КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2014 р. Справа№ 13/127

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Чорної Л.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі: Ставицькій Т.Б.

за участю представників:

від прокуратури: не з'явився;

від позивача 1 за первісним позовом: Бондар В.П., представник за довіреністю №220/711/д від 28.11.2013р.;

від позивача 2 за первісним позовом: Слівінський А.О., представник за довіреністю №589 від 29.04.2014р.

від відповідача за первісним позовом: Векліч П.Г., керівник, Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 29.04.2014р.;

Гринчишина А.В., представник за довіреністю №37 від 22.05.2014р.;

Можаєв М.О., представник за довіреністю №68 від 11.09.2014р.;

Кармазин Ю.А., представник за довіреністю №67 від 11.09.2014р.;

Розглянувши апеляційну скаргу Концерну «Техвоєнсервіс»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 року

про відстрочку виконання рішення

у справі № 13/127 (суддя - Любченко М.О.)

за позовом Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі:

1) Міністерства оборони України;

2) Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод»;

до Концерну «Техвоєнсервіс»

про стягнення 13803062,33грн.

за зустрічним позовом Концерну «Техвоєнсервіс»

до Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод»

за участю третьої особи: Міністерства оборони України

про розірвання договору №225/К/112-06-9 від 11.08.2006р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2009р. у задоволенні первісних позовних вимог Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» до Концерну «Техвоєнсервіс» про стягнення 13803062,33грн. та зустрічних позовних вимог Концерну «Техвоєнсервіс» до Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» про розірвання договору №225/К/112-06-9 від 11.08.2006р. відмовлено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009р., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2009р., рішення господарського суду міста Києва скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, в особі Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» до Концерну «Техвоєнсервіс» про стягнення 13803062,33грн. задоволені повністю, а у задоволенні зустрічних позовних вимог Концерну «Техвоєнсервіс» до Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» про розірвання договору №225/К/112-06-9 від 11.08.2006р. відмовлено.

30.04.2009р. на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009р. по справі №13/127 господарським судом міста Києва видані накази на примусове виконання судового рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2010р. відмовлено в задоволенні заяви Концерну «Техвоєнсервіс» про відстрочку виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009р. у справі №13/127.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2011р. заяву Концерну «Техвоєнсервіс» про відстрочку виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009р. у справі №13/127 задоволено частково. Відстрочено виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009р. у справі №13/127 за позовом Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» до Концерну «Техвоєнсервіс» про стягнення 13803062,33грн. до 04.01.2012р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2011р. по справі №13/127 ухвала Господарського суду міста Києва від 04.07.2011р. залишена без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.10.2011р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2011р. по справі №13/127 залишено без змін.

18.06.2014р. до загального відділу документального забезпечення Господарського суду міста Києва від Концерну «Техвоєнсервіс» надійшла заява б/н від 18.06.2014р. про відстрочку виконання судового рішення, у якій боржник просив відстрочити виконання наказу Господарського суду міста Києва від 30.04.2009р. по справі №13/127 строком на 1 (один) рік.

В обґрунтування відстрочення виконання судового рішення Концерну «Техвоєнсервіс» посилався на відсутність у нього грошових коштів для оплати заборгованості перед Державним підприємством «Житомирський бронетанковий завод», що становить загрозу банкрутства. Водночас, боржником наголошував, що виконує мобілізаційні завдання, здійснює ремонт бронетанкової техніки і майна, автомобільної техніки і засобів зв'язку з метою посилення обороноздатності України відповідно до Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» №4466 від 17.03.2014р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2014р. прийнято до розгляду вказану заяву Концерну «Техвоєнсервіс» та призначено її до розгляду.

Державне підприємство «Житомирський бронетанковий завод» у письмових запереченнях, наданих суду, не погоджувалося з наведеними Концерном «Техвоєнсервіс» мотивами та доводами і вказувало, що фактично заборгованість Концерну утворилась в 2006 році, проте боржник жодних дій для виконання своїх грошових зобов'язань перед Державним підприємством не вчиняв. Крім того, Державне підприємство «Житомирський бронетанковий завод» звертало увагу на те, що у 2011 році місцевий господарський суд надавав відстрочку виконання судового рішення, що не призвело д реального виконання судового рішення. Разом з тим, Державне підприємство «Житомирський бронетанковий завод» зазначало, що створене з метою виконання державного контракту і державного оборонного замовлення з виготовлення, ремонту та модернізації озброєння військової та іншої техніки, а отже теж виконує мобілізаційні завдання.

Прокурор не надав письмових заперечень на заяву боржника про відстрочку виконання судового рішення, участі у судовому засіданні 27.06.2014р. не взяв.

Міністерство оборони України письмових заперечень на заяву боржника про відстрочку виконання наказу Господарського суду міста Києва від 30.04.2009р. по справі №13/127, виданого згідно з Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009р. у справі №13/127, не надало. Як вбачається з протоколу судового засідання місцевого господарського суду від 27.06.2014р. (а.с. 212, т. 7), представник Міністерства оборони України - Остапенко С.Г. заперечив проти задоволення заяви про відстрочку виконання наказу Господарського суду міста Києва від 30.04.2009р. по справі №13/127, виданого згідно з Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009р. у справі №13/127, вказавши про відсутність підстав для такої відстрочки .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 року у справі №13/127 відмовлено у задоволенні заяви Концерну «Техвоєнсервіс» б/н від 18.06.2014р. про відстрочку виконання судового рішення по справі №13/127, строком на один рік.

В обґрунтування свого висновку місцевий господарський суд послався на недоведеність заявником існування виняткових обставин, що ускладнюють виконання боржником рішення суду у даній справі, тоді як, тяжке фінансове становище, у розумінні ст. 121 ГПК України, не є винятковою обставиною, яка давала би підстави суду відстрочити виконання судового рішення. Важке фінансове становище Концерну, констатував суд першої інстанції, утворилось внаслідок власної господарської діяльності боржника, а не в силу об'єктивних, незалежних від Концерну «Техвоєнсервіс», обставин.

Не погодившись із винесеною ухвалою, Концерн «Техвоєнсервіс» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 року у справі №13/127 та винести нову ухвалу, якою задовольнити заяву б/н від 18.06.2014р. Концерну «Техвоєнсервіс» про відстрочку виконання судового рішення у справі №13/127 строком на один рік.

В обґрунтування своїх вимог, апелянт посилався на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповноту та необ'єктивність при дослідженні обставин справи, упередження при оцінці доказів, що призвело до порушення вимог статті 121 Господарського процесуального кодексу України.

У доводах апеляційного оскарження скаржник необхідність відстрочки виконання рішення обґрунтовував тим, що Концерн «Техвоєнсервіс» є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності та належить до сфери управління Міністерства оборони України. Апелянт зазначав, що його кредиторська заборгованість перед державою в особі податкових органів становить 19,0млн., перед органами пенсійного фонду становить майже 3,0млн.грн., а перед працівниками складає 1 млн. грн. Одночасно, боржником вказував, що на даний час виконує мобілізаційні завдання, здійснює ремонт бронетанкової техніки і майна, автомобільної техніки і засобів зв'язку з метою посилення обороноздатності України відповідно до Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» №4466 від 17.03.2014р. Вказані обставини апелянт підтверджував листами та телеграмами структурних підрозділів Міністерства оборони України щодо надання послуг по ремонту військової техніки, актами виконаних робіт, які підтверджують виконання ремонтних робіт військової техніки по всій Україні ремонтними бригадами Концерну. Доказом участі боржника у виконанні мобілізаційних завдань є Постанова Кабінету Міністрів України №948-0015(дск) від 30.10.2008р. Звертаючись з проханням відстрочити виконання судового рішення, боржник намагається уникнути негативних наслідків, пов'язаних з банкрутством і сподіваючись, що протягом строку відстрочення, сплатить заборгованість і уникне ліквідації Концерну.

Одночасно, скаржником подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду у даній справі.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Концерну «Техвоєнсервіс» передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Кропивній Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014р. апеляційну скаргу Концерну «Техвоєнсервіс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 року у справі №13/127 з доданими документами повернуто без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України.

