ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2014 року Справа № 910/3495/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Кота О.В., Кочерової Н.О., Мележик Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуЗаступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд"
на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 24.12.2013 Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2014
у справі за позовом № 910/3495/13 Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі 1. Міністерства оборони України 2. Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд"
до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача проДочірнього підприємства "135 будівельний комбінат" Товариства з обмеженою відповідальністю "Реноме" Кабінет Міністрів України визнання недійсним договору оренди та витребування орендованого майна
за участю прокурора Яговдіка С.М. та представників сторін:
позивача-1: позивача-2: відповідача: третьої особи:ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.04.2013, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2013, відмовлено у задоволенні позовних вимог заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (надалі - Міноборони України) та Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" (надалі - ДП "Укрвійськбуд") до Дочірнього підприємства "135 будівельний комбінат" Товариства з обмеженою відповідальністю "Реноме" (надалі - ДП "135 будівельний комбінат") про визнання договору оренди майна від 01.03.2007 № 35 недійсним, витребування від відповідача орендованого майна та передання його ДП "Укрвійськбуд".
Постановою Вищого господарського суду України від 06.11.2013 рішення судів попередніх інстанцій скасовані з направленням справи на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
При новому розгляді рішенням господарського суду міста Києва від 24.12.2013 (суддя: Якименко М.М.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 (судді: Ільєнок Т.В., Михальська Ю.Б., Кропивна Л.В.), у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із указаними судовими актами, заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міноборони та ДП "Укрвійськбуд" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, просить передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скаржник посилається на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 4, 5, 9, 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", статті 144 Господарського кодексу України, статті 36 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами, 01.03.2007 між ДП "Укрвійськбуд" (орендодавець) та ДП "135 Домобудівельний комбінат" (орендар) укладено договір оренди майна № 35, згідно з умовами якого орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове володіння та користування майно згідно з додатком № 1. Мета оренди - промислове використання (пункт 2.1 договору).
На виконання умов договору оренди (зі змінами, внесеними додатковими угодами № 1 від 01.06.2008, № 2 від 01.07.2008, № 3 від 01.05.2009) орендодавець передав орендарю майно у кількості 38 одиниць згідно з актами прийому-передачі майна (додаток № 2 до договору, додаток № 3 до договору, додаток № 4 до договору).
27.10.2010 між ДП "Укрвійськбуд" та ДП "135 Домобудівельний комбінат" укладено додаткову угоду до договору оренди № 35 від 01.03.2007 (щодо викладення договору № 35 у новій редакції), відповідно до умов якої орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно згідно з додатком № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною. При цьому додаток № 1, складений до первісної редакції договору оренди від 01.03.2007 із наступними, внесеними до нього змінами, зберігає свою чинність і для нової редакції договору. Майно передається в оренду з метою його використання у господарській діяльності орендаря (пункт 1.2 цієї додаткової угоди до договору).
Відповідно до пункту 2.3 вказаної додаткової угоди до договору передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в акті оцінки ДП ТОВ АФ "Київська аудиторська служба" "Фінексперт" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності від 15.08.2008 № 7596/08), складеному на підставі договору № 40 від 21.10.2010 за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
У пункті 2.4 цієї додаткової угоди зазначено, що у разі припинення цього договору майно повертається орендарем.
Відповідно до пункту 3.1 додаткової угоди до договору цей договір укладено строком на 10 (десять років), що діє з 01.03.2007 до 01.03.2017 включно.
Звертаючи з даним позовом, заступник прокурора обґрунтував свої вимоги, зокрема, тим, що у керівника ДП "Укрвійськбуд", який підписав спірний договір оренди від 01.03.2007 № 35, був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності для вчинення правочину; позивачем-2, у порушення норм матеріального права та Статуту, не було отримано згоди на укладення вказаного договору від органу управління майном - Міноборони.
Господарські суди, керуючись приписами, зокрема, статей 92, 203, 215 ЦК України, статей 5, 9, 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", дійшли висновку про відмову в задоволенні позову.
Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок судів передчасним, оскільки судами попередніх інстанцій не було з'ясовано всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору в даній справі.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно зі Статутом ДП "Укрвійськбуд" це підприємство засноване на майні Збройних Сил України, яке є загальнодержавною власністю. Відповідно до пункту 4.5 Статуту підприємство має право здавати в оренду відповідно до чинного законодавства (крім цілісних майнових комплексів, його структурних підрозділів, філіалів, цехів) підприємствам, організаціям та установам, а також громадянам устаткування, транспортні засоби, інвентар та інші матеріальні цінності, які йому належать, а також списувати їх з балансу. Згідно з пунктом 4.2 Статуту майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству України та Статуту. При цьому пунктом 6.1 цього Статуту передбачено, що функції по управлінню майном, що є загальнодержавною власністю, здійснює орган управління майном (за статутом - Міноборони України).
Отже, відповідно до указаного Статуту за ДП "Укрвійськбуд" закріплено право, як і встановили суди попередніх інстанцій, здавати в оренду відповідне майно, проте, згідно з цим же Статутом існують обмеження щодо укладання відповідних угод стосовно майна, що є загальнодержавною власністю. Колегія суддів повторно звертає увагу, що ДП "Укрвійськбуд" засноване на майні, яке є загальнодержавною власністю.
На вказане і звертав уваги Вищий господарський суд України в постанові від 06.11.2013 у даній справі.
Проте при новому розгляді справи господарські суди не виконали вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, які є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи (стаття 11112 ГПК України).
Стверджуючи про те, що передане в оренду майно знаходилось у ДП "Укрвійськбуд" на праві повного господарського відання, господарські суди не звернули уваги, що у статті 136 Господарського кодексу України (право господарського відання) також зазначено про обмеження правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (на момент укладення спірного договору) істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Згідно з частиною 2 цієї статті укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна.
Зокрема, у Типовому договорі оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України 23.08.2000 № 1774 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.2000 за № 931/5152, (на момент укладення спірного договору) у розділі 3 (Орендна плата) передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за перший місяць оренди ______грн. (місяць, рік). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством; орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць; Орендна плата перераховується до державного бюджету та ___ у співвідношенні 70 % до 30 % (Орендодавцеві, балансоутримувачу) (або: 30 % до 70 %) щокварталу не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним кварталом. У разі оренди іншого, крім нерухомого, майна, вся орендна плата перераховується орендодавцю тощо.
Розділ 5 (орендна плата та порядок розрахунків) спірного договору від 01.03.2007 № 35 не містить вищезазначених вимог.
Суди попередніх інстанцій указаним обставинам не надали оцінки, зокрема, не з'ясували, яким чином нарахована орендна плата, яка повинна бути визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
Крім того, відповідно до пункту 2.3 розділу 2 (Умови передачі та повернення орендованого майна) указаного Типового договору передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в акті оцінки, складеному за Методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Як зазначено в оскаржуваних судових актах, про непроведення відповідачем оцінки майна вказував прокурор. Проте даному факту суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки, лише посилаються на акт оцінки, складений на підставі договору від 21.10.2010. Колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що предметом позову в даній справі є договір від 01.03.2007.
Так, статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. До таких умов відносяться: законність змісту правочину, наявність в особи, яка його вчиняє, необхідного обсягу цивільної дієздатності, вільне волевиявлення учасника правочину, відповідність форми вчинення правочину вимогам закону, певна спрямованість правочину.
Згідно зі статтею 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Отже, суд повинен оцінювати наявність відповідних обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків на момент укладення спірного договору.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів були неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, не враховані вказівки, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 06.11.2013 у даній справі, порушено та невірно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, що підлягають застосуванню, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі, а постановлені судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими.
Встановлення зазначених обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування рішення і постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також вжити заходів щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи та прийняти рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" у справі № 910/3495/13 задовольнити.
Рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 у справі № 910/3495/13 скасувати.
Справу № 910/3495/13 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя: О. Кот
судді: Н. Кочерова
Н.Мележик