Львівський апеляційний адміністративний суд

П о с т а н о в а

І м е н е м     У к р а ї н и

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10 січня 2008 року у справі №2-а-8/08

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області, Державної податкової адміністрації України

про зобов'язання виключити особисту інформацію із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та проставити у паспорт відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1. звернувся до місцевого суду з адміністративним позовом до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області, Державної податкової адміністрації України  про зобов»язання виключити особисту інформацію з Державного реєстру, проставлення у паспорті відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного коду. Просить: зобов'язати відповідачів виключити ідентифікаційний номер, присвоєний йому та всю інформацію про нього з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів та не вносити будь-яку інформацію про нього в цей інформаційний фонд;  зробити в його паспорті на одній із сторінок (7, 8 або 9) відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру такого змісту: «Має право здійснювати будь - які платежі без ідентифікаційного номера », завіривши її підписом відповідальної особи та гербовою печаткою ДПІ; зобов'язати відповідачів здійснювати облік позивача, як платника податків та інших обов'язкових платежів за раніше встановленими формами обліку по паспортних даних, без застосування ідентифікаційного номеру.

       В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що відповідачі перешкоджають їй у реалізації права на відмову від ідентифікаційного номеру за релігійними переконаннями, покликаючись на Порядок унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номеру фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів, однак, вона вважає, що такий порядок не відповідає нормам Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів». Зокрема, відповідно до Порядку у паспорт громадянина окрім відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру, вноситься ще й номер довідки, формування якого подібне до формування ідентифікаційного номеру особи, що не передбачено жодним Законом і є порушенням ст. 19 Конституції України. Крім того, відмітка в паспорті відповідно до Порядку не засвідчується печаткою податкового органу, що є порушенням Інструкції з діловодства №1153 від 17.10.1997р., особа, яка відмовляється від прийняття ідентифікаційного номеру незаконно зобов'язується Порядком вказати у заяві до ДПІ дані щодо підприємницької діяльності.

       Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10 січня 2008 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

       Зазначена постанова мотивована тим, що процедура реалізації вказаного позивачем права визначена Порядком унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, затвердженого спільним наказом ДПА України та МВС України від 19.10.2004р. №602\1226, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2004р. №1345\9944. Відповідно до цього Порядку, відмітка у паспорті про те, що громадянин має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру, вноситься органом внутрішніх справ за місцем реєстрації особи на підставі подання довідки форми № ВЗ, що видається ДПІ за місцем реєстрації особи - платника податку. ОСОБА_2 такої процедури реалізації свого права, яка є обов'язковою як для органів, які здійснюють певні дії, так і для громадян, які виявили бажання відмовитись від ідентифікаційного номеру, не дотримала, відтак, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні його позовних вимог.

       Не погоджуючись з цією постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити його вимоги у повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції неповністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи, мало місце порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

              Сторони в судове засідання не з»явилися, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у їх відсутності.      

             Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

       Колегією суддів встановлено, що позивач ОСОБА_1 через свої релігійні переконання відмовляється від індивідуального ідентифікаційного номера, що надається фізичним особам - платникам податків та інших обов'язкових платежів з метою забезпечення єдиного державного обліку таких осіб, про що повідомив відповідну державну податкову інспекцію за місцем свого проживання.

       Стаття 35 Конституції України закріпила право кожного на свободу світогляду і віросповідання та передбачила, що здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. Згідно із ч.2 ст. 24 Конституції України не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

       Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів» для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

       Згідно із ч. 2 ст. 5 цього ж Закону, до Державного реєстру не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи.

       Враховуючи наведене, колегія суддів переконана в безспірності права позивача ОСОБА_1 на виключення ідентифікаційного номера відносно нього та пов'язаної з ним інформації із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків з усіма відповідними наслідками, зокрема збереження раніше встановленої форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів, а відтак, в цій частині позов підлягає до задоволення.

       Оскільки позивач повідомив відповідачів про свою відмову від ідентифікаційного номера з релігійних переконань і таке його право прямо передбачено Законом України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів», неприйняття цієї відмови слід розглядати як обмеження у реалізації законного права позивача.

       Згідно із ч.1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

       З метою забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов'язані сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі до бюджетів та внески до державних цільових фондів у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами України, створений автоматизований банк даних - Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів, передбачений відповідним Законом України. 

       Для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від ідентифікаційного номеру, створено альтернативний спосіб обліку - шляхом внесення до паспорта громадянина України відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

       Законом України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів» не визначено державний орган, який повинен вносити в паспорти зазначених осіб відповідні відмітки.

       Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

       Чинним законодавством України і, насамперед, Законом України “Про державну податкову службу України” не передбачено права органів державної податкової служби вносити відмітки у паспорти осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційних номерів.

       Натомість, механізм та порядок внесення відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера до паспорта фізичної особи, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомила про це орган податкової служби на даний час врегульований спільним наказом ДПА України та МВС України № 602/1226 від 19.10.2004 р. “Про затвердження Порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів”. 

       Даний Порядок розроблений згідно із Законом України “Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів” та Постанови Верховної Ради України №2503 від 26.06.1992 р. “Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтва про народження”, зареєстрований Міністерством юстиції України за №1345/9944 від 20.10.2004 р., а отже є частиною законодавства України і підлягає неухильному дотриманню та виконанню.

       Пунктами 4 і 5 вказаного наказу визначено, що фізична особа, яка відмовляється від ідентифікаційного номеру, подає до органу внутрішніх справ за своїм місцем реєстрації довідку за формою ВЗ та паспорт громадянина України, а посадова особа органу внутрішніх справ при зверненні громадянина за місцем її реєстрації щодо внесення відмітки до її паспорта розглядає цю довідку щодо повноти і правильності її заповнення та відповідності пред'явленому паспорту і, в разі відсутності невідповідностей, вносить на 7-9 сторінку паспорта відмітку, зміст і форму якої наведено у додатку 4.

Крім того, п. 7 Положення “Про паспорт громадянина України”, затвердженим постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року N 2503-XII встановлено, що записи, вклеювання фотокарток і відмітки у паспорті здійснюються паспортними службами органів внутрішніх справ.

Отже, чинним законодавством України визначено державний орган, який має здійснювати відмітку в паспорті особи про наявність у неї права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, це - орган внутрішніх справ.

       З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для покладення на відповідачів обов'язку зробити у паспорті громадянина України позивача ОСОБА_1 відмітку про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, а тому у задоволенні даної вимоги слід відмовити.           

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

            Апеляційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити частково.

            Постанову  Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10 січня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1  до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області, Державної податкової адміністрації України про зобов»язання виключити особисту інформацію з Державного реєстру, проставлення у паспорті відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного коду - скасувати та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов частково.

            Зобовязати Державну податкову адміністрацію України, Ковельську міжрайонну державну податкову інспекцію Волинської області виключити ідентифікаційний номер ОСОБА_1  та всю інформацію про нього з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, що містяться у базі даних ДПА України та Ковельської МДПІ Волинської області, і в подальшому не вносити будь-яку інформацію щодо нього у даний реєстр. Зобов'язати ДПА України та Ковельську МДПІ Волинської області  здійснювати облік позивача як платника податків та інших обов'язкових платежів за раніше встановленою формою, без застосування ідентифікаційного номера.

       В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

       Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.