УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________

Справа № 2218/14471/2012

Провадження № 22-ц/792/1284/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2014 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Талалай О.І.

суддів: П'єнти І.В., Корніюк А.П.

з участю: секретаря Сацюк Г.О.,

представників сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 30 квітня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

У липні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - Банк) звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитними договорами, посилаючись на те, що на підставі генеральної кредитної угоди від 22 березня 2006 року № 014/02-07/4-9241 між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 були укладені три кредитних договори: № 014/02-07/4-9532 від 18 жовтня 2007 року, № 014/02-07/1-2-183 від 23 квітня 2008 року, № 014/02-07/1-2-404 від 03 листопада 2008 року, за умовами яких Банк надав останньому у користування кошти, а позичальник зобов'язався повернути кредит і сплатити відсотки за користування ним згідно графіка. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами між Банком та ОСОБА_3 були укладені договори поруки № 1 від 18 жовтня 2007 року, № 12/03-14/1-2-15 від 13 липня 2009 року і № 12/03-14/1-2-10 від 25 лютого 2009 року. Також був укладений договір поруки № 12/03-14/1-2-15 від 13 липня 2009 року з ОСОБА_5 Відповідно до умов зазначених договорів боржник і поручителі відповідають за виконання умов кредитного договору як солідарні боржники. Позичальник порушив умови договорів кредиту і допустив заборгованість, тому Банк просив достроково стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість у сумі 197823 грн. 73 коп. за кредитним договором від 18 жовтня 2007 року і 19922,07 доларів США, що еквівалентно 159236 грн. 10 коп. за кредитним договором від 23 квітня 2008 року; з ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_5 у сумі 298499 грн. 68 коп. за кредитним договором від 03 листопада 2008 року.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 20 грудня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Хмельницької обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/02-07/4-9532 від 18 жовтня 2007 року у розмірі 197823 грн. 73 коп.; за кредитним договором № 014/02-07/1-2-183 від 23 квітня 2008 року у розмірі 19910,34 долара США, що еквівалентно 159143 грн. 10 коп.; за кредитним договором № 014/02-07/1-2-404 від 03 листопада 2008 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_5 заборгованість у розмірі 292356 грн. 55 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 20 березня 2013 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_5 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у позові ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2014 року рішення апеляційного суду від 20 березня 2013 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 29 січня 2014 року відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2013 року.

ОСОБА_3, звертаючись до суду із заявою про перегляд рішення суду першої інстанції у зв'язку з нововиявленими обставинами, зазначила, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 26 вересня 2013 року у справі за її позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» визнано припиненими договори поруки № 1 від 18 жовтня 2007 року, № 12\03-14/1-2-15 від 13 липня 2009 року, № 12/03-14/1-2-10 від 25 лютого 2009 року, що є істотною обставиною для справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка не могла бути відома їй на час розгляду справи судом першої інстанції. Хоча ці обставини об'єктивно існували на момент ухвалення рішення суду від 20 грудня 2012 року, проте вони були встановлені пізніше рішенням суду від 26 вересня 2013 року та ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 09 грудня 2013 року. В силу ст. 361 ЦПК України встановлені судовим рішенням обставини є нововиявленими.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 30 квітня 2014 року заяву про перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами задоволено. Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 20 грудня 2012 року у частині позовних вимог до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасовано. Позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 014/02-07/4-9532 від 18 жовтня 2007 року, яка складається із заборгованості по тілу кредиту у сумі 169333 грн. 23 коп., прострочених відсотків по кредиту 25858 грн. 35 коп., заборгованості по нарахованих відсотках 416 грн. 39 коп., пені за несвоєчасне погашення кредиту 2215 грн. 76 коп., а всього 197823 грн. 73 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 014/02-07/1-2-183 від 23 квітня 2008 року по тілу кредиту у сумі 17770,50 доларів США, що еквівалентно 202611 грн. 79 коп., заборгованість по нарахованих відсотках 2139,84 доларів США, що еквівалентно 24397 грн. 56 коп., а всього 19910,34 доларів США, що еквівалентно 227009 грн. 35 коп. та пеню у сумі 93 грн. 76 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 014/02-07/1-2-404 від 03 листопада 2008 року по тілу кредиту у сумі 240243 грн. 38 коп., заборгованість по прострочених відсотках 52113 грн. 17 коп., а всього 292356 грн. 55 коп. Вирішено питання про судові витрати. У позові до ОСОБА_3 відмовлено у повному обсязі.

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_3 про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами залишити без задоволення. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Судом не було встановлено істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі ОСОБА_3 на час розгляду справи. Обставини припинення поруки могли бути відомі заявниці і не є нововиявленими обставинами у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України.

У засіданні апеляційного суду представник Банку апеляційну скаргу підтримав. Представник відповідачів визнав її не обґрунтованою у повному обсязі. Інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися, про розгляд справи належним чином повідомлені.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Згідно п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Скасовуючи рішення Хмельницького міськрайонного суду від 20 грудня 2012 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи ОСОБА_3 не були відомі обставини щодо припинення поруки, які встановлені рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 26 вересня 2013 року, що є нововиявленою обставиною та підставою для скасування ухваленого рішення у справі.

Проте погодитися з такими висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 361 ЦПК України рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами. Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України, на який, як на підставу своєї заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, посилалась ОСОБА_3 є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що єдиною підставою для перегляду рішення суду є лише обставини щодо припинення поруки, які встановлені рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 26 вересня 2013 року.

При цьому суд не звернув увагу на положення наведеної вище ст. 361 ЦПК України, а також те, що в постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» (п.5, п.6) роз'яснено, що процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Обставини, які могли бути встановлені при всебічному і повному з'ясуванні судом обставин справи, тобто при виконанні вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України, не є нововиявленими обставинами.

Судове рішення не може переглядатись у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені ч. 2 ст. 361 ЦПК України відсутні, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному порядку.

Відповідно до п. 1 цієї постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ задоволення судом заяви про перегляд судового рішення у зв'язку нововиявленими обставинами всупереч вимогам ЦПК України порушує принцип правової визначеності та право заявника на доступ до правосуддя, яке гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у суду першої інстанції не було правових підстав для скасування свого попереднього рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Згідно ч. 3 ст. 365 ЦПК України судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції.

Пунктом 24 вищезазначеної постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ передбачено, що рішення, прийняті за результатами нового розгляду справи після скасування судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, можуть бути переглянуті в апеляційному порядку на загальних підставах.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Встановлено, що 18 жовтня 2007 року в рамках генеральної кредитної угоди № 014/02-07/4-9241 від 22 березня 2006 року між Банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 014/02-07/4-9532, відповідно до умов якого останньому наданий кредит у сумі 160000 грн. із сплатою 12,5% річних на строк до 06 травня 2017 року. Протягом 2009-2010 років до договору вносилися зміни щодо графіка погашення заборгованості.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором між Банком і поручителем ОСОБА_3 18 жовтня 2007 року укладений договір поруки № 1. Протягом 2009-2011 року до договору поруки вносилися зміни у зв'язку із змінами умов кредитування.

Взяті на себе зобов'язання позичальник належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 02 липня 2012 року утворилася заборгованість за кредитним договором від 18 жовтня 2007 року у сумі 197823 грн. 73 коп., у тім числі: заборгованість по тілу кредиту - 169333 грн. 23 коп., прострочені відсотки по кредиту - 25858 грн. 35 коп., нараховані відсотки - 416 грн. 39 коп., пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 2215 грн. 76 коп.

23 квітня 2008 року в рамках вищезазначеної генеральної кредитної угоди між позичальником та кредитором був укладений кредитний договір № 014/02-07/1-2-183, відповідно до умов якого ОСОБА_2 наданий кредит у сумі 35000 доларів США із сплатою 14,75 % річних строком до 05 травня 2017 року.

У 2009 році сторонами укладалася додаткова угода і протягом 2009-2011 років вносилися зміни до кредитного договору.

З метою забезпечення повернення даного кредиту та відсотків за користування ним між Банком та поручителем ОСОБА_3 13 липня 2007 року був укладений договір поруки № 12/03-14/1-2-15. По причині внесення змін до кредитного договору протягом 2010-2011 років вносилися зміни до договору поруки.

