АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/6039/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Васильченко О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді: Білич І.М.
Суддів: Болотова Є.В., Поліщук Н.В.
при секретарі: Гречка Т.В.
за участю: представника позивача Коваленко С.О.
представників відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційними скаргами ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 березня 2014 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_6 за участю третьої особи - Органу опіки та піклування Подільської районної в м Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки.
в с т а н о в и л а :
Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_6 за участю третьої особи - Органу опіки та піклування Подільської районної в м Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки-квартиру АДРЕСА_1.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 19 березня 2014 року, позов було задоволено.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 127,90 кв.м., в тому числі і житловою площею 73,00 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_6, шляхом реалізації з публічних торгів за ціною яка встановлюється на рівні цін, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки май під час проведення виконавчих дій в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_6 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль особі Київської регіональної дирекції» публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банку Аваль» за кредитним договором № 014/3796/82/55349 від 14.05.2007 року в сумі 558934,01 доларів США, що по курсу НБУ еквівалентно 4 467 559,55 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_6 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції» публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір в сумі 3 441 гривень.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_6, ОСОБА_7 подали апеляційні скарги. Де ставили питання про його скасування та постановлення нового про відмову у задоволенні позову. Вказуючи при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянти підтримали подану апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача не визнала подану апеляційну скаргу, заперечувала проти її задоволення.
Представники третьої особи будучи належним чином повідомленими про розгляд справи у судове засідання не з'явилися, поважність причин своєї неявки суду не повідомили. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність в силу вимог ст. 305 ЦПК України.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом при розгляді справи було встановлено, що 14.05.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_10 було укладено кредитний договір № 014/3796/82/55349. Відповідно до п. п. 1.1-1.2 якого, кредитор, на положеннях та умовах договору, надав позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної лінії на суму 408 000 доларів США, строком 72 місяці - з 14.05.2007 року по 14.05.2013 рік (включно). З процентною ставкою за користування кредитом 13,75% річних.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_10 зобов'язання по кредитному договору між ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_6 та ВА «РайффайзенБанк Аваль» 14.05.2007 року укладено іпотечний договір.
Згідно п. 1.2. договору іпотеки предметом іпотеки було нерухоме майно, а саме: АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцям на підставі свідоцтва про право власності на житло.,
Відповідно до п. 1.5 договору іпотеки заставна вартість предмета іпотеки визначалася сторонами в сумі 3 003 000 гривень.
Додатковою угодою № 1 від 13.04.2009 року до кредитного договору № 014/3796/85/55349 від 14.05.2007 року на період з 15.04.2009 року по 15.09.2009 року сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу позичальника за договором.
13.01.2010 року до кредитного договору було укладено додаткову угоду № 2, відповідно до умов якої було збільшено строк кредиту на 33 календарних місяців, у зв'язку з чим датою остаточно погашення кредиту є «14» лютого» 2016 року, тобто строк кредиту складає 105 місяців.
Внаслідок неналежного виконання позичальник умов кредитного договору станом на 26.02.13 року виникла заборгованість в розмірі 558 934,01 доларів США, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 26.02.13 року - 4 467 559, 55 гривень та складалася із суми заборгованості за основною сумою кредиту включаючи прострочену заборгованість - 232 083,4 доларів США 00 центів, що становить в еквіваленті по курсу НБУ - 1 855 042, 62 гривень; заборгованість за відсотками - 67 278,51 доларів США, що становить в еквіваленті по курсу НБУ - 537 757, 13 гривень; пеня за прострочення погашення кредиту та відсотків - 259 572,10 доларів США, що становить в еквіваленті по курсу НБУ - 2 074 759, 80 гривень. А відтак з урахуванням положень договору про кредитування та іпотеки, позивач ставив питання щодо повернення заборгованості за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки, що не суперечить положенням даних договорів та нормам діючого законодавства.
Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з його доведеності та вказував на те, що у відповідності до вимог положень Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому судом були дотримані також вимоги ст. 39 Закону щодо зазначення загального розміру вимог та всіх його складових з зазначенням процедури реалізації встановленої положенням ст. 38 Закону.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду є незаконним та таким що постановлено з порушенням норм діючого законодавства внаслідок того, що судом першої інстанції при розгляді справи не було взято до уваги, що в квартирі проживають малолітні діти, у яких відсутнє інше місце проживання, крім квартири, яка є предметом застави на думку колегії суддів не ґрунтується на матеріалах справи.
Так як на момент укладення договору іпотеки( 2007 рік) неповнолітні діти не були зареєстрованими в квартирі, яка передавалася в іпотеку про що іпотекодавці також вказували при укладені договорів.
Вказуючи в апеляційній скарзі на безпідставність ігнорування судом клопотання про витребування кредитної справи з банку, так як вказані документи були необхідні для розуміння підстав для продовження строків та для можливості перевірки відсоткових ставок, штрафів та інших нарахувань, які нараховувалися банком. Враховуючи те, що із наданого позивачем розрахунку, неможливо встановити правильність суми, яку необхідно сплатити за користування кредитом, апелянти будь-яких доказів на підтвердження невідповідності сум нарахування заборгованості не надали.
Хоча у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при постановленні судового рішення були допущені порушення норм матеріального права, які б призвели до постановлення судового рішення що підлягало б скасуванню.
Посилання апелянтів на необхідність скасування судового рішення виходячи з того, що договір іпотеки припинився на підставі укладеного між сторонами договору про припинення зобов'язань за кредитним договором від 20 травня 2014 року ( а.с. 224 - 227), на думку колегії суддів не можуть бути підставою для скасування судового рішення від 19 березня 2014 року виходячи з того, що вказаний вище договір був укладений сторонами вже після постановлення рішення суду, а за правилами ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст.303, 304, 305, 307, 308, 313,314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_6, ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: