465/10694/13-ц

2/465/308/14

РІШЕННЯ

Іменем України

19.09.2014 . Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Ванівського Ю.М.

при секретарі Шугало В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «СК «Провідна», третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Ятрань» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо - транспортною пригодою, -

встановив:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 (надалі - відповідач 1) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо - транспортною пригодою. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 09.01.2009р. на автотрасі Львів - Шегині в с. Зимна Вода приблизно о 17 год. 30 хв. сталось ДТП, яке виникло через те, що із стоянки бару Анна - Марія з грубим порушенням правил дорожнього руху різко виїхав на дорогу відповідач ОСОБА_2 на автомобілі ВАЗ 2109 р/н НОМЕР_5, який своїми діями створив аварійну ситуацію, внаслідок чого зіткнувся автомобіль марки ВАЗ 2109 р/н НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_3 з автомобілем марки Фольксваген Гольф р/н НОМЕР_7 під керуванням позивача. Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 09.02.2009р. по справі №3-290709р. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Постановою Апеляційного суду Львівської області від 06.08.2009р. в справі №33-172/09 постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 09.02.2009р. по справі №3-290709р. скасовано, справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 за ст.124 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вказує на те, що експертним висновком НДЕКЦ ГУМВСУ у Л/о від 02.03.2009р. №1/101 встановлено, що причиною настання вищенаведеної дорожньо - транспортної пригоди стали дії ОСОБА_2, що полягали в невиконанні ним вимог п.п. 10.1 та 10.2 Правил дорожнього руху України. Висновком додаткової судової - авто технічної експертизи ЛНДІСЕ від 07.07.2009р. №1471 встановлено, що причиною зіткнення автомобіля ВАЗ 2109 р/н НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_3 з автомобілем Фольксваген Гольф р/н НОМЕР_7 під керуванням позивача стали дії відповідача 1 ОСОБА_2 Згідно висновку №3116 експертного товарознавчого дослідження ЛНДІСЕ від 30.09.2009р. розмір матеріального збитку, заподіяного позивачу, з визначеною втратою товарної вартості автомобіля становить 10 724, 47 грн. Згідно акту виконаних робіт станції технічного обслуговування «ВЛАД-АВТО», вартість ремонтно - відновлювальних робіт та використаних матеріалів становить 7021, 20 грн. Вказує, що дії відповідача 1 заподіяли позивачеві моральну шкоду в розмірі 3 000 грн. Просить стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 11 497, 05 грн., моральну шкоду в розмірі 3 000 гривень, судові витрати просить покласти на ОСОБА_2

В процесі судового розгляду залучено до участі у справі в якості співвідповідача ЗАТ «СК «Провідна», правонаступником якого є ПрАТ «СК «Провідна» (надалі - відповідач 2), а також залучено до участі у справі в якості третьої особи ТзОВ «Ятрань».

В подальшому позивачем була подана заява про уточнення позовних вимог в порядку ст. 31 ЦПК України. Згідно даної заяви позивач просить стягнути з відповідача 2 - ПрАТ «СК «Провідна» на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 7 777, 12 грн., з відповідача 1 ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 3629, 93 грн., моральну шкоду в розмірі 3 000 грн., судові витрати просить покласти на відповідача 2 - ПрАТ «СК «Провідна».

В судовому засіданні позивач та представник позивача дали пояснення, аналогічні викладеним і в первинній позовній заяві і в заяві про уточнення позовних вимог, підтримали уточнені позовні вимоги, просять їх задоволити.

Відповідач 1 та його представник в судовому засіданні позов заперечили, просять відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні позов заперечив, подав письмові заперечення до позову, просить відмовити в задоволенні позову з підстав, вкладених в письмовому запереченні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на нижченаведене.

09.01.2009р. на автотрасі Львів - Шегині в с. Зимна Вода приблизно о 17 год. 30 хв. сталось ДТП, яке виникло через те, що із стоянки бару Анна - Марія з грубим порушенням правил дорожнього руху різко виїхав на дорогу відповідач 1 ОСОБА_2 на автомобілі ВАЗ 2109 р/н НОМЕР_5, який своїми діями створив аварійну ситуацію, внаслідок чого зіткнувся автомобіль марки ВАЗ 2109 р/н НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_3 з автомобілем марки Фольксваген Гольф р/н НОМЕР_7 під керуванням позивача. Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 09.02.2009р. по справі №3-290709р. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Постановою Апеляційного суду Львівської області від 06.08.2009р. в справі №33-172/09 постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 09.02.2009р. по справі №3-290709р. скасовано, справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 за ст.124 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Слід звернути увагу на те, що при розгляді справи в апеляційному суді Львівської області висновком судової автотехнічної експертизи № 1471 від 07 липня 2009 року встановлено те, що у заданій дорожній ситуації водій ОСОБА_3, рухаючись в межах населеного пункту в умовах ожеледиці, повинен був відповідно до вимог пунктів 12.4, 12.1, 1.10 (стосовно терміну безпечна швидкість) Правил дорожнього руху вести автомобіль з швидкістю не більше 39...50 км/год., а при виявленні небезпеки для руху - відповідно до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху негайно вжити заходів для зменшення швидкості і аж до зупинки транспортного засобу. Якщо автомобіль під керуванням водія ОСОБА_3 рухався зі швидкістю 40...50 км/год. в умовах ожеледиці і в момент виникнення небезпеки (в момент виїзду автомобіля під керуванням водія ОСОБА_2 на смугу його руху) віддаль між транспортними засобами складала 20...25 м, то водій ОСОБА_3 не мав технічної можливості шляхом своєчасного застосування гальмування зупинити автомобіль до місця виїзду автомобіля під керуванням водія ОСОБА_2 і таким чином уникнути зіткнення з ним. Оскільки водій ОСОБА_3 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_2 шляхом своєчасного застосування гальмування, то застосування ним одночасно із гальмуванням маневру об'їзду не суперечить вимогам Правил дорожнього руху. Дії водія ОСОБА_2, який виїхав із стоянки на смугу руху автомобіля під керуванням водія ОСОБА_3 на віддалі 20...25 м до нього, обумовили аварійну ситуацію для водія ОСОБА_3, який в такій дорожній обстановці був позбавлений технічної можливості уникнути зіткнення шляхом своєчасного застосування гальмування. Водій ОСОБА_2, виїжджаючи на автодорогу з місця стоянки для автомобілів, повинен був відповідно до вимог пунктів 10.2, 1.10 Правил дорожнього руху дати дорогу транспортним засобам, що рухались по ній. Дії водія ОСОБА_2, який виїхав, не давши дорогу автомобілю під керуванням водія ОСОБА_3, не відповідали вимогам пунктів 10.2, 1.10 (стосовно значення терміну „дати дорогу") Правил дорожнього руху. Причиною зіткнення автомобіля під керуванням водія ОСОБА_3 з автомобілем Фольксваген-Гольф під керуванням водія ОСОБА_1, який рухався попутно по сусідній смузі ліворуч, стали, з технічної точки зору, ті обставини, що водій ОСОБА_2 виїхав на смугу руху автомобіля під керуванням водія ОСОБА_3 на такій віддалі, при якій водій ОСОБА_3 вже не мав технічної можливості уникнути зіткнення з ним шляхом своєчасного застосування гальмування, а тому був вимушений одночасно з гальмуванням застосувати маневр відвороту з виїздом на смугу руху автомобіля Фольксваген-Гольф.

Таким чином, постановою Апеляційного суду Львівської області від 06.08.2009р. в справі №33-172/09 встановлено те, що дії саме відповідача 1 - ОСОБА_2 призвели до дорожньо - транспортної пригоди, а саме зіткнення автомобіля під керуванням водія ОСОБА_3 з автомобілем Фольксваген-Гольф під керуванням водія позивача - ОСОБА_1

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Частина 2 цієї статті визначає, що під збитками розуміється, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Як вбачається зі ст. 317 ЦК України за змістом права власності власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 395 ЦК України передбачено, що речовим правом на чуже майно є право володіння.

За ст. 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіля марки Фольксваген Гольф р/н НОМЕР_7, яким керував позивач, власником цього автомобіля є ТзОВ «Ятрань».

В матеріалах справи міститься подорожній лист службового легкового автомобіля серії 05-ААХ від 09 січня 2009р., з якого вбачається, що позивач ОСОБА_1 на день вчинення дорожньо - транспортної пригоди виконував обов'язки водія ТзОВ «Ятрань».

Таким чином, позивач ОСОБА_1 хоч і не є власником, але має законне право володіння майном, тому має право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода заподіяна майну фізичної особи неправомірними діями відшкодовується в повному обсязі особою, яка її заподіяла.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Як роз'яснено в п. п. 2, 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.92 р. з наступними змінами «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Судом встановлено, що 09.01.2009р. на автотрасі Львів - Шегині в с. Зимна Вода приблизно о 17 год. 30 хв. сталось ДТП, яке виникло через те, що із стоянки бару Анна - Марія з грубим порушенням правил дорожнього руху різко виїхав на дорогу відповідач 1 ОСОБА_2 на автомобілі ВАЗ 2109 р/н НОМЕР_5, який своїми діями створив аварійну ситуацію, внаслідок чого зіткнувся автомобіль марки ВАЗ 2109 р/н НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_3 з автомобілем марки Фольксваген Гольф р/н НОМЕР_7 під керуванням позивача. Дані обставини підтверджені постановою Апеляційного суду Львівської області від 06.08.2009р. в справі №33-172/09.