Оскільки позичальник належним чином умови кредитного договору не виконував, станом на 11 вересня 2012 року утворилась заборгованість за кредитним договором від 23 квітня 2008 року у сумі 19922,07 доларів США, у тім числі: по тілу кредиту - 17770,50 доларів США, по нарахованих відсотках - 2139,84 доларів США, пеня - 11,73 доларів США.

03 листопада 2008 року в рамках генеральної кредитної угоди № 014/02-07/4-9241 від 22 березня 2006 року між Банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 014/02-07/1-2-404, відповідно до умов якого останньому наданий кредит у сумі 198810 грн. із сплатою 21,5% річних строком до 05 травня 2017 року. Протягом 2009-2011 років до договору вносилися зміни на підставі додаткових угод.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 25 лютого 2009 року був укладений договір поруки № 12/03-14/1-2-10, до якого протягом 2009-2011 років вносилися зміни у зв'язку із внесенням змін до кредитного договору.

Взяті на себе зобов'язання позичальник належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 11 вересня 2012 року утворилась заборгованість за кредитним договором від 03 листопада 2008 року у сумі 298499 грн. 68 коп., у тім числі: по тілу кредиту - 240243 грн. 38 коп., по прострочених відсотках - 52113 грн. 17 коп., пеня - 6143 грн. 13 коп.

По причині того, що ОСОБА_2 умови кредитних договорів належним чином не виконувались позивач прийняв рішення про дострокове повернення кредитів, що передбачено умовами договорів. Позичальнику та поручителю 26 жовтня 2011 року було надіслано вимоги про дострокове повернення кредитів.

Відповідно до вимоги, надісланої ОСОБА_2, яку він отримав 31 жовтня 2011 року, Банк вимагав повернення кредитів, наданих на споживчі потреби протягом 60-ти днів, тобто до 30 грудня 2011 року.

Наведене підтверджується матеріалами справи і не заперечується сторонами.

На підставі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до умов договорів поруки поручитель несе солідарну з боржником відповідальність перед кредитором за вищезазначеними кредитними договорами.

Як вбачається з матеріалів справи договорами поруки не визначено строк припинення поруки, а лише передбачено, що договори набирають чинності з дати їх підписання і діють до повного виконання зобов'язань за кредитними договорами.

Такі умови договорів поруки не можуть розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, відповідно до якої строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Із вимоги, надісланої ОСОБА_3, яку вона отримала 31 жовтня 2011 року, вбачається, що Банк вимагав повернення кредитів протягом 10 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги, тобто 09 листопада 2011 року.

Строк виконання зобов'язання для поручителя Банк безпідставно визначив 09 листопада 2011 року, до настання строку виконання зобов'язання боржником ОСОБА_2

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при неналежному виконанні позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором строк пред'явлення кредитором вимоги до поручителя про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явлення вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу, так і пред'явлення до нього позову. При цьому, в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Після настання строку виконання основного зобов'язання (31.12.2011 року) кредитор не пред'явив протягом шести місяців вимоги до поручителя про виконання зобов'язання. Позов до ОСОБА_3 пред'явлений позивачем за кредитним договором від 18 жовтня 2007 року 09 липня 2012 року, за договорами від 23 квітня 2008 року і 03 листопада 2008 року - 18 вересня 2012 року.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України від 29 січня 2014 року у цій справі (№ 6-155цс13), що є обов'язковою для всіх судів України, зобов'язання за договором поруки припиняється, якщо договором не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами встановлено, що він діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за кредитним договором, та, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, який був змінений ним відповідно кредитного договору, не пред'явив вимоги до поручителя про виконання зобов'язання.

З врахуванням викладеного заборгованість за кредитними договорами підлягає стягненню лише з позичальника. У позові до поручителя ОСОБА_3 слід відмовити у зв'язку з припиненням поруки.

