ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

___________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

20.01.2009  року                                                            Справа № 10/160

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Бойченка К.І.

суддів                                            Єжової С.С.

                                                  Журавльової Л.І.

                                                  

секретар судового засідання:            Шабадаш Д.С.

за участю представників:

від позивача:                              -Гончарова Н.В., представник

за дов. №679/03/03 від 22.07.08;

від відповідача:                              -Євстафєнко К.В., юрисконсульт

за дов. №04/Дб-08 від 22.09.08;

розглянувши

у судовому засіданні

апеляційну скаргу                              Закритого акціонерного товариства „Луганська

                                                  Вугільна Компанія”, м. Луганськ

на рішення          

господарського суду                    Луганської області

від                                                  11.12.08

по справі                                        №10/160 (суддя –Мінська Т.М.)

за позовом:                                        Закритого акціонерного товариства „Луганська

                                                  Вугільна Компанія”, м. Луганськ

                                                  

до відповідача:                              Приватного підприємства „Виробничо –транспортна

                                                  фірма „Добробут”, м. Первомайськ Луганської області

про                                                  стягнення 8000 грн. 00 коп.

             В С Т А Н О В И В:          

У  жовтні 2008 року Закрите акціонерне товариство „Луганська Вугільна Компанія”, м. Луганськ (далі за текстом –позивач), звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою №703 від 13.10.08 про стягнення з Приватного підприємства „Виробничо-транспортна фірма „Добробут”, м. Первомайськ Луганської області (далі за текстом - відповідач), грошових коштів у сумі 8000 грн. 00 коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на наступне:

-у лютому 2005 року підприємство позивача мало намір укласти з відповідачем угоду про надання автопослуг, для чого позивач підготував проект угоди з реквізитами  - Договір №120/28-Д від 01.02.05, та надав два примірника цього договору відповідачу для його розгляду та підписання;

-вважаючи, що згаданий договір укладений, підприємство позивача приступило до виконання прийнятих на себе зобов’язань та 09.08.05 перерахувало на користь відповідача грошові кошти у сумі 8000 грн. 00 коп. з призначенням платежу: „За автопослуги згідно угоди №120/28-Д від 01.02.05, у т.ч. ПДВ”. Але вказаний договір підприємство позивача та відповідач не уклали, відповідно договірні відносини не виникали та позивач не мав обов’язку щодо оплати відповідачу будь-яких послуг та товарів, оскільки їх не отримував;

-відповідач необґрунтовано зарахував грошові кошти у сумі 8000 грн. 00 коп., крім того акти приймання-здачі виконаних робіт між сторонами у справі не укладались, а тому відсутність відповідних документів свідчить про відсутність здійснення відповідних операцій, проведених особою, в даному випадку –факту надання відповідачем позивачу автопослуг;

-відповідач неправомірно розпоряджається грошовими коштами у сумі 8000 грн.     00 коп., в бухгалтерському обліку позивача є дебіторська заборгованість на цю суму;

-помилка позивача стосовно того факту, що договір не було укладено не позбавляє права повернути належні позивачу грошові кошти у сумі 8000 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 11.12.08 у справі №10/160 у задоволенні позову відмовлено з покладання судових витрат на позивача.

Дане рішення суду першої інстанції мотивовано наступним:

-положеннями ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України;          ст. ст. 257, 261, 267, 1212 Цивільного кодексу України;

-матеріалами справи не підтверджено факт укладання між сторонами у даній справі договору №120/28-Д від 01.02.05, тому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правовідносин сторін за договором  №120/28-Д від 01.02.05;

-перерахування позивачем відповідачу грошових коштів за платіжним дорученням №1299 від 09.08.05 у розмірі 8000 грн. 00 коп. за призначенням платежу „за послуги згідно угоди №120/28-Д від 01.02.05” було безпідставним;

-під час судового засідання у суді першої інстанції відповідач доказів повернення позивачеві помилково перерахованих останнім грошових коштів не надав та відповідно до вимог ст. 1212 Цивільного кодексу України повинен був би повернути ці грошові кошти позивачу, але відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Початок перебігу позовної давності визначено     ст. 261 Цивільного кодексу України, тому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила;

-твердження позивача, що він дізнався про безпідставність перерахування ним відповідачу грошових коштів платіжним дорученням №1299 від 09.08.05 лише після пред’явлення відповідачем позову за іншою справою, а саме: 12.11.07, а до цього вважав, що існують договірні відносини за договором №120/28-Д від 01.02.05, судом першої інстанції не були прийняті до уваги, оскільки позивач міг і повинен був знати про те, що договір №120/28-Д від 01.02.05 не укладений. Відсутність належного обліку, взаємодії між підрозділами на підприємстві позивача, не є обставиною, що дає підстави вважати, що позивач не міг дізнатися в момент перерахування коштів 09.08.05 про відсутність договору №120/28-Д від 01.02.05;

-оскільки відповідач у відзиві на позов просив відмовити у задоволенні позову у зв’язку з пропуском строку позовної давності, а відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, то суд першої інстанції застосував до даної справи позовну давність та відмовив у задоволенні позову у зв’язку з її пропуском.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 11.12.08 у справі №10/160, позивач подав до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 25.12.08 №304, у якій просить згадане рішення скасувати та прийняти нове рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що:

-з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції позивач не згоден, на його думку, строк позовної давності для подачі позову ним не був пропущений;

-як було встановлено в процесі судового розгляду справи №8/588 за позовом Приватного підприємства „Виробничо-транспортна фірма „Добробут” про стягнення заборгованості з Закритого акціонерного товариства „Луганська Вугільна Компанія”, грошові кошти у сумі 8000 грн. 00 коп. були зараховані в рахунок іншого договору №130/28-02Д від 10.01.05, про що відповідач позивача не попереджував, відповідно згоди не отримував. У справі №8/588 факт виконання робіт за договором №130/28-02Д відповідачем доведений не був, тому у задоволенні позовних вимог йому було відмовлено, що підтверджується постановою Луганського апеляційного господарського суду від 08.04.08; дії, що були здійснені відповідачем можна було розцінити не інакше як зазіхання на чуже майно, але даний факт судом першої інстанції до уваги не взявся;

-отже, позивач дізнався про порушення свого права тільки з моменту звернення відповідача до суду у справі №8/588, оскільки останній зараховував кошти позивача в рахунок іншого договору. Після з’ясування такої обставини позивачем була направлена відповідна претензія від 31.03.08 №142 про повернення необґрунтовано отриманих коштів, але відповідач залишив її без розгляду та кошти не повернув;

-позивач у суді першої інстанції наполягав на тому, що до моменту подання відповідачем позову у іншій справі він не мав можливості дізнатися про відсутність договору №120/28-Д від 01.02.05, оскільки відповідачем ці кошти зараховувалися в рахунок іншого договору. Отже моментом, коли позивач дізнався про порушення свого права умовно можна вважати дату надходження позовної заяви від відповідача у справі №8/588;

-оскільки точну дату надходження позовної заяви у справі №8/588 встановити позивач не має можливості, то береться до уваги дата складання позову у справі №8/588 –12.11.07;

-судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення у даній справі були неправильно застосовані норми матеріального право щодо обчислення строку позовної давності та встановлення моменту початку його спливу для пред’явлення вимог позивачем за даною справою.  

Відповідач заперечив проти апеляційної скарги позивача за відзивом №6 від 14.01.09, який надіслав 14.01.09 до Луганського апеляційного господарського суду, та в якому зазначив, що: позивач, на його думку, мав можливість дізнатися про те, що договір №120/28-Д від 01.02.05 не був укладений ще тоді, коли перераховував відповідачу  грошові кошти, тобто 09.08.05; проект договору №120/28-Д від 01.02.05 вигаданий позивачем, щоб прикрити недбалість своєї бухгалтерської служби, яка допустила помилку в платіжних документах в графі призначення платежу щодо номеру договору, у зв’язку з чим усі перерахування коштів, у тому числі і сума, що стягується за позовом, були здійснені позивачем за виконані перевезення вантажів за договором №130/28-02Д від 10.01.05; та просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції –без змін.

          Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 05.01.09, відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України”, для розгляду апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства „Луганська Вугільна Компанія”, м. Луганськ, від 25.12.08 №304 на рішення господарського суду Луганської області від 11.12.08 у справі №10/160 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя - Бойченко К.І.,           суддя -   Єжова С.С., суддя -  Журавльова Л.І.

          Згідно з ч. 2 ст. 99  Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

          Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.  

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача до задоволення не підлягає, з огляду на наступне.

          Як вбачається з матеріалів даної справи і встановлено господарським судом Луганської області, позивач за платіжним дорученням №1299 від 09.08.05 із призначенням платежу „за автопослуги  згідно угоди №120/28-Д від 01.02.05” (а.с. 10) перерахував відповідачу грошові кошти у сумі 8000 грн. 00 коп.

          Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

          Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 06.11.08 у справі №11/152 за позовом Закритого акціонерного товариства „Луганська Вугільна Компанія” до Приватного підприємства „Виробничо-транспортна фірма „Добробут” про стягнення       5000 грн. 10 коп. встановлено факт відсутності між сторонами правовідносин за договором №120/28-Д від 01.02.05, що не був укладений.

          Згадана постанова на день винесення судом першої інстанції рішення (11.12.08) у даній справі касаційною інстанцією не скасована.

          Разом з тим, у даній справі №10/160 Закрите акціонерне товариство „Луганська Вугільна компанія” звернулось до господарського суду Луганської області з позовом №703 від 13.10.08 про стягнення з Приватного підприємства „Виробничо-транспортна фірма „Добробут” 8000 грн. 00 коп. на підставі ст. 1212  Цивільного кодексу України 28.10.08, тобто, до прийняття Луганським апеляційним господарським судом постанови від 06.11.08 у зазначеній вище справі №11/152.

          У позовні заяві №703 від 13.10.08 позивач стверджує, що угода №120/28-Д від 01.02.05 між сторонами не укладалась, що не спростовується матеріалами даної справи (№10/160).

          Відсутні також в матеріалах даної справи відомості щодо узгодження сторонами зміни призначення платежу щодо грошових коштів в сумі 8000 грн. 00 коп., перерахованих позивачем відповідачу за платіжним дорученням №1299 від 09.08.05.

          Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

          Таким чином, відповідач безпідставно отримав від позивача грошові кошти в сумі 8000 грн. 00 коп., які перерахував останній за платіжним дорученням №1299 від 09.08.05. Доказів повернення цих коштів позивачу відповідач не надав.

          Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

          Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

          

          Позивач у позові стверджує, що він підготував проект угоди з  наступними реквізитами: „Договір №120/28-Д, дата складання –01.02.05”, надав два примірника відповідачу та, вважаючи, що цей договір укладений, приступив до виконання своїх обов’язків, перерахував відповідачу суму 8000 грн. 00 коп., що оспорюється у даній справі.

          Доказів надання відповідачу двох примірників проекту договору №120/28-Д від 01.02.05 позивачем не надано.

          У відзиві на позов відповідач зазначив, що він не отримував від позивача проект договору №120/28-Д від 01.02.05, що з урахуванням вищевказаного, відповідно, не спростовано останнім.

          За таких обставин, строк позовної давності за вимогами у даній справі почав перебіг від дня перерахування позивачем відповідачу суми, що оспорюється (09.08.05), за відсутністю правових підстав та сплинув 09.08.08, про що вірно зазначив місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, оскільки позивач у день перерахування заявлених до стягнення коштів у сумі 8000 грн. 00 коп. повинен був знати про відсутність між сторонами правовідносин за договором з реквізитами №120/28-Д від 01.02.05 за відсутністю його укладання.

          Факту поважності причин пропуску позовної давності позивачем не доведено.

          Таким чином, доводи позивача про те, що про факт неукладення договору №120/28-Д від 01.02.05 йому стало відомо в момент надходження позовної заяви від 12.11.07 (у справі №8/588 за позовом Приватного підприємства „Виробничо-транспортна фірма „Добробут” до Закритого акціонерного товариства „Луганська Вугільна Компанія”) про стягнення за остаточними вимогами 181342 грн. 36 коп. та про те, що про порушення свого права стосовно отримання відповідачем грошових коштів, що оспорюються, позивач дізнався умовно 12.11.07 судовою колегією залишаються поза увагою. Обґрунтовано ці доводи не прийняв до уваги і суд першої інстанції в своєму рішенні.

          Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

          Позивач до суду звернувся з позовом по даній справі 28.10.08.

          У відзиві від 10.11.08 №166 на позов відповідач, з посиланням на пропуск позивачем строку позовної давності, просить відмовити у позові.

          Оскільки позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, вимоги позивача до задоволення не підлягають.

          Враховуючи викладене, оскаржуване рішення господарського суду Луганської області від 11.12.08 у справі №10/160 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому, судовою колегією Луганського апеляційного господарського суду залишається без змін.

          

          Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита у сумі 51 грн. 00 коп. за подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного господарського суду покладаються на заявника скарги (позивача у справі) –Закрите акціонерне товариство „Луганська Вугільна Компанія”, м. Луганськ.    

          

          У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини даної постанови.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

                    1.Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Луганська Вугільна Компанія”, м. Луганськ, від 25.12.08 №304 на рішення господарського суду Луганської області від 11.12.08 у справі №10/160 залишити без задоволення.

          2.Рішення господарського суду Луганської області від 11.12.08 у справі №10/160  залишити без змін.

          3.Витрати по сплаті державного мита у розмірі 51 грн. 00 коп. за подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного господарського суду покласти на заявника скарги (позивача у справі) –Закрите акціонерне товариство „Луганська Вугільна Компанія”,              м. Луганськ.    

          Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                            К.І. Бойченко

Суддя                                                                                         С.С. Єжова

Суддя                                                                                Л.І. Журавльова