Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого - судді : Оніпко О.В., суддів : Хилевича С.В., Собіни І.М.

секретар судового засідання - Пиляй І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 07 липня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з"явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду від 07 липня 2014 р. задоволено частково позов ОСОБА_2: зменшено розмір аліментів, визначений рішенням Рівненського міського суду від 17.06.2010 р., стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 - з 1/3 до 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини. В решті в позові відмовлено.

В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідачка вважає його незаконним та необгрунтованим, ухваленим без належного з»ясування всіх обставин у справі. Зазначає, що ОСОБА_2 не було надано суду доказів на підтвердження погіршення стану здоров»я. Також змінився матеріальний стан платника аліментів, у нього з»явилося нерухоме майно , яке він здає у найм, при цьому не сплачує аліментів з цього виду доходу. Мати позивача є інвалідом 2-ї групи, однак не є непрацездатною. Інших обставин, які враховуються при визначенні розміру аліментів, судом не встановлено. Вона має додаткові витрати, дитина відвідує школу розвитку на платній основі та займається спортом. У додаткових витратах згідно зі ст. 185 СК України, ОСОБА_2 участі не приймає також.

Дохід позивача є стабільним, оскільки офіційним місцем роботи є управління СБУ у Рівненській області, де він займає посаду провідного спеціаліста, має звання капітана та отримує відповідну заробітну платню. Судом не досліджувалася довідка про його доходи і платник аліментів таких доказів не надав. Просить рішення скасувати, рішення суду від 17.06.2010 р. залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1-ї інстанції, колегія суддів приходить до висновку про її задоволення, виходячи з наступного.

_______________________________________________________________________________________________________________

Головуючий у 1-й інст.- Бердій М.А.

Провадження № 22ц/787 /1798./2014 Доповідач - Оніпко О.В.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували а зареєстрованому шлюбі з 05.10.2007р., від якого мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Рівненського міського суду від 17 червня 2010 р. шлюб між сторонами розірвано, сина ОСОБА_5 залишено проживати з матір»ю. Також вказаним рішенням стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини у розмірі 1/3 частини від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 13.05.2010 р. і до повноліття дитини, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку ( а.с. 3-4).

Статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 1 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

Згідно з вимогами ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Звернувшись 23.05.2014р. до суду з даним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 на підставі вимог ст.192 СК України, просив зменшити розмір стягуваних з нього аліментів на утримання сина з 1/3 до 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу), посилаючись на відсутність у нього достатнього доходу та перебування на його утриманні матері - ОСОБА_6, яка є інвалідом 2-ї групи. Такаож зазначав, що відповідачка має іншу сім»ю. Інших доводів в обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 не навів.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 та зменшуючи розмір стягуваних з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів з 1/3 частини до 1/4 частини заробітку (доходу) останнього, місцевий суд послався у рішенні на вказані у позовній заяві обставини, однак своїх мотивів щодо цього та доказів на їх підтвердження, у рішенні , в порушення вимог ст. ст. 213-315 ЦПК України, не навів. Відсутні такі докази і у матеріалах справи.

Згідно з поясненнями відповідачки, підтверджених представником позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції, ОСОБА_2 працює в управлінні СБУ у Рівненській області, на посаді провідного спеціаліста, має звання капітана та отримує відповідну заробітну платню, проте довідка про заробітну плату позивача у справі відсутня.

Доводи позивача про перебування на його утриманні матері не заслуговують на увагу та не підтверджені, згідно зі ст.ст. 57-59 ЦПК України, жодними належними та допустимим доказами.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 отримує пенсійне забезпечення, однак не є непрацездатною, а встановлена ОСОБА_6 інвалідність 2-ї групи та рекомендація МСЕК щодо лікування у кардіолога та онколога ( а.с. 6) сама по собі не свідчить про її перебування на утриманні у ОСОБА_2 та не є підставою для зменшення розміру аліментів, стягуваних з останнього на утримання дитини.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення місцевого суду з ухваленням нового рішення у справі - про відмову ОСОБА_2 в позові.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313-314, 316 ЦПК України, ст.192 СК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 липня 2014 року скасувати.

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 121 грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий

Судді :