Усунувши недоліки апеляційної скарги, Концерн «Техвоєнсервіс» повторно звернувся з апеляційною скаргою (вх.№7332/14 від 02.09.2014р.) до Київського апеляційного господарського суду, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 року у справі №13/127 та винести нову ухвалу, якою задовольнити заяву Концерну «Техвоєнсервіс» б/н від 18.06.2014р. про відстрочку виконання судового рішення, а саме постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009р. у справі №13/127, строком на один рік.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2014р. передано апеляційну скаргу Концерну «Техвоєнсервіс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2014р. у справі №13/127 для розгляду головуючому судді Кропивній Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2014р. апеляційну скаргу Концерну «Техвоєнсервіс» у справі №13/127 прийнято до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя Кропивна Л.В., суддів: Смірнової Л.Г., Чорної Л.В. та призначено розгляд справи на 15.09.2014р.

10.09.2014р. до Київського апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що відомості, які підтверджували б наявну загрозу банкрутства боржника, відсутність у нього коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо звернути стягнення, відсутні. Жодних належним чином підтверджених, доказами фактів настання надзвичайних подій боржник не надав, в той час, враховуючи тяжкий фінансовий стан позивача 2 за первісним позовом, а також інфляційні процеси, за неможливе і недоцільне задоволення заяви боржника про розстрочку виконання рішення у справі №13/127

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2014р. у справі №13/127 у зв'язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г. у відпустці, здійснено заміну у складі колегії суддів у даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Чорна Л.В., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2014р. у справі №13/127 прийнято апеляційну скаргу Концерну «Техвоєнсервіс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 року у справі №13/127 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Чорна Л.В., Чорногуз М.Г.

У судове засідання 15.09.2014р. представники прокуратури не з'явились. Про причини неявки суд не повідомили. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №1001489129280 (вх.№09-33/31565 від 10.09.2014р.).

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Відповідно до частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, разом з тим, явка судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті у судовому засіданні 15.09.2014р.

У судовому засіданні 15.09.2014р. представником Концерну «Техвоєнсервіс» надані пояснення по справі, письмове викладення яких долучені до матеріалів справи. Пояснення Концерну «Техвоєнсервіс», зокрема, містили інформацію про те, що станом на день розгляду апеляційної скарги значно поліпшився фінансовий стан боржника, у зв'язку з укладенням ним договорів на ремонтні роботи. Разом з тим, боржник зазначав, що планує отримати грошові надходження від ним відчуження надлишкового майна, що не використовується у виробничо-господарській діяльності Концерну відповідності до пункту 18 Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №803 від 06.06.2007р.

Крім того, у судовому засіданні 15.09.2014р. представником Концерну «Техвоєнсервіс» заявлено усне клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів з посиланням на те, що вказані докази не були подані суду першої інстанції .

Розглянувши клопотання Концерну «Техвоєнсервіс» про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для його задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до частини першої статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» від 17 травня 2011 року №7 визначено, що додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів у порядку статті 38 ГПК. У такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні додаткові докази.

Між тим, як вбачається з клопотання Концерну , докази, які він просить приєднати до справи, на момент розгляду його заяви про відстрочку у виконанні судового рішення судом першої інстанції не існували.

Крім того, у судовому засіданні 15.09.2014р. представником Концерну «Техвоєнсервіс» заявлено усне клопотання про надання дозволу на проведення фото-, відеозйомки по даній справі в залі судового засідання представниками Служби новин телеканалу «Студія «1+1».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2014р. у справі №13/127 клопотання представника Концерну «Техвоєнсервіс» відхилено, з метою уникнення ситуації, за якою здійснення відеозапису на вимогу ЗМІ могло б тлумачитися учасниками процесу як здійснення тиску на суд, а також зважаючи на непридатність для проведення зйомки залу засідання.

У судовому засіданні 15.09.2014р. представники Концерну «Техвоєнсервіс» просили скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 року у справі №13/127 та винести нову, якою задовольнити заяву б/н від 18.06.2014р. Концерну про відстрочку виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009р. у справі №13/127 строком на один рік.

Представник Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» у судовому засіданні 15.09.2014р. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник Міністерства оборони України підтримав доводи Концерну «Техвоєнсервіс» та просив суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 року у справі №13/127 та задовольнити заяву б/н від 18.06.2014р. Концерну «Техвоєнсервіс» про відстрочку виконання судового рішення строком на один рік.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.5 ст.106 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Згідно з вказівками, що містяться в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Відповідно до п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.10.2012р. підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому, положення діючого господарського процесуального законодавства України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст.43 ГПК України.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З наведеного випливає, що суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.

Судовою колегією встановлено, що Концерн «Техвоєнсервіс» є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності, створеним на підставі наказу Міністерства оборони України №309 від 07.06.2005р. та належить до сфери управління Міністерства оборони України.

Судом апеляційної інстанції також враховано, що на даний час боржник Концерн «Техвоєнсервіс» відповідно до Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» №4466 від 17.03.2014р. виконує мобілізаційні завдання, здійснює ремонт бронетанкової техніки і майна, автомобільної техніки і засобів зв'язку з метою посилення обороноздатності України.

Водночас, стягувач, який є Державним підприємством «Житомирський бронетанковий завод» відповідно до статуту, затвердженого Наказом №11 від 20.02.2012р. Державного концерну «Укроборонпром», створений з метою виконання державного контракту і державного замовлення з виготовлення, ремонту та модернізації озброєння військової та іншої техніки.

Вказані обставини свідчать про те, що, як боржник, так і стягувач мають особливий соціальний статус, оскільки виконують аналогічні функції та обов'язки перед державою, а діяльність обох підприємств, без виключення, є вагомим внеском в обороноздатність держави.

При цьому, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.06.2009 року №626-р Концерн «Техвоєнсервіс» визначено уповноваженою організацією щодо реалізації на внутрішньому ринку військового майна, що придатне для подальшого використання, але не може бути застосовано у повсякденній діяльності військ, і надлишкового військового майна (крім нерухомого майна, військової зброї та боєприпасів до неї, вибухових речовин).

Основна частина обігових коштів, що наявна у результаті вищезазначеної господарської діяльності заявника, перераховується ним до Державного казначейства України.

Таким чином, як стягувач, так і боржник, належать до сфери управління Міністерства оборони України, а отже, правова позиція представника Міністерства оборони України з приводу можливості відстрочення виконання судового рішення у даній справі є вагомою і заслуговує уваги.

Представник Міністерства оборони України підтримав апеляційну скаргу Концерну «Техвоєнсервіс» та просив суд задовольнити заяву б/н від 18.06.2014р. Концерну «Техвоєнсервіс» про відстрочку виконання судового рішення- постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009р. у справі №13/127, строком на один рік.

Разом з тим, як вбачається із заяви боржника, останній не відмовляється від виконання своїх зобов'язань перед позивачами, проте звертається з проханням відстрочити їх виконання для уникнення наслідків визнання Концерну «Техвоєнсервіс» банкрутом.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосувати статтю 121 Господарського процесуального кодексу України та надати Концерну «Техвоєнсервіс» відстрочку для виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009р. у справі №13/127, строком на 2 (два) місяці з метою надання можливості боржнику за цей час вжити заходів для реального виконання своїх зобов'язань перед стягувачем і виконання судового рішення.

Приймаючи до уваги обставини, наведені представником Міністерства оборони України, та наявні у матеріалах справи докази на підтвердження цих обставин, враховуючи загальні принципи судочинства, які направлені на збереження правоздатності юридичної особи та запобігання її банкрутству, колегія суддів вважає можливим задовольнити апеляційну скаргу Концерну «Техвоєнсервіс» частково, ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 року у справі №13/127 змінити, надавши Концерну «Техвоєнсервіс» відстрочку у виконанні постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009р. у справі №13/127 строком на 2 (два) місяці.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105, 106, 121 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Задовольнити частково апеляційну скаргу Концерну «Техвоєнсервіс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 року у справі №13/127.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 року у справі №13/127 змінити.

3. Задовольнити частково заяву Концерну «Техвоєнсервіс» б/н від 18.06.2014р. про відстрочку виконання судового рішення - постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009р. у справі №13/127, строком на 2 (два) місяці.

4.Матеріали справи №13/127 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.В. Чорна

М.Г. Чорногуз