ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

___________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.01.2009  року                                                            Справа № 10/157

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Єжової С.С.

суддів                                        Бойченка К.І.

                                                            Журавльової Л.І.

секретар

судового засідання                     Шабадаш Д.С.

та за участю

представників сторін:

від позивача                              представник за довіреністю Лисенко О.В.,

довіреність №б/н від 09.10.2008;          

                    

від  відповідача                               юрисконсульт Євстафенко К.В.,

довіреність №04/Дб-08 від 22.09.2008;          

розглянувши

апеляційну скаргу                    Приватного підприємства

„Виробничо-транспортної фірми

„Добробут”, м.Первомайськ Луганської

області

на рішення          

господарського суду                    Луганської області

від                                                  11.12.2008

по справі                                       №10/157 (суддя –Мінська Т.М.)

за позовом                                        Закритого акціонерного товариства

„Луганська вугільна компанія”, м.Луганськ

до  відповідача                              Приватного підприємства

„Виробничо-транспортної фірми

„Добробут”, м.Первомайськ Луганської

області

про                                             стягнення 10000 грн. 00 коп.

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство „Луганська вугільна компанія”, м.Луганськ звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до приватного підприємства „Виробничо-транспортної фірми „Добробут”, м.Первомайськ Луганської області про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 10000 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 11.12.2008 позов задоволений повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду від 11.12.2008 приватне підприємство „Виробничо-транспортна фірма „Добробут”, м.Первомайськ Луганської області звернулося до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати оскаржуване рішення та залишити позов без задоволення.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що судом неповно з'ясовані обставини справи.

Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 05.01.2009 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги приватного підприємства „Виробничо-транспортної фірми „Добробут”, м.Первомайськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 11.12.2008 по справі №10/157 призначена судова колегія у складі: Єжова С.С.- суддя –головуючий,  Бойченко К.І. - суддя, Журавльова Л.І.–суддя.

Позивач відзивом на апеляційну скаргу №98 від 21.01.2009  вимоги апеляційної скарги відхилив, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ст.99 ч.2 Господарського процесуального кодексу України).

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено господарським судом при розгляді даної справи, 10.01.2005 між сторонами було укладено договір №130/28-02 Д на перевезення вантажів автомобільним транспортом та навантаження екскаваторами, за умовами якого відповідач зобов’язався надавати позивачу послуги з автоперевезень, а позивач зобов'язався оплачувати вказані послуги на умовах, визначених договором.

Факт укладення даного договору сторонами не оспорюється.

За доводами позивача, останній направив відповідачу у 2-х примірниках новий проект договору №120/28-Д від 01.02.2005 на перевезення вантажу автомобільним транспортом і навантаження екскаватором для підписання.

Оскільки відповідачем не було повернуто проекту договору №120/28-Д від 01.02.2005, позивачем, вважаючи, що відповідачем прийняті умови вищевказаного договору і він діє, платіжним дорученням № 285 від 24.01.2006 на розрахунковий рахунок відповідача у  справі було перераховано грошові кошти у розмірі 10000 грн. 00 коп.  У рядку “призначення платежу” вказаного платіжного доручення позивачем було зазначено “за автопослуги згідно договору  № 120/28Д від 01.02.2005, у т.ч. ПДВ  1666 грн. 67 коп.”.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх доводів і заперечень.

Стаття 34 Господарського процесуального кодексу України визначає, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем  наданий акт звірення взаємних розрахунків сторін (а.с. 52-54), у якому позивачем зазначені відомості про відсутність дебіторської та кредиторської заборгованості за договором  № 130/28-02Д від 10.01.2005. Вказаний акт звірення підписаний повноважними представниками сторін у  справі та засвідчений їх печатками.  Відповідачем в акті як доказ оплати позивачем послуг за договором зазначені відповідні платіжні доручення, у тому числі й платіжне доручення № 285 від 24.01.2006 на суму 10000 грн. 00 коп. Зі свого боку, позивачем в акті звірення не зазначено жодного платіжного документу, яким було проведено розрахунки за договором              № 130/28-02Д від 10.01.2005.

Відповідачем наданий акт звірення взаємних розрахунків сторін від 26.09.2007  (а.с. 37), у відповідності з яким заборгованість позивача перед відповідачем  склала 173163 грн. 49 коп.

У вказаному акті звірення від 26.09.2007 відсутні відомості щодо особи, якою акт підписано з боку позивача у  справі, а також відсутні відомості щодо укладеного сторонами договору, за яким проводилося звірення.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами не доведено факту укладення між сторонами у даній справі договору № 120/28-Д від 01.02.2005.

Відповідач у справі факт отримання від позивача проекту договору           № 120/28-Д від 01.02.2005 оспорює та зазначає, що грошові кошти, які надходили від позивача з призначенням платежу “за автопослуги згідно договору  № 120/28-Д від 01.02.2005, у т.ч. ПДВ  1666 грн. 67 коп.”, ним зараховувалися на свій рахунок як оплата наданих відповідачем  послуг за договором    № 130/28-02Д від 10.01.2005 і зроблений припис, що за відповідачем є заборгованість, у тому числі за договором №120/28-Д від 01.02.2005.

Відповідно до чинного законодавства відповідач повинний зарахувати кошти відповідно до припису про призначення платежу.

В платіжному дорученні №285 від 24.01.2006 призначення платежу позивачем визначено – “за автопослуги згідно договору  № 120/28Д від 01.02.2005, у т.ч. ПДВ  1666 грн. 67 коп.”, тому відповідач мав право зарахувати дані кошти як оплату за послуги за договором №130/28-02Д від 10.01.2005 тільки за письмовою згодою позивача, що не було здійснено.

Враховуючи той факт, що договір №120/28Д від 01.02.2005 не укладався сторонами, а перерахування позивачем на адресу відповідача  грошових коштів за платіжним дорученням № 285 від 24.01.2006 у розмірі 10000 грн. 00 коп. за призначенням платежу “за автопослуги згідно договору  № 120/28Д від 01.02.2005, у т.ч. ПДВ  1666 грн. 67 коп.” було помилковим та безпідставним.

Посилання відповідача на акт звірення взаємних розрахунків сторін, складений  26.09.2007 (а.с. 37), не може бути прийнятий як доказ, оскільки вказаний акт з боку позивача у  справі підписаний невідомою особою без зазначення її повноважень, посади і прізвища та, крім того, акт не містить відомостей стосовно договору, за яким здійснено звірення розрахунків, а тому не є належним доказом визнання позивачем у  справі факту розрахунків за договором № 130/28-02Д від 10.01.2005.

Разом з цим акт звірення взаємних розрахунків сторін станом на 01.04.2008, складений та підписаний повноважними представниками сторін (а.с. 52-54), свідчить про невизнання позивачем у  справі факту зарахування грошових коштів за платіжним дорученням № 285 від 24.01.2006 у рахунок заборгованості за договором № 130/28-02Д від 10.01.2005.   

Крім того, рішенням господарського суду Луганської області від 25.01.2008 по справі №8/588 було відмовлено у задоволенні позову приватного підприємства „Виробничо-транспортна фірма „Добробут” до позивача у даній справі про стягнення 180130 грн. 22 коп. заборгованості за договором №130/28-02Д від 10.01.2005 за відсутністю доказів виконання робіт на вказану суму і це рішення постановою Луганського апеляційного господарського суду від 08.04.2008 по справі №8/588 залишено без змін.

Вказані обставини з урахуванням приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України  не підлягають повторному доведенню.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правовідносин сторін за договором № 120/28-Д від 01.02.2005, що не був укладений, і що грошові кошти за платіжним дорученням № 285 від  24.01.2006 у розмірі 10000 грн. 00 коп. були перераховані позивачем на розрахунковий рахунок відповідача  помилково.

Під час судового розгляду справи в суді першої інстанції та в апеляційній інстанції відповідач доказів повернення позивачеві помилково перерахованих грошових коштів не надав.  

У відповідності з приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) буз достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно.  Положення вказаної норми застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 11.12.2008 по справі №10/157 ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

          Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита відносяться на заявника – приватне підприємство „Виробничо-транспортну фірму „Добробут”, м.Первомайськ Луганської області.

          У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

          Керуючись ст.ст. 43, 49, 85, 99, 101, п.1 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства „Виробничо-транспортна фірма „Добробут”, м.Первомайськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 11.12.2008 по справі №10/157 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 11.12.2008 по справі №10/157 –без змін.

          Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                  С.С. Єжова

Суддя                                                                      К.І. Бойченко

Суддя                                                                      Л.І. Журавльова

       Помічник судді                                              С.І.Заєць