КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 вересня 2014 року №810/4916/14
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області до ОСОБА_1 про стягнення страхових внесків,
ВСТАНОВИВ:
18.08.2014 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області (далі - позивач, Управління) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за жовтень-грудень 2010 року в сумі 860,26 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2014 здійснено заміну відповідача з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ОСОБА_1 в порядку процесуального правонаступництва.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має перед Управлінням заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в зазначеному розмірі, яка в добровільному порядку погашена не була.
Відповідач заперечень проти адміністративного позову не надав.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована як фізична особа-підприємець 26.06.2001.
25.11.2010 Управлінням сформовано вимогу №Ф-1216 про сплату недоїмки зі сплати страхових внесків в сумі 860,26 грн., а також відповідне повідомлення-розрахунок, які були вручені відповідачеві 01.12.2011.
Відповідно до розрахунку позовних вимог та картки особового рахунку ФОП ОСОБА_1 заборгованість останнього зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за жовтень-грудень 2010 року складає 860,26 грн.
Обов`язок щодо сплати страхових внесків відповідачем не виконано, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Також судом встановлено, що 21.07.2014 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Законодавство України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 №16/98-ВР та прийнятих відповідно до них законів, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно зі статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 №16/98-ВР (далі - Основи законодавства №16/98-ВР) загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування як: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України (частина перша статті 4 Основ законодавства №16/98-ВР).
Частиною другою статті 4 Основ законодавства №16/98-ВР встановлено, що відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Відповідно до приписів статті 20 Основ законодавства №16/98-ВР, основними джерелами коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до цих Основ є внески роботодавців і застрахованих осіб.
Так, згідно з частиною першою статті 21 цих Основ, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок на пенсійне страхування, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, медичне страхування, страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, страхування на випадок безробіття, який в обов'язковому порядку сплачується страхувальниками з метою забезпечення реалізації прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за соціальним страхуванням.
Розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються Верховною Радою України (частина друга статті 21 Основ законодавства №16/98-ВР).
Статтею 22 Основ законодавства №16/98-ВР встановлено, що порядок здійснення платежів, строки сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, порядок резервування коштів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 1 Закону України від 26.06.1997 №400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», який був чинний на момент виникнення зазначеної заборгованості (далі - Закон №400/97-ВР), платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Відповідно до вимог статті 3 Закону №400/97-ВР, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку, визначеному законодавством України.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058) страхувальник (роботодавець та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування) зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Статтею 19 Закону України №1058 встановлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 19.12.2003 №21-1 відсоток відрахувань внесків на обов'язкове пенсійне страхування для платників страхових внесків встановлено у розмірі 33,2 % від загальної суми фактичних витрат на оплату праці, і інших виплат, які підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства. Сплата страхових внесків є обов'язковою для всіх суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форми власності.
Відповідно до вимог статті 20 Закону №1058-ІV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим періодом для страхувальників є календарний місяць.
Згідно з п. 2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Суд звертає увагу, що відповідно до положень частини 4 статті 6 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.
При цьому статтю 6 вказаного Закону доповнено частиною 4 згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців за заявницьким принципом" від 13.05.2014 № 1258-VII, який набрав чинності 07.07.2014.
Як зазначалось вище, запис про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено 21.07.2014, тобто після набрання чинності частини 4 статті 6 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», отже ця правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми заборгованості, або оскарження відповідної вимоги про сплату недоїмки в адміністративному чи судовому порядку, відповідачем не надано.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги, що суму заборгованості зі сплати страхових внесків відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, заборгованість у вказаному вище розмірі підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, а доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день винесення рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області заборгованість зі сплати страхових внесків за жовтень-грудень 2010 року в розмірі 860 (вісімсот шістдесят) грн. 26 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови..
Суддя Спиридонова В.О.