ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"13" липня 2006 р. | Справа № 7/342 |
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді - Величко Т.А.,
суддів: Л.І.Бойко, О.Т. Лавренюк
при секретарі судового засідання –Сем’яновій
за участю представників сторін:
від позивача –Саленко Т.В.;
від відповідачів –Яжборовський М.О.;
від 3-х осіб –не з’явились, про час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином,
розглянувши апеляційну скаргу ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва
на рішення господарського суду Миколаївської області від 16.05.2006р.
зі справи № 7/342
за позовом ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва
до ТОВ ТД „Доманівський”, ПСП „Імені Щорса”
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ТОВ ТД „Талан Агро”, ТОВ ТВФ „Талан Плюс”
про визнання угоди купівлі-продажу амінної солі недійсною
(в судовому засіданні оголошувалася перерва до 13.07.2006р.)
встановила:
ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовом до ТОВ ТД „Доманівський” та Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Щорса про визнання недійсною, на підставі ст.49 ЦК УРСР в редакції 1963р., угоди купівлі-продажу амінної солі 2,4-Д в кількості 2 010кг на загальну суму 44 220,16грн., укладеної між відповідачами і оформленої накладною № 791 від 14.05.2002р., і податковою накладною № 1072 від 14.05.2002р., а також просила стягнути з ТОВ ТД „Доманівський” в доход держави все отримане ним по цій угоді, а саме, стягнути 44 220,01грн.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.04.2004р. (суддя Васильєва Л.І.) позов задоволено, визнана недійсною оспорювана угода, укладена між відповідачами; з ТОВ ТД „Доманівський” на користь держави стягнуто 44 220,01грн. та судові витрати. Судове рішення мотивовано тим, що ТОВ ТД „Доманівський” здійснювало придбання і реалізацію амінної солі не в межах договору доручення від 01.04.2001р.; ТОВ ТД „Доманівський” розпоряджалось амінною сіллю як власник і діяло як продавець від свого імені без ліцензії на право торгівлі пестицидами та агрохімікатами, його дії були спрямовані на реалізацію хімічних препаратів, яка законодавчо обмежена у зв’язку з їх небезпечністю для здоров’я людей та навколишнього природного середовища, тобто направлена на шкоду інтересів держави та прав громадян.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2004р. (головуючий суддя –Туренко В.Б., судді: Бандура Л.І., Поліщук Л.В.) рішення господарського суду від 20.04.2004р. скасовано, в позові відмовлено. Своє рішення апеляційна інстанція мотивувала тим, що єдиним наслідком безліцензійної діяльності є застосування фінансових санкцій у вигляді штрафів, а не стягнення в бюджет коштів, отриманих від виконання угоди.
Постановою Вищого господарського Суду України від 13.10.2004р. постанова апеляційного господарського суду від 23.06.2004р. і рішення господарського суду від 20.04.2004р. скасовані, справа передана на новий розгляд, із зобов’язанням залучити в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ТОВ ТД „Талан Агро” та ТОВ „Талан Плюс”, всебічно і повно перевірити обставини справи, проаналізувати їх та інші докази, що містяться в матеріалах справи, визначитися щодо належних способів доказування в даній справі і прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.
При новому розгляді рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.05.2005р. (суддя Семенчук Н.О.) ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва в задоволенні позовних вимог (та уточнень до них від 11.05.2006р. № 1703/9/10-018) відмовлено повністю.
Рішення мотивоване тим, що позивач не довів: притягнення відповідачів у справі до відповідальності шляхом накладення штрафу повноважним органом за здійснення торгівлі амінною сіллю без ліцензії; вчинення або загрози вчинення шкоди державі з цих операцій; враховуючи, що у ТОВ ТВФ „Талан Плюс” в наявності ліцензія від 26.04.2001р. серії АА № 048672, угода, яку просить позивач визнати недійсною, є усною, а договір доручення від 01.02.2002р. не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, - умисел, суперечний інтересам держави, відповідно до ст. 49 ЦК УРСР, в матеріалах справи відсутній.
ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва, не погодившись з рішенням суду, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, як невідповідне обставинам, визначеним у ст.49 ЦК УРСР для визнання угоди недійсною, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, та висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ ТД „Доманівський” просило залишити скаргу без задоволення, а рішення суду –без змін з тих підстав, що прийнято воно без порушень норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом, дійшла висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, виходячи з такого.
01.01.2002р. між ТОВ ТВФ „Талан Плюс” та ТОВ ТД „Талан Агро” укладено договір доручення, за яким довіритель (ТОВ ТВФ „Талан Плюс”) доручив повіреному (ТОВ ТД „Талан Агро”), а останній прийняв на себе обов’язки здійснити від імені довірителя або від власного імені (за згодою з довірителем) реалізацію амінної солі у кількості 25000кг, кошти після продажу товару повірений зобов’язався перерахувати на поточний рахунок довірителя у розмірі 100% по мірі їх надходження. Згідно із п.1.3. договору, дане доручення повірений виконує особисто, передовіра може мати місце лише з письмової згоди довірителя.
10.01.2002р. ТОВ ТД „Талан Агро” звернулося з листом до ТОВ ТВФ „Талан Плюс” про надання згоди на передовіру по реалізації амінної солі, і така згода була отримана, що підтверджено листами № 60/01 від 10.01.2002р. та № 010 від 20.01.2002р.
01.02.2002р. між ТОВ ТВФ „Талан Плюс”, від імені якого на підставі договору доручення діє ТОВ ТД „Талан Агро”(довірений), та ТОВ ТД „Доманівський” (повірений) укладено договір доручення, за яким довіритель доручив, а повірений прийняв на себе обов’язки здійснити реалізацію амінної солі у кількості 25000кг від імені довірителя або від власного імені (за згодою з довірителем), кошти після продажу товару повірений зобов’язався перерахувати на поточний рахунок довірителя у розмірі 100% по мірі їх надходження.
01.02.2002р. ТОВ ТВФ „Талан Плюс”, від імені якого на підставі договору доручення від 01.01.2002р. діє ТОВ ТД „Талан Агро”, передало ТОВ ТД „Доманівський” 24472,23кг амінної солі на загальну суму 306006,96грн., що підтверджено відповідним актом приймання-передачі товару. У подальшому ця передача була оформлена ще й накладною № 28/02-01 від 28.02.2002р.
Згідно матеріалам справи розрахунки за отриманий товар ТОВ ТД „Доманівський” проведені платіжним дорученням № 2 від 26.02.2002р на суму 306006,96грн., про що зазначено у довідці ДПА у Миколаївській області від 08.11.2002р. № 174/35-027. Після отримання коштів довіреним, останній видав повіреному податкову накладну № 544 від 28.02.2002р., про що зазначено у додатку № 3 до вказаної довідки.
Саме ця кількість амінної солі і була реалізована ТОВ ТД „Доманівський” у 2002році, про що свідчить додаток № 6 до зазначеної довідки.
По накладній № 791 від 14.05.2002р. ТОВ ТД „Доманівський” продало ПСГП ім. Щорса 2010кг амінної солі на загальну суму 44 220,01грн., виписавши податкову накладну № 1072 від 14.05.2002р. Розрахунки здійснені в липні 2002р. за готівку, про що свідчить акт Доманівської МДПІ від 19.11.2002р. за № 2399/9, прибуткові та видаткові касові ордери, додаток № 6 до довідки ДПА в Миколаївській області від 08.11.2002р. № 174/35-027.
Таким чином, реалізація амінної солі здійснювалась ТОВ „ТД „Доманівський” у 2002р. в межах договору доручення від 01.02.2002р.
Відповідно до ст.386 ЦК УРСР, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується виконати від імені і за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. За договором доручення повірений по укладеним ним угодам з третіми особами ніяких прав та обов’язків не надає. Ці права виникають між довірителем і особою, з якою укладена угода. Майнові наслідки, що випливають із договору доручення, повністю покладаються на довірителя.
Ліцензія на право оптової торгівлі пестицидами та агрохімікатами відповідно до ч.1 ст.9 Закону України „Про пестициди та агрохімікати”, ст.9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” повинна бути у продавця, в даному випадку, ТОВ ТВФ „Талан Плюс”, і вона була отримана останнім 26.04.2001р. зі строком дії до 26.04.2004р.
