Апеляційний суд Рівненської області
_______________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
17 вересня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого: судді Іващука В.Я.,
суддів: Шпинти М.Д., Маринича В.К.
секретаря Міщук Л.А.
за участю прокурора Іванціва М.Р.
захисника ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівне кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Костопільського районного суду від 24 червня 2014 року у кримінальному провадженні №12013190150000003 щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ,-
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, громадянин України, неодружений, освіта базова середня, учень Костопільського БТТ, раніше не судимий, засуджений:
- за ч.2. ст.186 КК України із застосуванням ст.69 КК України на три роки позбавлення волі.
Відповідно до ст.ст. 75, 104 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування, покарання з випробуванням строком на 1 рік 6 місяців з покладенням на нього відповідних обов'язків.
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець та житель АДРЕСА_2, громадянин України, неодружений, освіта базова середня, учень вечірнього відділення ЗОШ №6 м. Костопіль, раніше судимий, останній раз вироком Костопільського районного суду від 15 січня 2014 року до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці,
засуджений:
- за ч.2 ст.186 КК України із застосуванням ст.69 КК України на три роки позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці.
За вироком суду, 01 січня 2013 року приблизно о 22 год. ОСОБА_3, ОСОБА_2 та нині покійний ОСОБА_4 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, поблизу приміщення Костопільського районного суду, що на вул. Коперніка 14А, м. Костопіль із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я ОСОБА_5 та полягало в нанесенні йому тілесних ушкоджень, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, відкрито, з корисливих спонукань, викрали належний ОСОБА_5 мобільний телефон марки „Nokia E71", вартістю 299, 63 грн., у якому була карта пам'яті ємністю 2 Гб , вартістю 20 грн., сім карта оператора стільникового зв'язку „Київстар", вартістю 10 грн., на абонентському рахунку якої було 20 грн., а також сім карта оператора стільникового зв'язку „Київ стар" вартістю 10 грн., на абонентському рахунку якої було 0,2 грн., 10 цигарок „Bond Street" , вартістю 9 грн. за пачку, на суму 4 грн. 50 коп., грошові кошти в сумі 20 грн., чим завдали ОСОБА_5 матеріальних збитків на загальну суму 384 грн. 33 коп.
В апеляційній скарзі захисника обвинуваченого, ставиться питання про скасування вироку суду щодо ОСОБА_2 та закриття кримінального провадження з підстав зазначених у ч.1 ст.284 КПК України. На думку апелянта, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України є неправильний і не ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом доказах. Стверджує що судом не добуто достатньо доказів вини обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи у суді першої інстанції, відмовився від своєї апеляційної скарги в порядку ч.1 ст.403 КПК України.
Вирок суду щодо ОСОБА_3 не оскаржено.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення вироку суду без зміни, пояснення захисника ОСОБА_1 на підтримання поданої ним апеляційної скарги, дослідивши доводи викладені в апеляційній скарзі захисника, перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
Колегією суддів при перевірці вироку суду І інстанції встановлено, що суд правильно встановив фактичні обставини справи, дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 186 КК України і висновок про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину відповідає сукупності зібраних і досліджених у судовому засіданні доказів, яким судом дано правильну юридичну оцінку.
Твердження апелянта про відсутність у справі достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, є голослівними і заперечуються наступними доказами.
Як вбачається з показань, обвинуваченого ОСОБА_3 першим вдарив потерпілого, ОСОБА_4, від якого той впав. Коли ОСОБА_5 лежав на землі то удари по тілу наносив він та ОСОБА_6 При цьому ОСОБА_4 забрав з кишені потерпілого телефон, а він підняв із землі пачку цигарок.
Із оголошених в суді першої інстанції показань ОСОБА_4 (кримінальне провадження щодо якого закрито у з'язку з його смертю) він вдарив кулаком потерпілого в ліву скроню і той впав, а ОСОБА_3 і ОСОБА_2 нанесли декілька ударів ногою по тулубу потерпілого. Потім забрали телефон і цигарки та пішли втрьох до маркета „Смак" щоб продати телефон ОСОБА_5 таксистам де були затримані працівниками міліції.
Згідно показань потерпілого ОСОБА_5 саме ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 діючи узгоджено напали на нього, повалили на землю, наносили удари руками та ногами в різні частині тіла, а потім відкрито заволоділи його телефоном, пачкою цигарок та грошовими коштами. Згодом, разом з працівниками міліції він побачив всіх трьох нападників, яких і було затримано.
Як вбачається з показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, працівників міліції, які за заявою ОСОБА_5 затримували підозрюваних, потерпілий впевнено вказав на ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як на осіб які його пограбували. При цьому у Аврамишина було вилучено мобільний телефон який було викрадено у потерпілого.
Таким чином, судом вірно встановлено, що при вчиненні нападу на потерпілого тілесні ушкодження йому наносили ОСОБА_10, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 і їх дії були узгодженими та спрямовані на заволодіння майном ОСОБА_5, вчинені із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для його життя та здоров'я.
Дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд першої інстанції дотримався вимог ст. 65 КК України, та належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, всі обставини, що впливають на вирішення цього питання та відповідно обрав покарання, пов'язане з позбавленням волі з ізоляцією від суспільства, яке є необхідним, справедливим та достатнім для виправлення ОСОБА_2 а також попередження вчинення нових злочинів.
За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для скасування або зміни вироку, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Вирок Костопільського районного суду від 24 червня 2014 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_2 в той самий строк з дня вручення йому копії с удового рішення.
Судді:
Іващук В.Я. Шпинта М.Д. Маринич В.К.