Судове рішення #38771153

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ


Справа № 607/23326/13-ц Головуючий у 1-й інстанції ДУда О.О.

Провадження № 22-ц/789/1011/14 Доповідач - Жолудько Л.Д.

Категорія - 27


Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И



12 вересня 2014 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Жолудько Л.Д.

суддів - Кузьма Р. М., Костів О. З.,

при секретарі - Шмигельська І.З.

з участю представника ОСОБА_1- ОСОБА_2, представника ПАТ КБ "Приватбанк"-Жарського І.Р.,


розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, поданої його представником ОСОБА_2, та публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 09 липня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання частково недійсними кредитного договору та Умов надання споживчого кредиту,


ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

20 червня 2013 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до ПАТ КБ "Приватбанк"про визнання частково недійсними кредитного договору та Умов надання споживчого кредиту.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 09 липня 2014 року в задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк" та зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні його позову до ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання частково недійсними кредитного договорута Умов надання споживчого кредиту та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що умовами кредитного договору встановлено відповідальність за невиконання позичальником зобов'язань за договором у розмірі 102 % річних, що на його думку, перевищує розумну межу плати за послугу. Крім того, судом не враховано, що відповідно до ст. 11, 18 закону "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими, у тому числі умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Вказує на те, що принцип свободи цивільного договору не є підставою для укладення договору, що суперечить вимогам чинного законодавства.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ "Приватбанк" просить рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромта ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що суд помилково застосував установлену Законом загальну позовну давність в три роки та в зв'язку з цим відмовив у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк". Судом не взято до уваги надані позивачем докази про збільшення позовної давності за домовленістю сторін до 5 років.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1- ОСОБА_2 підтримав подану апеляційну скаргу, зіславшись на доводи, викладені в ній, просить її задовольнити. Апеляційної скарги Банку не визнає.

Представник ПАТ КБ "Приватбанк" підтримав апеляційну скаргу Банку, зіславшись на доводи, викладені в ній, просить її задовольнити. Апеляційної скарги ОСОБА_1 не визнає.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" слід задовольнити частково, а ОСОБА_1 - відхилити.

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк"(надалі-Банк), суд першої інстанції виходив з того, щоБанк звернувся до суду поза межами строку позовної давності.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з рішенням у цій частині, оскільки судом було неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також ряд висновків не відповідають обставинам справи.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що ч.5 заяви про видачу кредиту не передбачено сплати компенсації за невиконання зобов'язань у розмірі понад 50% вартості кредиту за факт порушення умов угоди, а визначено обов'язок позичальника сплатити у цьому разі 8,5 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом. Вказане положення договору не суперечить вимогам ст.18 Закону "Про захист прав споживачів", а тому відсутні підстави для визнання його недійсним.

Колегія суддів апеляційного суду вважає рішення суду в цій частині обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам закону.

Щодо вимог про визнання недійсними п.4.2 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") Стандарт суд не встановив порушення прав відповідача-позивача ОСОБА_1 в межах заявлених позовних вимог, виходячи з того, що ці умови ОСОБА_1 не підписувались, а отже й не породжують правових наслідків.

Зазначений висновок суду не відповідає обставинам справи, однак на правильність рішення в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 він не вплинув, а тому відповідно до вимог ст. 308, ч.2 ЦПК України не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення в цій частині.

Судом установлено, що 05 квітня 2007 року між сторонами укладено договір № TEXRRX00470558, згідно з умовами якого ОСОБА_1 (позичальник) отримав кредит у розмірі 2 040 грн. зі сплатою 1,0 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 05.04.2008 року.

Апеляційним судом установлено, що даний договір оформлений у вигляді заяви та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт).

Своїм підписом на заяві позичальника № TEXRRX00470558 від 05.04.2007 року ОСОБА_1 засвідчив те, що він ознайомлений та згідний з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт)) (надалі- Умови), а також погодився з тим, що зазначена Заява разом із Умовами, Тарифами Банку складає між ним та ПАТ КБ "Приватбанк" (надалі Банк) кредитно- заставний договір.

Відповідно до п.п. 3.2.2, 3.2.3, 3.2.7 Умов позичальник зобов'язується: погашати кредит у порядку та строки відповідно до заяви; платити відсотки за користування Кредитом відповідно до Заяви та п. 4.1, 4.2 даних Умов та Тарифів. Повну сплату відсотків за користування кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту.

Позичальник зобов'язується погасити заборгованість по кредиту в повній сумі, сплатити нараховані за весь період користування кредитом відсотки, винагороду й неустойку (штраф, пеню), не пізніше дати, зазначеної в повідомленні банку, передбаченого п.п. 3.3.1, 3.3.2, 3.3.3 даних Умов.

Згідно із ч. 5 заяви позичальника та п. 4.2 Умов при порушенні зобов'язань із погашення кредиту, останній сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі 8,5 % в місяць, розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом.

При порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених Заявою та п.п. 3.2.2, 3.3.3 Умов, позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі від розміру зазначеному у Тарифах та Заяві. Розраховані відповідно до цього пункту Умов відсотки сплачуються позичальником окремо понад зазначену в Заяві суми щомісячного платежу по кредиту, разом з несплаченим залишком попереднього щомісячного платежу.

Відповідно до п. 5.1 Умов при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених заявою та п.п. 3.2.2, 3.2.3 даних Умов, Банк має право, а позичальник зобов'язується сплатити Банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки платежу.

Пункт 5.3 Умов передбачає, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язується сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

ОСОБА_1 належним чином не виконував взятих на себе зобов'язань за договором № TEXRRX00470558 від 05.04.2007 року, унаслідок чого станом на 15.02.2013 року утворилась заборгованість за кредитом в розмірі 24 493,89 грн., яка складається з:

- 2 040 грн. - заборгованість за кредитом;

- 6 745,18 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом;

- 61,20 грн. - заборгованість з комісії за користування кредитом;

- 14 004,94 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з червня 2007 по лютий 2013 року;

- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), +1142,57 грн. - штраф (процентна складова).

Апеляційним судом також установлено, що згідно із п. 5.5 Умов терміни позовної давності з вимог про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки (пені, штрафів) за даним договором встановлюється сторонами тривалістю в 5 років.

У межах п'ятирічного строку позовної давності заборгованість ОСОБА_1 перед Банком становить:

-536, 63 грн. за кредитом;

-5961,52 грн. за процентами;

-10,20 грн. за користування кредитом;

-13867,26 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Усього сума заборгованості за договором без штрафних санкцій за п'ятирічний період на момент подання позову становить 20474, 61 грн.

В силу вимог статей 11, 10, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 259 ЦК України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі.

Відповідно до статей 6; 639, ч. 1, 2 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного договору не вимагалася.

Суд першої інстанції належним чином не перевірив доводи, які мають значення для правильного вирішення справи, та не врахував того, що у заяві позичальника вказано, що боржник ознайомився та згідний із Умовами, які були надані йому в письмовій формі, своїм підписом підтвердив факт про надану йому повну інформацію про умови кредитування.

Згідно із п. 5.5 Умов терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки (пені, штрафів) за даним договором встановлюються сторонами тривалістю в 5 років. З даним пунктом умов боржник погодився, про що свідчить його підпис на заяві та вказаний пункт недійсним не визнано.

Отже, за умовами оспорюваного договору позовна давність становить п'ять років, тобто позовні вимоги Банку підлягають задоволенню в межах п'ятирічного строку позовної давності.

Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції не забезпечив повного з'ясування обставин справи та дійшов до помилкового висновку про те, що відповідач не був ознайомлений із умовами кредитного договору, між сторонами не було укладено угоди про збільшення позовної давності.

Наведене відповідно до вимог ст. 309, ч. 1, п.п. 1, 3 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в частині відмови в задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк" та ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги Банку слід частково задовольнити.

Відповідно до статей 526, 611, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. У разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом. Договір є обов'язковий для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 1054, ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 598, ч. 1 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, установлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

ОСОБА_1 у порушення своїх зобов'язань, визначених п.п. 3.2.3 та 3.2.7 Умов, не сплачено плату за користування кредитом (процентів) та заборгованість за кредитом у порядку та на умовах, установленими даними Умовами.

Як видно із матеріалів справи, за порушення позичальником строків виконання зобов'язання за кредитним договором банком одночасно нараховано штраф і пеню.

Пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Отже, банк просить застосувати до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов'язання (прострочення виконання грошового зобов'язання), що суперечить вимогам ст. 61, ч. 1 Конституції України та ст. 509, ч. 3 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Виходячи з вищенаведеного, колегія вважає безпідставними вимоги банку про стягнення з відповідача пені й штрафу, у зв'язку з чим приходить до висновку про відмову в позові в частині вимог про стягнення штрафу в розмірі 500 грн. штраф (фіксована частина), +1142,57 грн. штраф (процентна складова).

З урахуванням того, що розмір пені значно перевищує розмір збитків (у т.ч.заборгованості з тіла кредиту), колегія вважає за можливе згідно з вимогами ч.3 ст. 551 ЦК України зменшити розмір неустойки до 500 грн.

Таким чином, неналежним виконанням договору № TEXRRX00470558 від 05.04.2007 року ОСОБА_1 порушив права Банку, які підлягають захисту шляхом стягнення на його користь заборгованості за кредитом в межах п'ятирічного строку позовної давності, за виключенням суми штрафів. Загальний розмір заборгованості становитиме 7008 грн. 35 коп.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції мотивовано відмовив у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, оскільки положення ст. 11, ч. 5; 18 Закону України "Про захист прав споживачів" не застосовуються до умов договорів про надання споживчого кредиту, згідно з якими передбачаються зміни відсоткової ставки.

Так, за ст.ст. 11, ч. 5; 18 Закону України від "Про захист прав споживачів" до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Виходячи з наведеного, колегія вважає, що відсутні підстави для визнання недійсними відповідно до вимог ст.ст. 11, ч. 5; 18 Закону України від "Про захист прав споживачів" ч.5 Заяви позичальника та п.4.2 Умов про надання споживчого кредиту щодо зміни розміру відсоткової ставки за кредитом.

Відповідно до ст. 88, ч. 1 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати банку складаються із судового збору, сплаченого за подання позовної заяви в суд першої інстанції та апеляційної скарги в розмірі 367 грн. 41 коп. Пропорційно до розміру задоволених позовних вимог ( позов задоволений на 28,61%) позивачеві слід присудити 105 грн.12 коп. понесених витрат.

Таким чином, колегія вважає, що в силу ст. 309, ч. 1, п.п. 1, 3 ЦПК України рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позов Банку, а в решті рішення суду-залишити без змін.

На підставі наведеного, ст. 61, ч. 1 Конституції України, ст.ст. 6, 259, 509, ч. 3; 526; 546; 549; 551,ч.3; 598; 599; 611; 629; 639,ч. 1; 1054, ч.1 ЦК України та, керуючись 307, ч.1, п. 2; 309, ч. 1, п.п. 1, 3; 313; 314; 316, 317; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 09 липня 2014 року в частині відмови у задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ПАТ КБ "Приватбанк" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ід.код НОМЕР_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № TEXRRX00470558 від 05.04.2007 року в розмірі 7008 грн. 35 коп. та 105 грн. 12 коп. понесених судових витрат.

У решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.



Головуючий - підпис

Судді - два підписи


З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Л.Д. Жолудько




  • Номер: 22-ц/789/1049/15
  • Опис: за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до Митроги О.В. про стягнення заборгованості за кредитним договором та позовом Митроги О.В. до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання недійсними у частині кредитного договору та умов надання споживчого кредиту
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 607/23326/13-ц
  • Суд: Апеляційний суд Тернопільської області
  • Суддя: Жолудько Л.Д.
  • Результати справи: в позові відмовлено; Постановлено ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення без зміни рішення суду першої інстанції
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 22.07.2015
  • Дата етапу: 27.08.2015
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація