ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"04" липня 2006 р. | Справа № 5/11/06 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гладишевої Т.Я.,
суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.
при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.
за участю представників сторін:
від позивача: Полоз В.І.;
від відповідача: Гурова А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДП НАЕК „Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу „Южно-Українська АЕС”
на рішення господарського суду Миколаївської області від 13.03.2006 року
по справі № 5/11/06
за позовом ВАТ „Теплоенергомонтаж” , м. Харків в особі Южно-Українського монтажного управління відкритого акціонерного товариства „Теплоенергомонтаж”, м. Южноукраїнськ
до відповідача ДП НАЕК „Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу „Южно-Українська АЕС”, м. Южноукраїнськ
про стягнення 10525,07 грн. боргу згідно договору від 12.01.2000 р.
ВСТАНОВИВ:
У січні 2006 року позивач в особі Южно-Українського монтажного управління ВАТ „Теплоенергомонтаж” звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу „Южно-Українська АЕС” 10525,07 грн. заборгованості за договором № 2-3 НСО від 12.01.2000 р. на виконання робіт по виготовленню нестандартного обладнання в 2000 році.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 13.03.2006 р. по справі № 5/11/06 (суддя Міщенко В.І.) позов задоволено, стягнуто на користь позивача в особі Южно-Українського монтажного управління ВАТ „Теплоенергомонтаж” 10525,07 грн. боргу, витрати по держмиту в сумі 105,25 грн. та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Рішення суду вмотивоване тим, що позивач повністю довів виконання робіт за договором № 2-3 НСО від 12.01.2000 р. на загальну суму 10525,07 грн., прийняття цих робіт відповідачем в особі відокремленого підрозділу „Южно-Українська АЕС” та нездійсненням відповідачем, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, розрахунку за виконані роботи.
Не погодившись з рішенням суду від 13.03.2006 р., відповідач в особі відокремленого підрозділу „Южно-Українська АЕС” звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що оскаржуване рішення суду прийнято з грубими порушеннями норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду від 13.03.06 р. по справі № 5/11/06 скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає наступне: судом не прийнято до уваги, що позивачем при подачі позовної заяви було порушено вимоги ст. 56 ГПК України, оскільки позивач не надіслав відповідачу копії доданих до позовної заяви документів; позивачем також порушено ст.ст. 1, 57 ГПК України, тобто позов подано та підписано не уповноваженою на це особою – Жуковським А.Г.; позивач повинен був, відповідно до ст.ст. 32,33,34,36 ГПК України надати до суду для дослідження оригінали документів, на які він посилається і ті, які є належними доказами по справі, а відповідно до ст. 56 ГПК України надати відповідачу копії усіх документів, які були додані до позовної заяви. Однак позивачем оригінали документів представлені не були, тобто суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи.
Також позивач не складав Акт здачі-приймання виконаних робіт за договором № 2-3 НСО від 12.01.2000 р., який би відповідав типовій формі, затвердженій Міністерством статистики України, так як умовами договору № 2-3 НСО від 12.01.2000 року передбачено, що оплата за виконані роботи буде проводитися одною з законодавчо дозволених в Україні форм оплати, визначеною на момент здійснення взаєморозрахунків Замовником, тому у позивача відсутні підстави вимагати оплату виконаних робіт.
Скаржник також звертає увагу на те, що строк дії договору сплинув 31.12.2000 року, тому позивач мав скористатися своїм правом вимагати оплату виконаних робіт до спливу цієї дати; судом першої інстанції не прийнято до уваги заяву відповідача про застосування строку позовної давності.
У письмовому поясненні (вхідний № 1183 від 13.06.06 р.) скаржник додатково зазначає, що вважає договір № 2-3 НСО від 12.01.2000 р. неукладеним, оскільки позивачем не надані суду оригінали додатків №№ 1, 2 до договору № 2-3 НСО від 12.01.2000 р.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач в особі Южно-Українського монтажного управління ВАТ „Теплоенергомонтаж” не погоджується з доводами апеляційної скарги. Позивач вказуює, що в матеріалах справи наявні всі документи на підтвердження повноважень посадової особи Южно-Українського монтажного управління ВАТ „Теплоенергомонтаж” при підписанні позовної заяви А.Г. Жуковським (витяг з Статуту, контракт з генеральним директором, нотаріально посвідчене доручення на Жуковського А.Г., витяг з протоколу № 9 загальних зборів від 26.06.2003 р.).
Позивач вказує, що на момент виконання і приймання підрядних робіт існувала законодавчо встановлена форма документального оформлення приймання виконаних підрядних робіт (типова форма N КБ-2в), іншого документу, по якому повинна здійснюватись оплата, виходячи з умов договору № 2-3 НСО від 12.01.2000 р. та законодавства –не передбачено, а посилання суду першої інстанції на ст. 530 ЦК України є правомірним, оскільки договором не визначено строк розрахунку; зобов’язання відповідача по оплаті вартості виконаних робіт існує незалежно від строку дії договору.
На думку позивача, порушення норм процесуального права, про які вказує скаржник, не є безумовними підставами для скасування або зміни судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і оцінки фактичних обставин справи, судова колегія не вбачає наявності підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
12.01.2000 р. між Державним підприємством „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу „Южно-Українська АЕС” (далі –Замовник) та ВАТ „Теплоенергомонтаж” в особі Южно-Українського монтажного управління ВАТ „Теплоенергомонтаж” (Підрядник) укладено договір № 2-3 НСО на виконання робіт по виготовленню нестандартного обладнання в 2000 році. Оригінал цього договору з додатками оглянуто судом апеляційної інстанції в судовому засіданні.
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Замовник передає, а Підрядник приймає на себе виконання робіт по виготовленню нестандартного обладнання для блоку № 1. Перелік робіт, строки виготовлення зазначені в додатку № 1 до договору.
Згідно п. 2.1 договору договірна вартість доручених робіт складає 8166 грн., ПДВ –1633 грн., а всього –9799 грн.
Підставою для розрахунків є двосторонній акт здачі-приймання виконаних робіт. Оплата за договором буде здійснюватися однією з законодавчо дозволених в Україні форм оплати, визначеною на момент здійснення розрахунків (п. 2.2 договору).
Також, сторони домовились, що за всіма необумовленими договором питаннями будуть керуватися Положенням про підрядні контракти у будівництві України № 9 від 15.12.93 р. (п. 5.4 договору). Строк дії договору з моменту врегулювання всіх розбіжностей до 31.12.2000 р.
Згідно ст. 4 ЦК УРСР (в редакції, чинній на момент укладення договору) цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов’язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 151 ЦК УРСР договір (багатостороння угода) є однією з підстав виникнення зобов’язань.
Отже, укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін певних прав та обов’язків, визначених ним.
Між тим, в силу ст. 161 ЦК УРСР (чинного на момент укладення договору), зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Такий же обов’язок визначений і діючими нормами на момент звернення до суду з позовом ВАТ „Теплоенергомонтаж” в особі Южно-Українського монтажного управління ВАТ „Теплоенергомонтаж”.
Так, відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до акту 156 від 26.12.2000 р. виконаних робіт по виготовленню котельно-допоміжного та нестандартного обладнання за грудень 2000 р. (форма № 7) Підрядником виконано робіт на суму 10525,07 грн., в т.ч. ПДВ –1754,18 грн. Вказаний акт підписаний представниками сторін і засвідчений печатками.
За умовами договору № 2-3 НСО від 12.01.2000 р. Замовник брав на себе зобов’язання сплатити виконані роботи за однією з законодавчо дозволених в Україні форм оплати, підставою для оплати є двосторонній акт здачі-приймання виконаних робіт (а.с. 8).
Пункт 5.4 вказаного договору передбачав, що за всіма необумовленими договором питаннями сторони керуються Положенням про підрядні контракти у будівництві України № 9 від 15.12.1993 р.
Згідно п. 4.16.2 Положення про підрядні контракти у будівництві України, затвердженого Науково-технічною радою Міністерства України у справах будівництва і архітектури, Протокол від 15 грудня 1993 р. № 9, здача-приймання об’єкта в експлуатацію здійснюється відповідно до діючого порядку і оформлюється актом, підписання якого визначає момент передачі об’єкта у власність замовника. В акті вказуються всі претензії до виконаних робіт. Якщо у замовника є такі претензії, але вони не зафіксовані в акті, він втрачає право на їх задоволення в арбітражному порядку надалі.
Наявний в матеріалах справи акт 156 від 26.12.2000 р. (форма № 7), про який вже зазначалось вище, підписаний Замовником без будь-яких претензій до якості виконаних робіт, розбіжностей щодо даних технічної документації та вартості виконаних робіт.
