ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.07.2006 року Справа № 23/258(17/179)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Джихур О.В. ( доповідач)
суддів: Коршуна А.О., Герасименко І.М.
при секретарі: Лазаренко П.М.
за участю представників сторін:
прокуратури - Зима В.Б., посвідчення № 167 від 09.08.2002р., прокурор відділу прокуратури Дніпропетровської області;
позивача –Подольна Н.Г., дов. № б/н від 04.01.2006р.;
відповідача –Обертович М.Г., дов. № 14837/10/10 від 26.08.2005р., начальник юридичного відділу ДПІ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровськ та прокуратури Дніпропетровської області, м.Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2006 року
у справі № 23/258 (17/179)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Євротрейд”, м.Дніпропетровськ
до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровськ
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2004 року товариство з обмеженою відповідальністю “Євротрейд” (далі –ТОВ “Євротрейд”) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровськ (далі –ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровськ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ:
№ 0000062301/0 від 19.05.2004р., яким визначено зобов’язання ТОВ “Євротрейд” з податку на додану вартість (далі –ПДВ), основний платіж –83 753 619,28 грн., штрафні (фінансові) санкції –83 753 619,28 грн., всього 167 507 238,56 грн.;
№ 0000052301/0 від 19.05.2004р., яким визначено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, звітний період 11 місяців 2003 року –1 879 265,40 грн., звітний період 12 місяців 2003 року –2 615 574,00 грн., всього –4 494 839,40 грн.;
№ 0000062301/1 від 11.06.2004р., яким визначено зобов’язання позивача з ПДВ, основний платіж –83 753 619,28 грн., штрафні (фінансові) санкції –83 753 619,28 грн., всього –167 507 238,56 грн.;
№ 0000052301/2 від 11.06.2004р., яким визначено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, звітний період 11 місяців 2003 року –1 879 265,40 грн., звітний період 12 місяців 2003 року –2 615 574,00 грн., всього –4 494 839,40 грн.;
№ 0000062301/2 від 13.07.2004р., яким визначено зобов’язання позивача з ПДВ, основний платіж –83 753 619,28 грн., штрафні (фінансові) санкції –41 876 809,64 грн., всього –125 630 428,92 грн.;
№ 0000052301/2 від 13.07.2004р., яким визначено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, звітний період 11 місяців 2003 року –1 879 265,40 грн., звітний період 12 місяців 2003 року –2 615 574,00 грн., всього –4 494 839,40 грн.;
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2005р. (суддя Стрілець Т.Г.) податкові повідомлення-рішення ДПІ № 0000052301/0 від 19.05.2004р., № 0000052301/1 від 11.06.2004р., № 0000052301/2 від 13.07.2004р. та № 0000062301/2 від 13.07.2004р.визнано недійсними; провадження по справі в частині позовних вимог щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0000062301/0 від 19.05.2004р. та № 0000062301/1 від 11.06.2004р. припинено.
Справа розглядалася судовими інстанціями неодноразово.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.08.2005р. попередні судові рішення у цій справі були скасовані, справа передана господарському суду Дніпропетровської області на новий розгляд.
За результатами нового розгляду господарський суд Дніпропетровської області (суддя Добродняк І.Ю.) 14.03.2006р. позов задовольнив частково, визнав недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська № 0000052301/1 від 19.05.2004р., № 0000052301/1 від 11.06.2004р., “ 0000052301/2 від 16.07.2004р., № 0000062301/2 від 16.07.2004р., в решті –провадження по справі припинив, стягнув з відповідача на користь позивача 85 грн. витрат по сплаті держмита, 118 грн. витратна інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивовано посиланням на п.п.7.2.3 п. 7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п. 7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Суд прийшов до висновку, що з дати здійснення покупцем (позивач по справі) передоплати у продавця визначаються податкові зобов’язання, через що покупець одержує право на податковий кредит. Таким чином, видача продавцем податкової накладної за фактом перерахування коштів не суперечить нормам Закону України “Про податок на додану вартість”, підзаконним актам, які регулюють спірні відносини. Норми Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме абз.4 п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 визначають порядок виписування податкової накладної, а не підстави для її видачі.
Договір № ЕТФ-181 від 01.10.2003р., на виконання якого позивачем здійснена спірна передоплата є договором купівлі-продажу, оплатним, який передбачає одержання товару позивачем у власність. Умови, на яких укладений цей договір, діючому законодавству, предмету діяльності сторін за договором, не суперечать, за межі статутної діяльності не виходять.
