Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/2437/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Ковальова О. Б.
Доповідач Бубличенко В. П.
УХВАЛА
Іменем України
11.09.2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого - Бубличенко В.П.
суддів - Кривохижі В.І.
Сукач Т.О.
при секретарі Савченко Н.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Олександрійського міського голови Цапюка Степана Кириловича та Олександрійської міської ради Кіровоградської області про захист честі, гідності та ділової репутації за апеляційною скаргою Олександрійської міської ради Кіровоградської області на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 липня 2014 року і
в с т а н о в и л а :
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 липня 2014 року позов ОСОБА_3 до Олександрійського міського голови Цапюка Степана Кириловича та Олександрійської міської ради Кіровоградської області про захист честі, гідності та ділової репутації задоволено частково.
Суд визнав недостовірною і такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_3, інформацію такого змісту: «Все мы знаем кто такой ОСОБА_3. Мы знаем, что было в девяносто третьем году, и за что его выгнали из милиции. Пришёл меня обвинять человек «который судимый». Мы знаем, что он сегодня осужден, да по амнистии, попал под амнистию, но судимость не снята», яка була оприлюднена Олександрійським міським головою Цапюком Степаном Кириловичем на сайті «Олександрійська міська рада» в розділі головне, під час апаратної наради, висвітлена у відеоролику під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_1» та в мережі You Tube (www.youtube.com/?gl=UA&hl=ru) у відеоролику під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2».
Крім того, суд зобов'язав Олександрійську міську раду протягом місяця з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати вказану інформацію у той же спосіб, у який вона була розповсюджена, а саме шляхом оприлюднення резолютивної частини рішення Олександрійського міськрайонного суду від 18 липня 2014 року після набрання ним законної сили на сайті «Олександрійська міська рада» в розділі головне та в мережі You Tube під рубрикою «Спростування».
У задоволенні позовних вимог про спростування іншої частини вказаної публікації такого змісту: «И у нас в городе власть хотели забрать бандиты, те которые пришли первыми, в восемь часов, и предложили мне, чтобы я написал заявление. То же самое ОСОБА_7. Понимаете, кто сегодня хочет прийти к власти! Я представляю, чтобы было с Александрией, если я тогда испугался, дрогнул и написал заявление. У власти были бы бандиты, были бы погромы, поджоги, избиения» суд відмовив.
У апеляційній скарзі Олександрійська міська рада, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові у повному обсязі.
Зазначає, що висловлювання міського голови не містять конкретних фактів, які б принижували честь, гідність та ділову репутацію позивача, носять оціночний характер і є публічним озвученням власної суб'єктивної позиції (погляду).
Крім того, позивач є публічною особою, а саме: головою профспілкової організації «Єдність» і Незалежної громадської ради міста Олександрії. Під час виборів народних депутатів 28 жовтня 2012 року він був кандидатом у народні депутати по одномандатному виборчому округу № 103. На думку заявника, суд не зважив на те, що межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів і вчинків і повинні це усвідомлювати.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідачів, Безлюдька В.І., який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу представника позивача, адвоката ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду у встановлених статтею 303 ЦПК України межах, колегія суддів вважає, що передбачених законом підстав для його скасування немає.
При вирішенні справи суд керувався правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, зокрема:
статтею 34 Конституції України, яка гарантує кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань;
статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на свободу вираження поглядів, яке включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів;
статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», яка передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права;
рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії», згідно з яким суд розрізняє факти та оціночні судження, існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню, вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст.10 Конвенції;
статтею 277 ЦК України, відповідно до положень якої фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка її поширила, у такий же спосіб, у який вона була поширена;
статтею 30 Закону України «Про Інформацію», частина друга якої передбачає, що оціночним судженням, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири), оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Аналізуючи зміст публікації, суд дійшов правильного висновку, що частина її є поширенням недостовірної інформації, що принижує честь, гідність і ділову репутацію позивача, а частина - оціночними судженнями.
Так, відповідачем поширена негативна інформація про те, що ОСОБА_3 у 1993 році вигнали з міліції, а також про те, що він був засуджений і судимість не знята. Ця інформація є фактичними твердженнями і не може бути визнана оціночними судженнями.
Між тим, в матеріалах справи є виписка з наказу УМВС України в Кіровоградській області № 1 о/с від 01 січня 1995 року, з якої вбачається, що з 30 грудня 19954 року позивача звільнено з органів МВС України в запас Збройних Сил України за власним бажанням.
Згідно з довідкою № 185-19052014/35210, виданою управлінням інфомаційно-аналітичного забезпечення УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_3 на території України станом на 20 травня 2014 року на підставі ст.88 КК України визнається особою, що не має судимості та в розшуку не перебуває.
ОСОБА_3 притягувався до кримінальної відповідальності за умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, за попередньою змовою групою осіб, яке мало місце у грудні 2010 року, але постановою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 20 грудня 2013 року провадження у кримінальній справі відносно нього було закрито внаслідок застосування ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» .
Не зважаючи на це у публікації стверджується, що ОСОБА_3 є засудженим і що судимість не знята.
Враховуючи наведене, суд обґрунтовано визнав частину публікації такого змісту: «Все мы знаем кто такой ОСОБА_3. Мы знаем, что было в девяносто третьем году, и за что его выгнали из милиции. Пришёл меня обвинять человек «который судимый». Мы знаем, что он сегодня осужден, да по амнистии, попал под амнистию, но судимость не снята» негативною інформацією, яка не відповідає дійсності та підлягає спростуванню.
Рішення суду відповідає обставинам справи та вимогам закону. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому вона не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 209, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Олександрійської міської ради Кіровоградської області відхилити.
Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 липня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя:
Судді: