довіреність № 97 від 17.01.2007 р.
відповідача: Ільїн С.В., довідка № 31-47 від 18.01.2007 р.
роз’яснивши у розпочатому судовому засіданні представникам сторін права та обов’язки учасників господарського процесу згідно з ст.ст. 22, 29 ГПК України,
Встановив
Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю “Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів”, м. Калинівка, Вінницької області, звернувся 19.12.2006 р. (вх. № 5850) до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача –Приватного підприємства “СІ Інструмент”, м. Тернопіль, про стягнення 20 011,31 грн. заборгованості, з яких 18 527,10 грн. основного боргу, 926,36 грн. пені, 3% річних в розмірі 76,14 грн. та 481,71 грн. інфляційних нарахувань, посилаючись на таке:
Згідно рахунку-фактури № 93 від 19.05.2006 р. ТзОВ “Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів” перерахував на підставі платіжного доручення № 2339 від 15.09.2006 р. на розрахунковий рахунок ПП “СІ Інструмент” кошти в сумі 18 527,10 грн. як предоплата за товар - промислові ножі до станка МРН-100 700х92х20.
Однак, відповідач станом на листопад 2006 р. поставки оплаченого ТзОВ “Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів” товару не здійснив.
Як стверджує позивач, ним направлено 17.11.2006 р. відповідачу вимогу про повернення перерахованих коштів в сумі 18 527,10 грн. або поставку ножів на промисловий станок МРН-100, яку ПП. “СІ Інструмент”, у відповідь на яку відповідач , пославшись на відтермінування фірмою –постачальником металу для виготовлення промислових ножів , запропонував додатково підтвердити або не підтвердити замовлення на промислові ножі та зазначив, що при відмові від замовлення кошти , отримані ним, приватне підприємство поверне платнику.
21.11.2006 р. згідно листа № 1079, направленого ПП. “СІ Інструмент”, позивач відмовився від поставки товару та вимагав повернення попередньо сплачених за нього коштів.
Між тим, саном на 19.12.2006 р. (день звернення з позовом до суду) товар відповідачем не був поставлений , а кошти не повернуті .
За порушення строків виконання зобов’язань позивач нарахував ПП “СІ Інструмент”, 926,36 грн. пені, 3 % річних в сумі 76,14 грн. та 481,71 грн. інфляційних збитків.
Ухвалою від 20.12.2006 р. порушено провадження та призначено розгляд справи на 17:00 год. 18 січня 2007 р.
У судовому засіданні 18.01.2007 р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача визнав заявлені позовні вимоги.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив, що позов підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається , що підставою для перерахування на розрахунковий рахунок Приватного підприємства “СІ Інструмент” коштів у сумі 18 527,10 грн. за промислові ножі до станка МРН-100 700х92х20 згідно платіжного доручення № 2339 від 15.09.2006 р. , була оферта, запропонована виготовлювачем “СІ Інструмент” 19.05.2006 р. листом № 3 , переданим Товариству за допомогою факсу , із зазначенням вартості та строку виконання замовлення та банківських реквізитів замовника, а також направлений Підприємством в адресу Товариства рахунок –фактура № 93 від 13.09.2006 р. на промислові ножі (МРН- 100) 700х92х20 у кількості 30 шт. на загальну суму з ПДВ 18 527,10 грн.
Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов’язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов’язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України
У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Частиною . 2 ст. 693 ЦК України передбачень право покупця вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати у випадку, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк.
Як вбачається з матеріалів справи, покупець скористався своїм правом, направивши 18.11.2006 р. відповідачу вимогу № 1067 від 17.11.2006 р. про повернення перерахованих коштів або поставку товару у семиденний строк від дня отримання вимоги.
Крім того, листом № 1079, направленим відповідачу 21.11.2006 р., ТзОВ “Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів” відмовився від передачі ножів та вимагав повернення сплачених коштів у строк, вказаний у вимозі № 1067.
Як стверджує позивач, станом на 19.12.2006 р. (день звернення з позовом до суду ) законна вимога позивача не була виконана. .
Таким чином, спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язань щодо повернення суми попередньої оплати товару.
Відповідно до ст 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Докази , наведені позивачем в обґрунтування своїх матеріально-правових вимог , відповідач не спростував і не заперечив , тому суд вважає переконливими та документально доведеними обставини , з яких подано позов.
При таких обставинах справи правомірними є вимоги щодо стягнення з відповідача коштів, сплачених в якості попередньої оплати , в сумі 18 527,10 грн.
Оцінюючи доводи позову, правове обґрунтування якого здійснене з посиланням на ст. 231 ГК України, про стягнення з відповідача пені, обчисленої за період з 14.10. по 07.12.2006 р. із розрахунку 0,1 % вартості товару, з якого допущена прострочення виконання поставки товару , суд приходить до переконання , що вимоги про стягнення 926,36 грн. пені до задоволення не підлягають, оскільки позивач не є суб’єктом господарювання , що належить до державного сектору економіки, порушення не пов’язане з виконанням державного контракту та виконання зобов’язання не фінансується за рахунок державного бюджету України, чи за рахунок державного кредиту .
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Перевіривши розрахунок позову у цій частині вимог, згідно з яким втрати від інфляції за період з 14.10.2006 р по 07.12.2006 р. внаслідок несплати 18 527,10 грн. становлять 481,71 грн., а 3% річних, нараховані за той же період становлять 76,14 грн., суд знаходить підстави для часткового задоволення вимог , виходячи з такого.
Вимогу про повернення сплачених коштів позивач направив відповідачу 18.11.2006 р., строк виконання зобов’язання на повернення попередньої оплати був встановлений у 7 днів , тому розмір інфляційних збитків повинен розраховуватися за період з 26.11.2006 р. Враховуючи , що позивач визначив період до 07.12.2006 р. , тому інфляційні збитки є правомірними у розмірі 333,49 грн., а сума 3% річних - 24,36 грн.
В іншій частині вимог стосовно стягнення 51,78 грн. річних та 148,22 грн. інфляційних збитків, нарахованих з 14.10.2006 р. по 26.11.2006р. позов до задоволення не підлягає .
Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У судовому засіданні 18.01.2007 р. за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.
З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 15, ч.2 ст. 693 ЦК України, ст. 193, 230 , 231 ГК України, ст.ст. 4, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, Господарський суд
Вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути 18 527,10 грн. боргу, 24,36 грн. річних, 333,49 грн. інфляційних збитків та 300,20 грн. судових витрат із Приватного підприємства “СІ Інструмент” (вул. Руська, 2/2, м. Тернопіль, р/р 26005000078001 у ТФ ВАТ “Укрінбанк”, м. Тернопіль, МФО 338523, ідент. код 32736685) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів” (вул. Промислова, 50, м. Калинівка, Вінницької області, р/р 260062790822005 у Вінницькій філії Приватбанку, МФО 302689, ідент. код 05412693).
3. Відмовити у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 926,36 грн. пені, 51,78 грн. річних та 148,22 грн. інфляційних збитків.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) “23” січня 2007 р. рішення, через місцевий господарський суд.
Суддя Л.В. Кропивна