У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді Григоренка М.П.,

суддів Буцяка З.І., Ковальчук Н.М.,

секретар судового засідання Демчук Ю.Ю.,

з участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Обслуговуючого кооперативу „Квартал" та Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради на рішення Рівненського міського суду від 16 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю компанії „Інвестжитлобуд", Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради, Обслуговуючого кооперативу „Квартал", Рівненського міського голови та Виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, визнання недійсним та скасування пункту 3 додатку розпорядження Рівненського міського голови від 25 листопада 2013 року № 889-р,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Рівненського міського суду від 16 травня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на житлову двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Визнано недійсним та скасовано пункт 3 додатку розпорядження Рівненського міського голови від 25 листопада 2013 року № 889-р про передачу квартири АДРЕСА_1 для розподілу виконавчому комітету Рівненської міської ради.

В поданих на рішення суду апеляційних скаргах Обслуговуючий кооператив „Квартал" та Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради, кожен окремо, покликаються на його незаконність, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи.

Вказують, що укладаючи договір про участь у частковому будівництві, ОСОБА_1 ставила собі за мету набути у власність квартиру в будинку, а не створити прибуток (доход) чи досягти соціального ефекту. ЇЇ участь у будівництві будинку не є інвестиціями в розумінні Закону України „Про інвестиційну діяльність".

Зазначають, що не відповідають фактичним обставинам справи твердження ОСОБА_1 про те, що вона виконала в повному обсязі взяті на себе зобов'язання, так як відповідно до умов договору п. 1.3. вартість житла на момент укладення договору складає 241600 грн., а згідно копії прибуткового касового ордера (серія 01АААВ 624601 від 22.08.2008 року) сплачено в сумі 240000 грн., причому на рахунок ПП ОСОБА_2, а не ТзОВ компанії „Інвестжитлобуд".

Вказують, що ухвалою господарського суду Рівненської області від 10 серпня 2011 року (у справі № 8/30) затверджено реєстр вимог кредиторів ТзОВ „Інвестжитлобуд", згідно якої затвердили вимоги УКБ виконавчого комітету Рівненської міської ради на суму 438315,83 грн. та вимоги фізичних осіб на суму 1944865 грн.

Серед вказаних фізичних осіб відсутні позивач ОСОБА_1, що свідчить про те, що її кошти не були освоєні в будівництві, а тому твердження позивача про виконання нею зобов'язань не підтверджені належними та допустимими доказами.

Також зазначають, що з 27 січня 2011 року всі майнові права на незавершене будівництво перейшли до УКБ виконавчого комітету Рівненської міської ради, разом із зобов'язанням по передачі квартир для тих осіб, щодо яких буде встановлено, що їх кошти використано у спорудження будинку по АДРЕСА_1, щодо осіб, кошти яких не було використано, то обов'язок по виконанню зобов'язань перед ними залишився за ТзОВ компанія „Інвестжитлобуд".

Постановою господарського суду від 22 лютого 2012 року (у справі № 8/30) ТзОВ компанія „Інвестжитлобуд" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

ОСОБА_1, не будучи визнана кредитором у справі про банкрутство ТзОВ компанії „Інвестжитлобуд", втратила право на задоволення своїх вимог за рахунок майна боржника.

Також зазначають, що ОК „Квартал" не брав на себе обов'язків по виконанню зобов'язань ТзОВ компанії „Інвестжитлобуд" перед ОСОБА_1

Крім того, ОК „Квартал" заявляв про сплив позовної давності, однак судом їх заява не була прийнята та в задоволенні позову з цих підстав судом не відмовлено.

Просять оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В ході апеляційного розгляду справи представники ОК „Квартал" та УКБ виконавчого комітету Рівненської міської ради підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити.

Позивач просила рішення суду залишити без змін, а апеляційні скарги відхилити.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.

Задовольняючи позов та визнаючи право власності на житлову двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що умови договору № 8/4 від 8 січня 2006 року, укладеного ОСОБА_1 з ТОВ компанія «Інвестжитлобуд» про участь у частковому будівництві, позивачкою виконані у повному обсязі.

Такий висновок місцевого суду відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право заперечується або не визнається іншою особою.

З матеріалів справи безспірно вбачається, що між ОСОБА_1 і ТОВ компанія «Інвестжитлобуд» було укладено договір № 8/4 від 8 січня 2006 року про участь у частковому будівництві, зокрема, квартири АДРЕСА_1 вартістю на момент укладення договору 241600 гривень.

Відповідно до умов договору № 8/4 ОСОБА_1 зобов'язалася в рахунок вартості житла поставити щебінь, а ТОВ компанія «Інвестжитлобуд» закінчити будівництво, забезпечити введення в експлуатацію житловий будинок та передати позивачці оплачену квартиру.

У цей же день 8 січня 2006 року між ОСОБА_1 і підприємцем ОСОБА_2 на виконання умов договору № 8/4 від 08.01.2006 року було укладено договір про сумісну діяльність, який склав невід'ємну частину договору про участь у частковому будівництві.

