а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2009 р. Справа № 2-а-13351/08
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Драчук Тетяна Олександрівна,
При секретарі судового засідання: Димчишина Тетяна Вікторівна
За участю
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
представника відповідача: ОСОБА_3, за довіреністю УПФ України в Крижопільському районі
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: Управління Пенсійного фонду України у Крижопільському районі
про: визнання дій незаконними та зобов'язання призначити пенсію державного службовця
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_1 заявлено позов до Управління Пенсійного фонду України у Крижопільському районі Вінницькій області про визнання незаконними дій відповідача по призначенню позивачу пенсії по досягненню пенсійного віку на загальних підставах (протокол та розпорядження №126941 від 28.01.2008р., протокол №126941 від 02.04.2008р.), визнання незаконними дій відповідача по відмові в призначенні пенсії державного службовця (розпорядження №126941 від 29.09.2008р.), зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію державного службовця у відповідності до вимог ст. 37 Закону України "Про державну службу" з 30 листопада 2007 року та зобов'язання здійснити виплату різниці між отриманою пенсією та належною до оплати пенсією державного службовця за час отримання пенсії по віку на загальних підставах.
Позовні вимоги мотивовано тим, що в період з 08.01.1980р. по 23.07.2001р. позивач займав посади, які віднесені до категорії посад державних службовців. Однак, при виході на пенсію позивачу призначено пенсію за віком на загальних підставах та відмовлено в призначені пенсії як державному службовцю, з посиланням на відсутність необхідного стажу роботи на посадах, які віднесені до категорії посад державних службовців.
Відповідач у запереченнях на позовну заяву №661/06-25/09 від 08.12.2008р. та представник відповідача в судовому засіданні з позовними вимогами не погодилися та просили суд відмовити у відкритті провадження зазначеного адміністративного позову, оскільки існує постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 16.09.2008р. у справі №2-а-10373/08, в якій був спір між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав.
Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема трудової книжки позивача, в період з 08.01.1890р. по 23.07.2001р. позивач працював на наступник посадах:
- з 08.01.1980р. по 12.09.1983р. - ІНФОРМАЦІЯ_1;
- з 12.09.1983р. по 02.07.1990р. - ІНФОРМАЦІЯ_2;
- з 02.07.1990р. по 31.12.1993р. - ІНФОРМАЦІЯ_3;
- з 31.12.1993р. по 01.08.1995р. - ІНФОРМАЦІЯ_4;
- з 01.08.1995р по 23.07.2001р. - ІНФОРМАЦІЯ_5.
29 травня 1992 року позивачу присвоєно звання інспектора податкової служби 1-го рангу. 14 лютого 1994 року позивачем була прийнята присяга державного службовця.
При цьому, після 23.07.2001р. трудова діяльність позивача не припинилася. ОСОБА_1продовжувала працювати на різних посадах, які не відносяться до посад державних службовців та 28.01.2008р. їй призначена пенсія за віком, згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як жінці, яка досягла пенсійного віку - 55 років (Протокол №12641 від 28.01.2008р.).
Листами №П-30 від 08.07.2008р. та №П-32 від 31.07.2008р. відповідачем повідомлено позивача, що оскільки останній вийшов на пенсію не з державної служби та не має 20-річного стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, для виходу на пенсію незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку, питання призначення пенсії за нормами Закону України "Про державну службу" не розглядалось, так як права на даний вид пенсії позивач немає.
В подальшому, розпорядженням №126941 від 29.09.2008р. відповідачем відмовлено позивачу у призначенні пенсії як державному службовцю.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників, спір між сторонами виник в частині зарахування до стажу державної служби, що дає право на призначення пенсії як державному службовцю, періоду роботи позивача з 02.07.1990р. по 01.08.1995р. на посадах ІНФОРМАЦІЯ_3 та начальника управління податків і зборів - заступника начальника Крижопільської районної державної податкової інспекції.
Позивач вважає що робота на зазначених посадах має зараховуватись до стажу державної служби, у зв'язку з чим стаж державної служби позивача на момент виходу на пенсію становив 21 рік 6 місяців 15 днів, з урахуванням стажу роботи на посадах в податкових органах.
Однак, з таким висновком позивача погодитися не можна враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.
Згідно абзацу 2 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ від 3 травня 1994 р. N 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 р. N 503-р, посади працівників державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і державних податкових інспекцій у районах, містах, районах у містах, які не мають спеціальних звань, віднесено до відповідних категорій посад державних службовців.
Таким чином, віднесення посади в органах державної податкової служби до відповідної категорії посад державних службовців ставиться в залежність від можливості присвоєння працівнику, який займає відповідну посаду, спеціальних звань. При цьому, посадові особи органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, Законом України "Про державну службу", Кабінетом Міністрів України не віднесені до відповідних категорій посад державних службовців.
Як зазначено вище, 29 травня 1992 року позивачу присвоєно звання інспектора податкової служби 1-го рангу.
Враховуючи зазначене, періоди роботи позивача у державній податковій службі на посадах, за якими присвоюються спеціальні звання (02.07.1990р. - 01.08.1995р.), до 20- річного стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії державного службовця незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку, не зараховуються.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані докази та надавши їм юридичну оцінку суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Заперечення відповідача, в якому останній просить відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі, не ґрунтуються на законі та судом відхиляються, оскільки відмова у відкритті провадження у справі може мати місце лише на стадії прийняття позовної заяви. В подальшому, при помилковому відкритті провадження у справі, суд не позбавлений можливості закрити провадження у справі з посиланням на п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України. Однак, постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 16.09.2008р. №2-а-10373/08, на яку посилається відповідач, не є постановою суду з того самого спору і між тими самими сторонами, оскільки вказана постанова стосується рішень та дій відповідача вчинених до 16.09.2008р., тоді як у даній справі позивач оскаржує дій відповідача по призначенню позивачу пенсії по досягненню пенсійного віку на загальних підставах (протокол та розпорядження №126941 від 28.01.2008р., протокол №126941 від 02.04.2008р.)
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.
У даному випадку склад сторін збігається зі складом сторін у справі №2-а-10373/08, однак предмет спору різний.
Таким чином, оскільки відповідач при призначенні пенсії позивачу діяв правомірно, позовні вимого щодо визнання незаконними дій відповідача по призначенню позивачу пенсії по досягненню пенсійного віку на загальних підставах (протокол та розпорядження №126941 від 28.01.2008р., протокол №126941 від 02.04.2008р.), визнання незаконними дій відповідача по відмові в призначенні пенсії державного службовця (розпорядження №126941 від 29.09.2008р.), задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Натомість позивачем не доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, у зв'язку з чим в його задоволенні слід відмовити
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
У позові ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Крижопільському районі про визнання дій незаконними та зобов'язання призначити пенсію державного службовця, відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 20.01.09
Суддя Драчук Тетяна Олександрівна