Справа № 354/802/13-ц

Провадження № 22-ц/779/1681/2014

Категорія 23

Головуючий у 1 інстанції Марчак Ю. І.

Суддя-доповідач Малєєв А.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - Малєєва А.Ю.,

суддів: Девляшевського В.А., Меленко О.Є.,

секретаря Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 05 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору оренди та зустрічний позов ОСОБА_6 як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору до ОСОБА_3, виконавчого комітету Поляницької сільської ради, Обласного комунального підприємства «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору оренди, визнання недійсним та скасування п. 2 рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 167-22-2012 р. від 23.08.2012 року, про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, про визнання права власності на нежитлові будівлі, -

в с т а н о в и л а :

В серпні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору оренди. Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 26.03.1997 ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з відповідачем. Однак, зі слів позивача за первісним позовом ОСОБА_3 покинув її з трьома малолітніми дітьми та в порушення ч. 2 ст. 54 СК України без її згоди 21.10.2012 уклав договір оренди майна з ОСОБА_5, яким передав у оренду спільне майно подружжя, а саме - нежитлові будівлі АДРЕСА_1. Оскільки ОСОБА_4 згоди на укладення вищезазначеного договору не давала, то відповідно до ч. 2 ст. 65 СК України звернулася до суду з позовом про визнання договору недійсним (Т.1. а.с. 2-3).

В жовтні 2013 ОСОБА_4 подала до суду Заяву про додаткові уточненні позовні вимоги в якій вказала, що представником відповідачів надано додаткову угоду від 21.09.2013 до Договору оренди майна від 21.10.2012 про припинення дії Договору оренди майна від 21.10.2012 за взаємною згодою з 21.10.2013, що передбачено п.3.2 Договору оренди майна від 21.10.2012. Однак, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 одразу ж уклали повторно аналогічний правочин. Так 22.10.2013 ОСОБА_3 та ОСОБА_5 уклали між собою аналогічний Договір оренди майна приміщень готельно-ресторанного та адміністративно-господарського комплексу загальною площею 1628,8 метрів квадратних, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, змінивши тільки строк оренди який складає 6 (шість) місяців з моменту прийняття об'єкта, що орендується. Як зазначає позивач, вказаний Договір оренди майна від 22.10.2013 було укладено всупереч Договору суперфіцію, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 27.12.2011, умовами якого передбачено, що відповідач передав ОСОБА_6 земельну ділянку в строкове безоплатне спільне користування з метою здійснення суперфіціарієм будівництва та подальшої експлуатації об'єктів нерухомості. Вказаний Договір суперфіцію є законним та відповідним чином зареєстрованим. Враховуючи наведене, позивач вважає, що дії ОСОБА_3 суперечать вимогам ст. 796 ЦК України відповідно до якої одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. З огляду на викладене просить визнати недійсними договори оренди майна приміщення готельно-ресторанного та адміністративно-господарського комплексу загальною площею 1628,8 метрів квадратних, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 від 21.10.2012 та від 20.10.2013, які укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а.с. 61-62, 66-67).

В листопаді 2013 року ОСОБА_6 як третя особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору подав зустрічний позов до ОСОБА_3, виконавчого комітету Поляницької сільської ради, Обласного комунального підприємства «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору оренди, визнання недійсним та скасування п. 2 рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 167-22-2012 від 23.08.2012, про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, про визнання права власності на нежитлові будівлі в обґрунтування якого вказав, що 27.12.2011 між ним та ОСОБА_3 було укладено договір суперфіції. Згідно п. 1.2 земельна ділянка надається в користування з метою здійснення суперфіціарієм будівництва та подальшої експлуатації об'єктів нерухомості на праві спільної власності в частинах 1/10 суперфіціара та 9/10 суперфіціарія. Згідно п.3.1 договору, його укладено на 30 років. Із наведених умов договору, а також п.п. 2.3, 8.3.3, 8.4.3, 9.1 договору однозначно слідує, що будівництво на земельній ділянці має здійснювати саме ОСОБА_6, як суперфіціарій, а натомість здаючи земельну ділянку під забудову, відповідач, як суперфіціар, отримає частку у власності на об'єкти будівництва. Як вказує позивач за зустрічним позовом, законодавством України встановлено, що договір суперфіцію підлягає державній реєстрації, яку за погодженням між сторонами повинен був здійснити ОСОБА_3, однак останній, зі слів ОСОБА_6, не подав примірники договору для реєстрації, а натомість оформив право власності на нерухоме майно, одержавши відповідне свідоцтво на підставі рішення Поляницької сільської ради. На його думку, оскільки, право забудови земельної ділянки не було зареєстровано виключно через неправомірні дії ОСОБА_3, а будівництво проведено за його кошти та враховуючи приписи ст.ст. 16, 392 ЦК України щодо способів захисту порушеного цивільного права та гарантій ефективного засобу юридичного захисту, право ОСОБА_6 може бути відновлено шляхом визнання права власності на збудоване на земельній ділянці нерухоме майно. Просить врахувати, що ОСОБА_3 незаконно набув право власності на готельно-ресторанний комплекс, тому всі його подальші дії з розпорядження майном також є незаконними. Враховуючи викладене договори оренди від 21.10.2012 та від 20.10.2013, укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 слід визнати недійсними.

Просить визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради №167-22-2012р. від 23 серпня 2012 року в частині оформлення права власності ОСОБА_3 на готельно-ресторанний комплекс, загальною площею 1628,8 кв.м., житловою площею 1278,3 кв.м., який збудований в 2012 році в АДРЕСА_1

Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Поляницької сільської ради від 30.08.2012 серії САЕ №290186. Скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.08.2012 серії САЕ №290186.

Визнати за ОСОБА_6право власності на нежитлові будівлі за адресою АДРЕСА_1, до складу яких входять: готельно-ресторанний комплекс, зазначений в плані літерою «А», загальною площею 1243,2 кв.м., адміністративно-господарський корпус, зазначений в плані літерою «Б», загальною площею 385,6 кв.м., навіс, зазначений в плані літерою «В», навіс, зазначений в плані літерою «Г», альтанку, зазначену в плані літерою «Д», альтанку, зазначену в плані літерою «Е», ворота, зазначені в плані літерами «N» і «N1», огорожу, зазначену в плані літерою «N2», септики, зазначені в плані літерами «N3»-«N9».

Зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_5 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_6 права користування і розпорядження нежитловими будівлями за адресою АДРЕСА_1 до складу яких входять: готельно-ресторанний комплекс, зазначений в плані літерою «А», загальною площею 1243,2 кв.м., адміністративно-господарський корпус, зазначений в плані літерою «Б», загальною площею 385,6 кв.м., навіс, зазначений в плані літерою «В», навіс, зазначений в плані літерою «Г», альтанку, зазначену в плані літерою «Д», альтанку, зазначену в плані літерою «Е», ворота, зазначені в плані літерами «N» і «N1», огорожу, зазначену в плані літерою «N2», септики, зазначені в плані літерами «N3»-«N9», шляхом їх звільнення.

Заборонити ОСОБА_3 вчиняти дії, які можуть порушити право власності ОСОБА_6 на нежитлові будівлі за адресою АДРЕСА_1 до складу яких входять: готельно-ресторанний комплекс, зазначений в плані літерою «А», загальною площею 1243,2 кв.м., адміністративно-господарський корпус, зазначений в плані літерою «Б», загальною площею 385,6 кв.м., навіс, зазначений в плані літерою «В», навіс, зазначений в плані літерою «Г», альтанку, зазначену в плані літерою «Д», альтанку, зазначену в плані літерою «Е», ворота, зазначені в плані літерами «N» і «N1», огорожу, зазначену в плані літерою «N2», септики, зазначені в плані літерами «N3»-«N9».

Визнати недійсним договір оренди від 20 жовтня 2013 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 Всі судові витрати в сумі 3441грн. просить стягнути з відповідачів в користь ОСОБА_6 (Т.1. а.с. 102-105).

Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 05 червня 2014 року первісний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору оренди задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди від 20.10.2013, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним та скасовано п.2 рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради №167-22-2012р. від 23 серпня 2012 року в частині оформлення права власності ОСОБА_3 на готельно-ресторанний комплекс, загальною площею 1628,8 кв.м., житловою площею 1278,3 кв.м., який збудований в 2012 році в АДРЕСА_1.

Визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Поляницької сільської ради від 30.08.2012 серії САЕ №290186.

Скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.08.2012 серії САЕ №290186.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на нежитлові будівлі за адресою АДРЕСА_1, до складу яких входять: готельно-ресторанний комплекс, зазначений в плані літерою «А», загальною площею 1243,2 кв.м., адміністративно-господарський корпус, зазначений в плані літерою «Б», загальною площею 385,6 кв.м., навіс, зазначений в плані літерою «В», навіс, зазначений в плані літерою «Г», альтанку, зазначену в плані літерою «Д», альтанку, зазначену в плані літерою «Е», ворота, зазначені в плані літерами «N» і «N1», огорожу, зазначену в плані літерою «N2», септики, зазначені в плані літерами «N3»-«N9». Зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_5 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_6 права користування і розпорядження нежитловими будівлями за адресою АДРЕСА_1 до складу яких входять: готельно-ресторанний комплекс, зазначений в плані літерою «А», загальною площею 1243,2 кв.м., адміністративно-господарський корпус, зазначений в плані літерою «Б», загальною площею 385,6 кв.м., навіс, зазначений в плані літерою «В», навіс, зазначений в плані літерою «Г», альтанку, зазначену в плані літерою «Д», альтанку, зазначену в плані літерою «Е», ворота, зазначені в плані літерами «N» і «N1», огорожу, зазначену в плані літерою «N2», септики, зазначені в плані літерами «N3»-«N9», шляхом їх звільнення. Заборонено ОСОБА_3 вчиняти дії, які можуть порушити право власності ОСОБА_6 на нежитлові будівлі за адресою АДРЕСА_1 до складу яких входять: готельно-ресторанний комплекс, зазначений в плані літерою «А», загальною площею 1243,2 кв.м., адміністративно-господарський корпус, зазначений в плані літерою «Б», загальною площею 385,6 кв.м., навіс, зазначений в плані літерою «В», навіс, зазначений в плані літерою «Г», альтанку, зазначену в плані літерою «Д», альтанку, зазначену в плані літерою «Е», ворота, зазначені в плані літерами «N» і «N1», огорожу, зазначену в плані літерою «N2», септики, зазначені в плані літерами «N3»-«N9».

Визнано недійсним договір оренди від 20 жовтня 2013 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_6 3441 грн сплаченого судового збору.

ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 оскаржив указане рішення в апеляційному порядку. Вважає, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства та неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду немотивовані та не відповідають фактичним обставинам справи, а тому дане рішення не може вважатися законним і підлягає скасуванню.

Зі слів апелянта, Договір суперфіцій було укладено між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 27.12.2011, тоді, коли на земельній ділянці, що передавалась під забудову уже були зведені будівлі, а тому передати позивачу за зустрічним позовом земельну ділянку в розмірах, визначених договором було фізично неможливо, що підтверджує позицію відповідача, щодо зобов'язання ОСОБА_6 відшкодувати ОСОБА_3 обумовлену вартість частини готельно-ресторанного комплексу, якою він мав розрахуватися з останнім за отримані в борг та витрачені на будівництво згаданого комплексу грошові кошти.

Крім того, як зазначає ОСОБА_3, пунктом 5.5. Договору суперфіцію передбачалося, що він підлягає державній реєстрації, однак, вказаний Договір був внесений до державного реєстру через рік після оформлення відповідачем права власності на готельно-ресторанний комплекс 08.07.2013, а відтак з моменту реєстрації у сторін виникли права та обов'язки по договору згідно ч. 3 ст. 640 ЦК України. На думку апелянта, суд безпідставно визнав належними та допустимими доказами участі позивача за зустрічним позовом у створенні спільної з ОСОБА_3 сумісної власності - готельно-ресторанного комплексу ґрунтуючись на свідченнях свідків. Також ОСОБА_3 вказує, що не можуть вважатися належними та допустимими письмові докази - товарні чеки та накладні, надані представником ОСОБА_6, оскільки маються не оригінали, а світлокопії, які не завірені в установленому порядку, а також, зі слів апелянта, значна частина з перерахованих документів не містить даних про отримувача матеріальних цінностей, а тому не може свідчити про їх отримання саме ОСОБА_6 Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги подані докази будівництва ОСОБА_3 готельно-ресторанного комплексу - договір позики та іпотечний договір, а також письмові показання останнього. З огляду на вказане, апелянт вважає, що рішення суду прийняте з порушення вимог ст. 215 ЦПК України, а тому підлягає скасуванню.

Просить скасувати рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 05 червня 2014 року, яким відмовити ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в задоволенні заявлених ними позовних вимог.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - ОСОБА_2 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити з указаних у ній мотивів. Акцентував увагу суду на тому, що між ОСОБА_3 і ОСОБА_5 як суб'єктами підприємницької діяльності було укладено господарський договір оренди майна і тому згоди дружини - ОСОБА_4 цей правочин не потребував. ОСОБА_3 вправі був укласти договір оренди спірного майна, оскільки на момент його укладення зобов'язань не мав, договір суперфіції, який був укладений з ОСОБА_6 не був на той час в установленому порядку зареєстрований і тому не породив юридичних наслідків.

Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_8 просив відхилити апеляційну скаргу з огляду на законність рішення суду.

Представник ОСОБА_6 проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив її відхилити з огляду на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Зазначив, що доводи апелянта не ґрунтуються на фактах і законі, оскільки державна реєстрація суперфіція, згідно з законодавством України, здійснюється в момент нотаріального посвідчення. Надав у розпорядження суду відповідний витяг.

Представники виконавчого комітету Поляницької сільської Ради та Обласного комунального підприємства «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» в судове засідання не з'явились, хоч про час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Заслухавши представників сторін, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити з наступних мотивів.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають у шлюбі, зареєстрованому 26.03.1997 (Т.1. а.с. 4, 84).

Копією Свідоцтва Серії НОМЕР_1 від 13.08.2010 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця підтверджується,що ОСОБА_3 є фізичною-особою підприємцем (Т.1. а.с. 41).

На а.с. 71-74, 106-109 в Т.1. міститься копія Дублікату, що має силу оригіналу договору суперфіції, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 27.12.2011, яким ОСОБА_3 (суперфіціар) передав ОСОБА_6 (суперфіціарію) у строкове безоплатне спільне з супефіціаром користування земельну ділянку, розташовану у АДРЕСА_1 для розміщення готельно-ресторанного комплексу. Згідно Витягу, тоді ж, 27.12.2011, нотаріусом було внесено відомості про це до Державного реєстру правочинів.

На а.с. 170-221 в Т.1. міститься копія коректури Проекту готельно-ресторанного комплексу на АДРЕСА_1 Адміністративно-господарський корпус № 45/2011 від 2011 року, замовниками якого зазначені ОСОБА_6 - 9/10 та ОСОБА_3 - 1/10.

Відповідно до копії Договору оренди вбачається, що він був укладений 21.10.2012 між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 щодо оренди готельно-ресторанного комплексу на АДРЕСА_1 (Т.1. а.с. 5-8).

Згідно копії Заяви від 09.06.2012 ОСОБА_4 надала згоду ОСОБА_3 на позику грошей та передачу в іпотеку майна для забезпечення виконання зобов'язань за договором позики (Т.1. а.с. 40).

Відповідно до п.2 копії Рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 167-22-2012 від 23.08.2012 ОСОБА_3 дозволено оформлення права власності на готельно-ресторанний комплекс, загальною площею 1628,8 кв.м., житловою площею 1278,3 кв.м., який збудований в 2012 році в АДРЕСА_1 (Т.1. а.с. 111).

Згідно копії Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Поляницької сільської ради серії САЕ № 290186 від 30.08.2012 одноосібним власником на готельно-ресторанний комплекс, загальною площею 1628,8 кв.м., житловою площею 1278,3 кв.м., який збудований в 2012 році в АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 (Т.1. а.с. 112).

Факт реєстрації ОСОБА_3 за собою права власності на спірне майно підтверджується копією Витягу про державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.08.2012 серії САЕ №290186 (Т.1. а.с 113) та копією Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно (Т.1. а.с. 83).

Із копії Договору позики грошей від 21.09.2012, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу по реєстру № 1876 вбачається, що ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_10 3997524 грн, що згідно з курсу валют НБУ на дату посвідчення договору еквівалентно 500128 доларів США (Т.1. а.с. 116).

Згідно змісту копії Іпотечного договору від 21.09.2012 ОСОБА_3 забезпечив виконання своїх зобов'язань, що виникли в нього на підставі вищезазначеного Договору позики. Предмет іпотеки за договором складає : нежитлові будівлі, що знаходяться в АДРЕСА_1 (Т.1. а.с. 114-115).

Копією Виписки Серії ААВ № 280349 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що ОСОБА_5 зареєстрований як фізична особа-підприємець (Т.1. а.с. 42).

Із копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень вбачається, що Договір суперфіції внесений до реєстру 08.07.2013 (Т.1. а.с. 75, 110).

Згідно копії Додаткової угоди до Договору оренди майна від 21 жовтня 2012 року від 21.09.2013 ОСОБА_3 та ОСОБА_5 припинили дію договору оренди майна від 21.10.2012 з 21.10.2013 (т.1. а.с. 43, 44).

Відповідно до копії Договору оренди від 20.10.2013 та копії Акту приймання-передачі майна ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_5 договір оренди ресторанно-готельного комплексу на АДРЕСА_1 та одразу передав у оренду зазначене майно. Пунктом 3.2. даного договору визначено строк оренди 6 місяців, а також переважне право орендаря на поновлення строку оренди, якщо жодна сторона в термін за один місяць до закінчення вказаного договору письмово не повідомить про намір його розірвати (Т.1. а.с. 63-65, 68-69).

На а.с. 156-169 в Т.1. містяться копії розписок ОСОБА_3 про отримання від ОСОБА_10 грошових коштів в сумі 495000 доларів США в період 2010-2012 років.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2013 року об'єднано в одне провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору оренди із зустрічною позовною заявою ОСОБА_6 як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору до ОСОБА_3, виконавчого комітету Поляницької сільської ради, Обласного комунального підприємства «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору оренди, визнання недійсним та скасування п. 2 рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 167-22-2012 від 23.08.2012 року, про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, про визнання права власності на нежитлові будівлі (Т.1. а.с. 119-120).

Із копії Постанови про визнання речовими доказами УМВС в Івано-Франківській області Яремчанського МВ УМВС слідче відділення від 20.03.2013 (Т.2. а. с 3-4) та копії Протоколу огляду від 20.03.2013 предметів (Т.2 а.с.5-14), вбачається, що до матеріалів кримінального провадження №12012090110000008 було долучено накладні, товарні чеки, рахунки на яких зафіксовано витрати на будівництво готельно-ресторанного комплексу.

На а.с. 97-120 в Т.2. містяться світлокопій товарно-транспортних накладних, квитанцій з яких вбачається, що частина вказаних документів виписана на ОСОБА_6 Окремі товарні чеки виписані свідком ОСОБА_12 Також є фінансові документи виписані без відмітки хто отримував товар та хто відпускав.

На а.с. 161-163 в Т.2. містяться письмових свідчень громадянина ОСОБА_13 від 27.05.2014.

Копією Висновку № 1394 Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 07.05.2014 встановлено, що підписи виконані на Договорі суперфіції від 27.12.2011 та на Акті приймання-передачі об'єкта Договору суперфіція від 27.12.2011, виконані однією особою, а саме ОСОБА_3 (Т.2. а.с. 172-178).

Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2014 року (Т.2. а.с. 190-195), залишеним без змін ухвалою колегії суддів апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2014 року відмовлено в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_6, приватного нотаріуса Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_14 про визнання недійсним договору суперфіцію, укладеного 27.12.2011 між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (Т.2. а.с. 196-198).

Оцінюючи наведене колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до договору суперфіцію (Т.1. а.с. 71 - 75) власником майна, збудованого на земельній ділянці, що належить ОСОБА_3 є ОСОБА_6 (п. 9.1. Договору). Договір є чинним, що підтверджено рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2014 року (Т.2. а.с. 190-195), залишеним без змін ухвалою колегії суддів апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2014 року. Тому всі інші дії щодо цього майна як то: рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 23.08.2012 щодо оформлення права власності ОСОБА_3, видача Свідоцтва про право власності на це майно, державна реєстрація майна на підставі згаданого Свідоцтва права власності на вказані у договорі суперфіцію об'єкти нерухомості та укладення договору оренди цього майна від 20.10.2013 є прямим порушенням прав ОСОБА_6 як власника цього майна.

Судом першої інстанції вірно визначено спірні правовідносини, на підставі допустимих і належних доказів правильно встановлено фактичні обставини справи, дано їм належну правову оцінку та обґрунтовано застосовано приписи ст.ст. 16, 331, 386, 392, 393, 413, 415, 651 ЦК України.

При вирішенні позовної вимог ОСОБА_4 судом вірно було констатовано, що договір оренди підлягає визнанню недійсним не з підстав відсутності її згоди на цей правочин як дружини ОСОБА_3, а через те, що на момент його укладення вже був власник - ОСОБА_6, який набув правомочності власника відповідно до договору суперфіцію, згоду на укладення якого дала ОСОБА_4 (Т.1 а.с. 198).

Колегія суддів знаходить, що судом першої інстанції було правильно відхилено доводи апелянта щодо того, що договір суперфіцію не був зареєстрований на момент укладення договору оренди, а тому і не мав юридичних наслідків, оскільки відповідно до Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 26.05.2004, який був чинний до 05.09.2012, державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням. Така дія була вчинена, що підтверджено Витягом.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 209, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 05 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: В.А. Девляшевський

О.Є. Меленко