Заборгованість за кредитним договором № 014/02-07/4-9532 від 18 жовтня 2007 року підлягає стягненню у повному обсязі у сумі 197823 грн. 73 коп., у тім числі: заборгованість по тілу кредиту - 169333 грн. 23 коп., прострочені відсотки по кредиту - 25858 грн. 35 коп., нараховані відсотки - 416 грн. 39 коп., пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 2215 грн. 76 коп. Заборгованість за іншими договорами підлягає стягненню частково, а саме за кредитним договором № 014/02-07/1-2-183 від 23 квітня 2008 року - у сумі у сумі 19910,34 доларів США, що по курсу НБУ еквівалентно 268584 грн. 51 коп., у тім числі: по тілу кредиту - 17770,50 доларів США, що еквівалентно 239718 грн. 71 коп. по нарахованих відсотках - 2139,84 доларів США, що еквівалентно 28865 грн. 80 коп.; за кредитним договором № 014/02-07/1-2-404 від 03 листопада 2008 року - у сумі 296314 грн. 42 коп., у тім числі: по тілу кредиту - 240243 грн. 38 коп., по прострочених відсотках - 52113 грн. 17 коп., пеня - 3957 грн. 87 коп.

На підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

У зв'язку з поданою представником відповідачів заявою від 20 грудня 2012 року про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені не підлягають задоволенню вимоги Банку про стягнення пені за кредитним договором від 23 квітня 2008 року, оскільки вона нарахована за період з травня 2008 року по лютий 2011 року, а позов пред'явлено у вересні 2012 року, тобто після спливу позовної давності. Що стосується позовних вимог про стягнення пені за кредитним договором від 03 листопада 2008 року, то вони підлягають задоволенню частково - у межах позовної давності за період з вересня 2011 року по вересень 2012 року у сумі 3957 грн. 87 коп.

Інші складові заборгованості за кредитними договорами від 23 квітня 2008 року і 03 листопада 2008 року підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 30 квітня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитними договорами: № 014/02-07/4-9532 від 18 жовтня 2007 року у сумі 197823 грн. 73 коп. (сто дев'яносто сім тисяч вісімсот двадцять три грн. 73 коп.), у тім числі: заборгованість по тілу кредиту - 169333 грн. 23 коп. (сто шістдесят дев'ять тисяч триста тридцять три грн. 23 коп.), прострочені відсотки по кредиту - 25858 грн. 35 коп. (двадцять п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят вісім грн. 35 коп.), нараховані відсотки - 416 грн. 39 коп. (чотириста шістнадцять грн. 39 коп.), пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 2215 грн. 76 коп. (дві тисячі двісті п'ятнадцять грн. 76 коп.); № 014/02-07/1-2-183 від 23 квітня 2008 року у сумі 19910,34 доларів США, що еквівалентно 268584 грн. 51 коп. (двісті шістдесят вісім тисяч п'ятсот вісімдесят чотири грн.), у тім числі: по тілу кредиту - 17770,50 доларів США, що еквівалентно 239718 грн. 71 коп. (двісті тридцять дев'ять тисяч сімсот вісімнадцять грн. 71 коп.), по нарахованих відсотках - 2139,84 доларів США, що еквівалентно 28865 грн. 80 коп. (двадцять вісім тисяч вісімсот шістдесят п'ять грн. 80 коп.); № 014/02-07/1-2-404 від 03 листопада 2008 року у сумі 296314 грн. 42 коп. (двісті дев'яносто шість тисяч триста чотирнадцять грн. 42 коп.), у тім числі: по тілу кредиту - 240243 грн. 38 коп. (двісті сорок тисяч двісті сорок три грн. 38 коп.), по прострочених відсотках - 52113 грн. 17 коп. (п'ятдесят дві тисячі сто тринадцять грн. 17 коп.), пеня - 3957 грн. 87 коп. (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят сім грн. 87 коп.), а також витрати по оплаті судового збору у сумі 3306 грн. (три тисячі триста шість грн.)

В решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 348 грн. (триста сорок вісім грн.)

У позові Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитними договорами відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: (підпис) Судді: (підписи)

Вірно:

Головуючий:

____________________________________________________________________

Головуючий в першій інстанції: Бондарчук В.В. Провадження: № 22-ц/792/1284/14

Доповідач: Талалай О.І. Категорія: 19, 27