14.10.2005 р. позивач надіслав на адресу відповідача лист № 50/08-151-05 з вимогою сплатити вартість виконаних робіт в сумі 10525,07 грн., зазначивши, що відповідно до ст. 530 ЦК України строк для оплати 7 днів з часу отримання листа (а.с. 10).
З урахуванням умов договору № 2-3 НСО від 12.01.2000 р. та вимог ч.2 ст. 530 ЦК України, який застосовується до спірних правовідносин на підставі п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, зобов’язання зі сплати вартості виконаних робіт повинно бути виконано відповідачем у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, і в іншому випадку відповідач є особою, що порушила договірні зобов’язання.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідач не виконав належним чином свого зобов’язання за договором № 2-3 НСО від 12.01.2000 р. в частині оплати вартості виконаних робіт, тому судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість та доведеність позивачем позовних вимог про стягнення з Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу „Южно-Українська АЕС” 10525,07 грн. заборгованості за договором № 2-3 НСО від 12.01.2000 р.
Вищевикладене спростовує доводи апеляційної скарги стосовно того, що:
- договір № 2-3 НСО від 12.01.2000 р. на виконання робіт по виготовленню нестандартного обладнання в 2000 році. –є неукладеним;
- складений обома сторонами акт 156 від 26.12.2000 р. не відповідає вимогам Положення про підрядні контракти у будівництві України;
- договором № 2-3 НСО від 12.01.2000 р. визначено строк виконання зобов’язання відповідача по оплаті виконаних робіт вказівкою на подію, якою є двостороннє підписання акту прийняття виконаних робіт.
Крім того, судова колегія вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи скаржника про безпідставність вимоги позивача про сплату саме грошової суми, оскільки вимога ВАТ „Теплоенергомонтаж” в особі Южно-Українського монтажного управління відкритого акціонерного товариства „Теплоенергомонтаж” про виконання зобов’язання шляхом оплати грошової суми не суперечить ст.ст. 16, 524 ЦК України.
Також, не заслуговують на увагу доводи скаржника про неврахування судом першої інстанції строку дії договору –до 31.12.2000 року, що свідчить, на думку скаржника, про неможливість вимагати позивачем сплати виконаних робіт. Така позиція скаржника протирічить нормам ст. 631 ЦК України, яка встановлює, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору., а також частині 1 ст. 625 ЦК України, яка передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Колегія суддів також вважає, що твердження скаржника про сплив строку позовної давності є необґрунтованим.
Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила цього кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
З аналізу положень договору № 2-3 НСО від 12.01.2000 р., який вже викладений раніше, ст. 530 ЦК України та наявного в матеріалах справи листа позивача від 14.10.2005 р. № 50/08-151-05 з пред’явленням вимоги виконання боржником зобов’язання у 7-денний строк з часу отримання листа випливає, що строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки саме з цього часу починається перебіг строку позовної давності.
Щодо доводу апеляційної скарги про підписання позовної заяви не уповноваженою на це особою.
Як свідчить наявна в матеріалах справи нотаріально посвідчена довіреність від 11.07.2003 р., видана Відкритим акціонерним товариством „Теплоенергомонтаж” директору структурної одиниці - Южно-Українського монтажне управління ВАТ „Теплоенергомонтаж” Жуковському Анатолію Григоровичу, останній уповноважений здійснювати, зокрема, такі дії як ведення від імені управління і в його інтересах в усіх судових установах справи з правами, наданими законом позивачеві, відповідачеві, третій особі і т.і. (а.с. 12).
Посилання скаржника на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права при оголошенні 13.06.06 р. вступної та резолютивної частини рішення без зазначення дати підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України, спростовується протоколом судового засідання від 13.03.06 р., в якому зазначено про прийняття судом рішення, відомості про оголошення місцевим господарським судом 13.03.06 р. вступної та резолютивної частин рішення відсутні. Докази надання скаржником письмових зауважень з приводу допущених у протоколі неправильностей або його неповноти в матеріалах справи немає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що підстави для зміни або скасування рішення суду від 13.03.2006 року відсутні, а відтак, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України колегія суддів, -
постановила :
Рішення господарського суду Миколаївської області від 13.03.2006 року по справі № 5/11/06 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева
Суддя: Я.Ф. Савицький
Суддя: О.Т. Лавренюк