Рішення в частині припинення провадження у справі мотивовано тим, що в ході апеляційного узгодження спірних податкових повідомлень-рішень податкове повідомлення-рішення від 19.05.2004р. № 0000062301/0 в частині визначення податкового зобов’язання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій в сумі 41 476 809,64 грн. рішенням ДПА у Дніпропетровській області від 13.07.2004р. скасовано, податковим повідомленням-рішенням № 0000062301/2 від 13.07.2004р. визначено зобов’язання позивача з податку на додану вартість на суму 125 630 428,92 грн., основний платіж –83 753 619,28 грн., штрафні (фінансові) санкції –41 876 809,64 грн., в зв’язку з чим провадження у справі щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 19.05.2004р. № 0000062301/0, податкового повідомлення-рішення від 11.06.2004р. № 0000062301/1 підлягає припиненню через відсутність предмету спору в порядку п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.
Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач та заступник прокурора Дніпропетровської області його оскаржують на предмет невідповідності як фактичним обставинам справи, так і нормам матеріального права.
Посилаючись на п.п.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст..128 Цивільного кодексу України (в редакції 1963р.), скаржник зазначає, що перерахування грошових коштів постачальнику за товар без фактичного отримання цього товару і без переходу права власності на нього не підпадають під поняття “продаж товарів”, яке визначено в Законі № 334/94-ВР. Таким чином, позивач, як вважають скаржники, мав право на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість тільки при фактичній поставці товару. Відповідно продавець за договором № ЕТФ-181від 01.10.2003р. АТЗТ “Футбольний клуб “Дніпро-96” не мав право виписувати податкову накладну, оскільки згідно п.п.7.2.6 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається саме при здійсненні продажу товару, тобто при передачі товару.
ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська та заступник прокурора Дніпропетровської області просять рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2006р. скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Спір господарським судом Дніпропетровської області вирішувався за правилами ГПК України.
Апеляційні скарги Дніпропетровським апеляційним господарським судом розглядаються на підставі Кодексу адміністративного судочинства України (п.7 Прикінцевих та перехідних положень).
Позивач проти доводів апеляційних скарг заперечує, вважає, що в його діях відсутнє порушення норм Закону України “Про податок на додану вартість”, отже, відсутні підстави для донарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість. Просить залишити рішення без змін, апеляційні скарги –без задоволення.
В судовому засіданні 21.06.2006р. на підставі ст. 150 КАСУ оголошувалась перерва до 03.07.2006р.
03.07.2006р. розгляд апеляційних скарг здійснено спочатку, в зв’язку зі зміною в складі судової колегії через чергову відпустку судді Виноградник О.М.
Перевіривши рішення на предмет відповідності діючому законодавству, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, прокурора, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
19.05.2004р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
№ 0000062301/0, яким визначено зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 167 507 238,56 грн., із яких основний платіж –83 753 619,28 грн., штрафні (фінансові) санкції 83 753 619,28 грн.
№ 0000052301/0, яким визначено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 4 494 839,40 грн. (звітний період 11 місяців 2003 року –1 879 265,40 грн., звітний період 12 місяців 2003 року –2 615 574,00 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в порядку ст..5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
За результатами розгляду скарги, поданої позивачем 26.05.2004р., відповідачем прийнято рішення від 11.06.2004р. № 10239/10/23-1, яким скарга залишена без задоволення.
11.06.2004р. відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000062301/1 про визначення зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 167 507 238,56 грн. (основний платіж –83 753 619,28 грн., штрафні (фінансові) санкції 83 753 619,28 грн.) та № 0000052301/1, яким визначено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 4 494 839,40 грн.
За результатами розгляду повторної скарги позивача від 25.06.2004р. Державною податковою адміністрацією у Дніпропетровській області прийнято рішення від 13.07.2004р. № 18411/10/25-008, яким податкове повідомлення-рішення № 0000052301/0 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення № 0000062301/0 –скасовано в частині визначення податкового зобов’язання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій в сумі 41 476 809,64 грн., в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга –без задоволення.
16.07.2004р. відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000062301/2, яким визначено зобов’язання позивача з податку на додану вартість в загальній сумі 125 630 428, 92 грн. (основний платіж –83 753 619,28 грн., штрафні (фінансові) санкції 41 876 809,64 грн.), № 0000052301/2, яким визначено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 4 494 839,40 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення приймалися на підставі документальної перевірки ТОВ “Євротрейд” з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 11.07.2002р. по 31.12.2003р., по податку на додану вартість з 11.07.2002р. по 31.01.2004р. (т.1, а.с.14).
В ході перевірки було встановлено, що позивачем порушено п.п.7.2.3, 7.2.6 п.7.2 та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” в частині віднесення в жовтні-грудні 2003р. до складу дозволеного податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 88 248 458,68 грн. за податковими накладними без фактичного отримання товару, внаслідок чого відповідач прийшов до висновку про необхідність донарахування позивачу податку на додану вартість на суму 83 753 619,28 грн. і зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 4 квартал 2003 року на 4 494 839,40 грн.
Як свідчать матеріали справи, між ТОВ “Євротрейд” (покупець) та АТЗТ “Футбольний клуб “Дніпро-96” (продавець) було укладено договір № ЕТФ-181 від 01.10.2003р. купівлі-продажу нафтопродуктів (т.1, а.с.83). На підставі розділу 3 зазначеного договору позивачем була здійснена передоплата в розмірі 100% грошовими коштами платіжними дорученнями №№ 1, 2 від 24.11.2003р. № 84 від 31.10.2003р., № 86 від 26.11.2003р., №№ 141, 143 від 28.11.2003р., № 168 від 29.12.2003р., № 170 від 31.12.2003р. і складає всього 529 490 753 грн. 90 коп., в тому числі ПДВ –88 248 458,98 грн. За фактом здійснення платежу позивач отримав від продавця податкові накладні. Станом на дату складання акту перевірки паливно-мастильні матеріали за договором не отримані. Строк договору згідно п.8.21 встановлено до 31.12.2004р. з можливістю пролонгації до 31.12.2005р.
Відповідач вважає, що позивач не мав права відносити до податкового кредиту грошові кошти, сплачені продавцю у вартості товару без фактичного його отримання.
З такою позицією відповідача апеляційна інстанція не погоджується і підтримує висновки господарського суду з цього приводу.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді в зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Пунктом 7.5 ст.7 вищевказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання грошових коштів з банківського рахунку платника податку в оплаті товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
При цьому згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
Таким чином, у позивача виникло право на податковий кредит по першій із подій –дати списання грошових коштів з його банківського рахунку в оплату вартості товару, його право на податковий кредит підтверджено податковою накладною.
Твердження скаржників, що податкова накладна має видаватися лише по факту фактичної передачі товару спростовується наступним.
Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а також п.6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165, податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов’язань продавця, тобто, відповідно до вимог п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 зазначеного Закону, на дату здійснення будь-якої з подій, що сталася раніше, а саме: - або дату зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти –дату їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої –дату інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; - або дату відвантаження товарів, а для робіт (послуг) –дату оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов’язань з продажу товарів (робіт, послуг) продавця у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) (п.4 Порядку заповнення податкової накладної).
Порядок ведення книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) затверджений наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165.
Відповідно до зазначеного Порядку облік продажу товарів продавцем проводиться у книзі обліку товарів (робіт, послуг) у момент виникнення податкових зобов’язань, дата виникнення яких визначена п.7.3 ст.7 Закону. У разі, коли відвантаженню товарів передує зарахування коштів на банківський рахунок чи оприбуткування в касі платника податку як попередня оплата за продаж, який ще не відбувся, в книзі продажу товарів (робіт, послуг) така операція обліковується датою надходження коштів на розрахунковий рахунок банківської установи, що обслуговує платника податку.
Особи, що зареєстровані як платники податку на додану вартість, у момент виникнення податкових зобов’язань, незалежно від факту, що сталося раніше –відвантаження товарів чи зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів, що підлягають продажу, до граф 2-5 книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) переносять відповідні реквізити податкової накладної.
З дати здійснення покупцем (позивачем по справі) передоплати у продавця визначаються податкові зобов’язання, відповідно, покупець одержує право на податковий кредит.
Таким чином вважається правомірним висновок господарського суду, що видача продавцем податкової накладної за фактом перерахування коштів не суперечить нормам Закону України “Про податок на додану вартість”, підзаконним актам, які регулюються спірні відносини і що абз.4 п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону визначають порядок виписування податкової накладної, а не підстави для її видачі, як вважає відповідач.
Виконуючи вказівки касаційної інстанції, що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 10.08.2005р., господарський суд дослідив обставини укладення договору № ЕТФ-181 від 01.10.2003р. й правомірність його укладення між позивачем та АТЗТ “Футбольний клуб “Дніпро-96”.
Вказаний договір поставки не суперечить чинному законодавству, недійсним не визнано, що підтверджується відповідними судовими рішеннями, якими також встановлено факт його укладання, за межі статутної діяльності сторони за договором не виходили.
Так, статутом АТЗТ “Футбольний клуб “Дніпро-96”, затвердженим зборами засновників 12.11.1996р. і зареєстрованим розпорядженням виконкому Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 27.12.1996р. № 1134-р ( в редакції змін від 06.05.2004р.) (т.2, а.с.68) встановлено види діяльності, які АТЗТ може здійснювати, зокрема, такі як торгівля та торговельно-закупівельна, комерційно-посередницька діяльність, що дає підстави вважати, що договір № ЕТФ-181 від 01.10.2003р. укладений сторонами в межах своєї цивільної правоздатності, визначеної ст..26 Цивільного кодексу УРСР.
Посилаючись на п.1.4 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” скаржники зазначають, що віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ можливо тільки при фактичній поставці товару згідно договору, умови якого передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Але з таким твердженням неможливо погодитися, оскільки вказана норма Закону встановлює певну групу договорів, які передбачають зобов’язання з реалізації товарів на оплатній, компенсаційній основі з передачею права власності на такі товари незалежно від строків їх поставки.
Виникнення у платника податків права на податковий кредит Закон України “Про податок на додану вартість”, як спеціальний Закон, не ставить в залежність від фактичного одержання товару і фактичного переходу права власності на цей товар.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем здійснені витрати по передоплаті товару, пов’язані з його господарською діяльністю і по операціям, що здійснювалися на підставі договору купівлі-продажу № ЕТФ-181 від 01.10.2003р., які передбачають передачу права власності на товар за плату на умовах передоплати.
Таким чином позивачем правомірно визначені зобов’язання з податку на додану вартість за перевіряємий період, оскільки право на податковий кредит виникло у нього на дату списання коштів з рахунку в оплату за товари (за першою подією) при наявності податкової накладної, яка виписана продавцем.
За таких обставин податкові повідомлення –рішення ДПІ у Амур –Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська № 0000052301/0 від 19.05.2004р.,№ 0000052301/1 від 11.06.2004р.,№ 0000052301/2 від 16.07.2004р. та 0000052301/2 від 16.07.2004р. не відповідають наведеним вище нормам Закону України “Про податок на додану вартість” та підзаконним нормативним актам.
Оскільки в ході апеляційного узгодження спірних податкових повідомлень-рішень податкове повідомлення –рішення від 19.05.2004р. № 0000062301/0 в частині визначення податкового зобов’язання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій в сумі 41476809 грн. рішенням ДПА у Дніпропетровській області від 13.07.2004р. скасовано, податковим повідомленням - рішенням № 0000062301/2 від 13.07.2004р. визначено зобов’язання позивача з податку на додану вартість на суму 125630428,92 грн , основний платіж –83753619,28 грн. штрафні (фінансові) санкції 41876809,64 грн., згідно п.6.5 ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” провадження у справі щодо визнання недійсними податкового повідомлення - рішення від 19.05.2004р. № 0000062301/0, податкового повідомлення - рішення від 1.06.2004р. № 0000062301/1 правомірно припинено господарським судом на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
З 01 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України.
Господарський суд Дніпропетровської області розглянув справу згідно положень Господарського процесуального кодексу України оскільки первісно позов поданий 27.08.2004р. до набуття законної сили Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно п.п. 6,9 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційній інстанції рішення переглядалося на підставі Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно п.4 ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Приймаючи до уваги, що по суті рішення господарського суду Дніпропетровської області є вірним, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
З огляду на викладене рішення господарського суду від 14.03.2006р. відповідає діючому законодавству, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.196, 198, 200, 205, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровськ та заступника прокурора Дніпропетровської області залишити без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2006 року у справі № 23/258(17/179) без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного судочинства України протягом одного місяця після набрання законної сили.
Головуючий О.В. Джихур
Судді А.О. Коршун
І.М.Герасименко