Як вбачається з полісу № ВВ/3767904 обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який міститься в матеріалах справи, між відповідачем 1 - ОСОБА_2 та відповідачем 2 - ЗАТ «СК «Провідна», правонаступником якого є ПрАТ «СК «Провідна», укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно вищевказаного полісу, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень.

Згідно ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про страхування», серед обов'язків страховика визначено, що при настанні страхового випадку він має здійснити страхову виплату або страхове відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно ст. 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

В матеріалах справи міститься заява №1401/39/0861 від 12.01.2009р., подана директором ТзОВ «Ятрань» Роговською С.Д. про виплату страхового відшкодування.

На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача 1 була застрахована ЗАТ «СК «Провідна», правонаступником якого є ПрАТ «СК «Провідна», що підтверджується полісом № ВВ/3767904 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів., з лімітом відповідальності на одного потерпілого 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень та розміром франшизи нуль.

Згідно висновку №3116 експертного товарознавчого дослідження ЛНДІСЕ від 30.09.2009р. розмір матеріального збитку, заподіяного позивачу, з визначеною втратою товарної вартості автомобіля становить 10 724, 47 грн.

За таких обставин, суд вважає, що до даних правовідносин необхідно застосовувати положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки він є спеціальним законом, а тому суд вважає, що обов'язок сплати майнової шкоди в межах ліміту відповідальності покладається на страхову компанію.

Виходячи з того, що відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, а саме: при настанні страхового випадку страховик (ПрАТ «СК «Провідна») відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, а оскільки дана сума не виходить за межі ліміту, вона підлягає стягненню саме з відповідача 2 - ПрАТ «СК «Провідна», а не з відповідача 1 - ОСОБА_2

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У відповідності до ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу, зокрема, відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Як вже було зазначено, згідно висновку №3116 експертного товарознавчого дослідження ЛНДІСЕ від 30.09.2009р. розмір матеріального збитку, заподіяного позивачу, з визначеною втратою товарної вартості автомобіля становить 10 724, 47 грн

Як вбачається з висновку №3116 експертного товарознавчого дослідження ЛНДІСЕ від 30.09.2009р., а саме абзацу 13 п. 1.3., вартість відновлювального ремонту автомобіля Фольксваген Гольф р/н НОМЕР_7 складає 7094, 54 грн.

Згідно акту виконаних робіт на основі рахунку №17 від 30.06.2010р. станції технічного обслуговування «ВЛАД-АВТО», вартість ремонтно - відновлювальних робіт та використаних матеріалів становить 7021, 20 грн.

У відповідності до п.п. «а» п. 8.6.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, величина втрати товарної вартості колісного транспортного засобу не нараховується, якщо строк експлуатації легкових автомобілів перевищує 5 років для колісних транспортних засобів виробництва країн СНД, 7 років - для інших колісних транспортних засобів. Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіля марки Фольксваген Гольф р/н НОМЕР_7, даний автомобіль випущений в 2002 році.

Виходячи з наведеного, у вимозі позивача про стягнення з відповідача 1 - ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 3629, 93 грн., яка становить величину втрати товарної вартості автомобіля, слід відмовити.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що з відповідача 2 - ПрАТ «СК «Провідна» підлягає стягненню сума матеріальної шкоди в розмірі 7021, 20 грн.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, яку позивач оцінює у 3000,00 гривень, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди в наслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю і стражданнях які особа отримала в наслідок ушкодження здоров'я, у душевних стражданнях яких зазнала фізична особа в зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї, у душевних стражданнях які особа зазнала в зв'язку з приниженням її честі гідності та ділової репутації.

Частиною 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, суд вважає, що розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача 1 ОСОБА_2, становить 1000,00 гривень, оскільки вказана сума в повному обсязі відповідає тим моральним стражданням, які поніс позивач у зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до вимог ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 10 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

За ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за звернення фізичних чи юридичних осіб поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до частини першої статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст..ст. 11, 60, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд, -

вирішив:

уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «СК «Провідна», третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Ятрань» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо - транспортною пригодою - задоволити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СК «Провідна» (і.к. 23510137) на користь ОСОБА_1 (і.к. НОМЕР_4) матеріальну шкоду в розмірі 7021, 20 грн. (сім тисяч двадцять одна гривня 20 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 (і.к.НОМЕР_8) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 грн. (одна тисяча гривень).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Ванівський Олег Михайлович