За умовами договору про сумісну діяльність підприємець ОСОБА_2 зобов'язався з ТОВ компанія «Інвестжитлобуд» укласти договір поставки щебеню та здійснити цю поставку на суму вартості квартири, а ОСОБА_1 оплатити підприємцю ОСОБА_2 вартість щебеню, яка відповідала вартості квартири.

Такий договір поставки між підприємцем ОСОБА_2 і ТОВ компанія «Інвестжитлобуд» за № 3 був укладений 27 серпня 2007 року.

Місцевий суд дійшов вірного висновку, що зобов'язання за договором № 8/4 від 08.01.2006 року про участь у частковому будівництві ОСОБА_1 виконала у повному обсязі, що відповідно до кошторису складає повну вартість квартири.

Ця обставина підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: квитанцією до прибуткового касового ордеру від 22 лютого 2008 року серії 01АААВ № 624601; актом прийому-передачі матеріальних цінностей від 2 грудня 2009 року, підписаним ОСОБА_1 та ТОВ компанія «Інвестжитлобуд»; довідкою ТОВ компанія «Інвестжитлобуд» від 2 грудня 2009 року про повну оплату позивачкою вартості спірної квартири; висновком експерта № 7138-7139 від 12.03.2014 року (а.с.13-15, 98-103).

Факт передачі позивачкою коштів (матеріальних цінностей) ТОВ компанія «Інвестжитлобуд» на суму вартості квартири у суді визнав також і представник УКБ Рівненського міськвиконкому (а. с. 126, 145).

Суд першої інстанції вірно зазначив, що невнесення ухвалою господарського суду Рівненської області від 10.08.2011 року у справі 8/30 позивачки ОСОБА_1 до реєстру вимог кредиторів, не вказує на те, що внесені нею кошти не були використані у будівництві.

Оскільки договір підряду на виконання будівельних робіт, який був укладений між ТОВ компанія «Інвестжитлобуд» та УКБ від 11 квітня 2005 року за № 49, був розірваний договором від 27 січня 2011 року, то на час винесення зазначеної ухвали господарського суду усі майнові права на будинок вже перейшли до замовника та належали Управлінню капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради і не входили в ліквідаційну масу боржника, а кошти (матеріальні цінності) ОСОБА_1, як зазначено вище, вже були освоєні у будівництві, через що обов'язок по забезпеченню введення в експлуатацію житлового будинку та передачі квартири позивачці також перейшов до УКБ. (а. с. 48-57).

Як убачається з п. 5 договору про розірвання договору підряду на виконання будівельних робіт по будівництву 54-квартирного житлового будинку АДРЕСА_1 від 27 січня 2011 року, УКБ виконавчого комітету Рівненської міської ради як замовник усупереч положенням договору підряду на виконання будівельних робіт № 49 від 11 квітня 2005 року (пп. 2.4.8., 2.4.9.), інтересам позивачки та без її згоди прийняло на себе тільки частину зобов'язань інвестора (ТОВ компанія «Інвестжитлобуд») перед фізичними особами, з якими були укладені договори, і виключно лише в частині внесених інвестором коштів у спорудження будинку, проігнорувавши тих осіб, які у рахунок вартості квартир забезпечили забудовнику поставку будівельних матеріалів на суму їх вартості.

У зв'язку з наведеним не заслуговують на увагу твердження апелянтів про відсутність зобов'язань УКБ та Обслуговуючого кооперативу «Квартал» по виконанню зобов'язань ТзОВ компанії „Інвестжитлобуд" перед ОСОБА_1, оскільки саме до цих відповідачів після розірвання договору підряду перейшли всі майнові права на профінансовану ОСОБА_1 квартиру.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом.

Тому на підставі ст. 16 ЦК України позов про визнання права власності на спірну квартиру ОСОБА_1 обґрунтовано пред'явила до Товариства з обмеженою відповідальністю компанії „Інвестжитлобуд", з яким вона уклала договір № 8/4 від 8 січня 2006 року про участь у частковому будівництві; Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради та Обслуговуючого кооперативу „Квартал", до яких після розірвання договору підряду перейшли майнові права на профінансовану нею квартиру; а також до інших осіб, які причетні до розподілу спірної квартири не на її користь.

Безпідставним також є посилання апелянтів на необґрунтоване застосування судом першої інстанції норм Закону України «Про інвестиційну діяльність». Вирішуючи спір, суд не застосовував норми права згаданого Закону.

Твердження апелянтів про сплив позовної давності та на незастосування його наслідків у вигляді відмови у задоволенні позову із цих підстав не ґрунтується на Законі.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Право ОСОБА_1 було порушено 2 жовтня та 25 листопада 2013 року, коли розпорядженням Рівненського міського голови № 721-р спірну квартиру АДРЕСА_1 спочатку було зарезервовано, а розпорядженням № 889-р розподілено не на її користь (а. с. 16-18, 60-61).

Судом установлено, що будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 на даний час завершено, він зданий в експлуатацію.

Тому зважаючи на все викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Обслуговуючого кооперативу „Квартал" та Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 16 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді :