ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.12.06 Справа № 7/610.
Суддя Калашник Т.Л., розглянув матеріали справи за позовом
Приватного підприємства "Лугпромсервіс", м. Луганськ
до Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахтоуправління "Луганське", м. Луганськ
про стягнення 552177 грн. 62 коп.
за участю представників сторін:
від позивача –Кузовова Л.А., довіреність від 12.05.06;
від відповідача –Щавинська Л.М., довіреність № 03/3-796 від 30.12.05.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 513831 грн. 95 коп. інфляційних нарахувань та 38345 грн. 67 коп. 3% річних.
За листом № 06/12-20 від 21.12.06 позивачем надано уточнення де було зокрема зазначено, що у розрахунку суми інфляційних нарахувань розрахунок ведеться з 25.12.02 по 14.11.06.
Відповідач у відзиві на позовну заяву № 03-1864 від 21.12.06 проти позову заперечує, посилаючись зокрема на наступне:
- спірний договір не є грошовим зобов’язанням;
- сплинув строк позовної давності до додаткових вимог.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд, -
в с т а н о в и в:
Рішенням господарського суду Луганської області від 18.02.03 у справі № 20/18 позов задоволений частково з Державного відкритого акціонерного товариства "Шахтоуправління "Луганське" Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії "Луганськвугілля" на користь Приватного підприємства "Лугпромсервіс" стягнуто борг за договором № 55 від 01.03.01 у сумі 1278188 грн. 95 коп., державне мито 1561 грн. 76 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 108 грн. 40 коп.
Зазначене рішення набрало законної сили, тому 01.03.03 на примусове стягнення боргу позивачу було видано наказ за № 20/18. Наказ знаходиться на виконанні у Державній виконавчій службі Ленінського району м. Луганська.
Враховуючи той факт, що рішення суду відповідачем не виконано, позивач з вернувся до суду з даною позовною заявою.
Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву
Оцінивши доводи позивача та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення частково, з огляду на наступне.
Наявність правонаступництва відповідача ДП “Луганськвугілля” відносно Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахтоуправління "Луганське" підтверджено матеріалами справи, у тому числі Статутом Державного підприємства "Луганськвугілля".
Рішенням господарського суду Луганської області від 18.02.03 у справі № 20/18, яке набрало законної сили, було встановлено той факт, що зобов’язання з оплати продукції виникло у відповідача з 25.12.02, а інфляційні нарахування проведено позивачем за період з серпня 2002 року по листопад 2002 року, тобто у термін, коли зобов’язання у відповідача перед позивачем по оплаті продукції не наступило. Тому у задоволенні позову щодо інфляційних нарахувань було відмовлено.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Позивач звернувся до суду з позовною заявою по даній справі 21.11.06, тому збитки від інфляції мають нараховуватись за період з 21.11.03 по 21.11.06, але за розрахунком позивача він просить стягнути збитки від інфляції до 12.09.06. Аналогічну правову позицію викладено у Постанові Луганського апеляційного господарського суду від 16.11.06 у справі № 1/304.
Уточнення позивачем періоду нарахування інфляційних збитків, зроблені за листом № 06/12-20 від 21.12.06, судом не приймаються до уваги, оскільки, як вбачається з розрахунку (а.с. 8) –розрахунок 513831 грн. 95 коп. суми пред’явленої до стягнення зроблено за період з 25.12.2003 р. по 12.09.2006 р.
Отже, у зв’язку із заявою відповідача про застосування строку позовної давності і враховуючи розрахунок позивача, нарахування мають бути зроблені за період з 21.11.03 по 12.09.06, що складає суму 428193 грн. 29 коп.
Щодо стягнення 3% річних за період з 14.11.05 по 14.11.06 у сумі 38345 грн. 67 коп., то вимоги позивача у цій частині цілком обґрунтовані та підлягають до задоволення.
Судом відхиляються заперечення відповідача за тих підстав, що відповідно до п. 3.2. Договору № 55 від 01.03.01 –оплата здійснюється у грошовому виразі або іншим способом, що оговорено Сторонами у додатковій угоді. Відповідачем не надано доказів існування Додаткової угоди до договору де було б встановлено інший порядок розрахунків ніж грошовий.
За вказаних обставин вимоги позивача за позовом підлягають до задоволення частково з віднесенням судових витрат на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, ст. ст. 525, 526, 625 ЦК України та керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
в и р і ш и в:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Луганськвугілля", м. Луганськ, вул. Лєрмонтова, 1в, код ЄДРПОУ 32473323 в особі відокремленого підрозділу "Шахтоуправління "Луганське", м. Луганськ, смт. Ювілейне, код ЄДРПОУ 26410557 на користь Приватного підприємства "Лугпромсервіс", м. Луганськ, вул. Смоленська, 130, код ЄДРПОУ 30761683 –428193 грн. 29 коп. інфляційних нарахувань, 38345 грн. 67 коп. 3% річних, державне мито у сумі 4665 грн. 39 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 99 грн. 70 коп., видати наказ.
3. У задоволенні решти позовних відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Дата підписання : 25.12.06.
Суддя Т.Л.Калашник