Висновок господарського суду про відсутність у діях ТОВ ТД „Доманівський” умислу, суперечного інтересам держави і суспільства в зв'язку з відсутністю ліцензії на торгівлю амінною сіллю, ґрунтується на матеріалах справи і чинному законодавстві.
Згідно ст.49 ЦК УРСР, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін –у разі виконання угоди обома сторонами –в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін, все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
Позивач, встановивши здійснення ТОВ „Торговий Дім „Доманівський” продаж продукції без ліцензії, вважав дії продавця по реалізації такої продукції суперечними інтересам держави та суспільства, з умислом.
Проте обставин, з яких вбачається, що ці дії спрямовані на досягнення результату, суперечного інтересам держави та суспільства, позивач не довів.
Посилання позивача на відсутність у ТОВ „ТД „Доманівський” ліцензії на продаж пестицидів та агрохімікатів, зокрема, продаж амінної солі, не можна вважати умислом, суперечним інтересам держави і суспільства, за відсутністю заборони державою здійснювати підприємницькі операції з цим видом продукції взагалі.
На момент дії Закону України „Про підприємництво” обмеження на здійснення підприємницької діяльності були визначені у ст.4 цього Закону, а у ст.3 цього Закону передбачено, що особливості регулювання окремих видів підприємництва встановлюються законодавством України.
Стаття 10 цього Закону визначає обставини, за яких наступає відповідальність при здійсненні підприємницької діяльності, а саме: підприємець не повинен завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати прав та інтересів громадян, підприємств, установ, організацій і держави, що охороняються законом. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову і іншу встановлену законом відповідальність.
У преамбулі Закону України „Про ліцензування певних видів підприємницької діяльності” визначено, що цей Закон визначає види господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб’єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.
Пунктом 11 ст.9 цього Закону виробництво пестицидів та агрохімікатів, оптова, роздрібна торгівля пестицидами та агрохімікатами підлягають ліцензуванню.
Відповідно до ст.9 Закону України „Про пестициди та агрохімікати” діяльність по продажу пестицидів та агрохімікатів дозволяється за наявності ліцензії на таку діяльність.
Відповідальність за здійснення підприємницької діяльності без ліцензії ст.22 Закону України „Про ліцензування певних видів підприємницької діяльності” визначена у застосуванні фінансових санкцій у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом. Зазначені штрафи спрямовуються до державного бюджету України.
Рішення про стягнення штрафів приймається органом, на який згідно з чинним законодавством покладено функції контролю за наявністю ліцензії.
Позивач не довів притягнення відповідачів у справі до відповідальності шляхом накладення штрафу повноважним органом за здійснення торгівлі амінною кислотою без ліцензії, вчинення або загрози вчинення шкоди державі з цих операцій, враховуючи, що продавець набув ліцензію 26.04.2001р., п.1.1, 2.1 договору доручення від 01.04.2001р. не визнанні недійсними, тому вимоги, без встановлення у обох сторін або однієї із сторін умислу суперечного інтересам держави відповідно ст.49 ЦК УРСР, задоволенню не підлягають.
Без встановлення обставин, з яких вбачається настання або загроза інтересам держави з продажу амінної солі повіреним в інтересам продавця, у господарського суду були відсутні підстави для задоволення позову на підставі ст.49 ЦК УРСР, яка не поширюється на здійснення підприємницької діяльності без ліцензії.
Дії сторін, що уклали оспорену угоду з боку повіреного і покупця такими, що містили умисел на вчинення шкоди або порушення інтересів держави, зберігання та транспортування амінної солі з порушенням правил зберігання і транспортування господарським судом на підставі відповідних доказів не було встановлено.
Згідно ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається, а суд оцінює докази в їх суперечності, керуючись законом.
Оскільки на момент розгляду справи договір доручення не був визнаний у встановленому порядку недійсним, а повірений та покупець здійснили дії, що не суперечать ст.41, 386 ЦК УРСР, рішення суду першої інстанції від 16.05.2006р. цілком відповідає обставинам справи та діючому законодавству.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення місцевого суду і задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України,
колегія суддів постановила:
Рішення господарського суду Миколаївської області від 16.05.2006р. у справі № 7/342 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.
Головуючий суддя Т.А. Величко
Судді : Л.І. Бойко
О.Т. Лавренюк