Судове рішення #38637066


Справа № 758/4812/13-ц

Категорія 26


Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И


11 вересня 2014 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Васильченка О. В. ,

при секретарях - Дмитренко Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за розпискою,


В С Т А Н О В И В :


ОСОБА_1 пред'явив в суді позов до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за розпискою з урахуванням індексу інфляції, 3% річних від простроченої суми та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.06.12р. між сторонами було укладено договір позики, на виконання якого ОСОБА_2 було надано ОСОБА_1 розписку із зазначенням умов про час, спосіб та місце виконання зобов'язань. Згідно умов розписки ОСОБА_2 зобов'язувалась повернути ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 100000,00 доларів США в строк до 18.11.12р. шляхом внесення їх до індивідуального банківського сейфу з внутрішнім футляром, який знаходиться у відділенні № 7 «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ» за адресою: м. Київ, вул П.Сагайдачного, 25 з наступною передачею позивачу відповідного ключа від сейфу та відповідної довіреності на право користування сейфом з її подальшою реєстрацією у відділенні банку.

19.11.12р. ОСОБА_1 звернувся до відділення банку з проханням надати йому інформацію про реєстрацію на його ім'я довіреності щодо користування індивідуальним банківським сейфом. Однак, відділенням банку було надано позивачеві довідку, що у Київському відділенні № 7 не було зареєстровано довіреність на його ім'я щодо користування індивідуальним банківським сейфом.

Враховуючи те, що строки повернення позики закінчилися, відповідач добровільно повертати борг відмовляється, позивач звернувся до суду із зазначеним вище позовом за захистом свого порушеного майнового права.

У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за розпискою позивач просив стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

02.07.14р. ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути суму боргу у гривнях за офіційним курсом НБУ станом на 25.06.14р. з урахуванням індексу інфляції, 3% річних від простроченої суми та понесені судові витрати

Під час розгляду справи позивач підтримав уточнені позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач та її представники під час розгляду справи проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що ОСОБА_2 не брала у борг у ОСОБА_1 зазначену ним суму коштів та відповідно ніякої розписки не підписувала.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, допитавши експертів, з'ясувавши обставини справи та дослідивши докази встановив наступне.

Згідно наявної в матеріалах справи розписки від 27.06.12р. ОСОБА_2 отримала в борг у ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 100 000,00 доларів США (а.с. 11).

За умовами зазначеної розписки, вищезазначені грошові кошти 100 000,00 доларів США ОСОБА_2 зобов'язалась повернути ОСОБА_1 в Подільському районі м. Києва в строк до 18.11.12р. шляхом внесення їх до індивідуального банківського сейфу з внутрішнім футляром, який знаходиться за адресою: сховище для індивідуальних сейфів у відділенні № 7 «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ» м. Київ, вул. П.Сагайдачного, 25 з наступною передачею ОСОБА_1 ключа від сейфу та відповідної довіреності на право користування сейфом з її реєстрацією у відділенні банку.

У зв'язку з запереченням з боку ОСОБА_2, самого факту підписання розписки та за згодою сторін, судом було призначено комплексну судово-почеркознавчу та судово-технічну експертизу розписки.

За результатами проведеної експертизи було складено висновок від 23.09.13р № 6893/13-34/6894/13-33/6895/13-32 (а.с. 74-79), згідно якого експертами КНДІСЕ встановлено, що:

1) підпис, розміщений під друкованим текстом у рядку «ОСОБА_2» у розписці від 27.06.12р. від імені ОСОБА_2 виконаний самою ОСОБА_2;

2) будь-які діагностичні ознаки, які б свідчили про вплив на виконавця підпису збиваючих факторів природного характеру, до яких може відноситися виконання в незвичайному стані (хворобливий стан, сп'яніння, стомлення, хвилювання, під дією фармакологічних препаратів, травмування тощо), а також про вплив на виконавця зовнішніх збиваючих факторів (обмеження зорового контролю, незвична поза, незвичне тримання приладу для написання, температурні навантаження) в досліджуваному підписі відсутні;

3) підпис від імені ОСОБА_2 у досліджуваній розписці від 27.06.2012 року нанесений ручкою, спорядженою чорнилом чорного кольору;

4) питання ухвали щодо встановлення послідовності нанесення друкованого тексту та підпису у розписці від 27.06.2012 не вирішувалось у зв'язку з ненаданням письмового дозволу судді на застосування таких методів дослідження як вологе копіювання та механічне зняття тонеру деяких штрихів друкованого тексту у досліджуваному документі;

5) встановити час виконання підпису у розписці від 27.06.2012 від імені ОСОБА_2 не видається можливим із причин відсутності у експертів впроваджених у судово-експертну практику України методик дослідження часу виконання рукописних записів та підписів чорнилом. Встановити час виконання друкованого тексту у розписці від 27.06.2012 від імені ОСОБА_2 не видається можливим із причин відсутності у експертів впроваджених у судово-експертну практику України методик дослідження часу виконання друкованих текстів.

У зв'язку з тим, що сторонами у клопотанні про призначення експертизи не було надано суду, а судом в свою чергу експерту, письмового дозволу на застосування таких методів дослідження як вологе копіювання та механічне зняття тонеру деяких штрихів друкованого тексту у досліджуваному документі, висновок експертів КНДІСЕ від 23.09.13р. виявився неповним. Вказані обставини стали причиною призначення у справі додаткової судово-технічної експертизу спірної розписки.

31.01.14р. експертами КНДІСЕ проведено додаткову судово-технічну експертизу документів та складено висновок № 12545/12546/13-34/12547/12548/13-33 (а.с. 102-105). За результатами проведення судово-технічної експертизи, експерт ОСОБА_5 дійшов висновку, що у наданій на дослідження розписці від 27.06.2012 року друкований текст виконаний поверх підпису від імені ОСОБА_2 Однак, в дослідницькій частині вказаного висновку, експерт ОСОБА_5 зазначив, що: «В наданій на дослідження розписці від 27.06.2012 підпис від імені ОСОБА_2 виконаний поверх друкованого тексту». Щодо встановлення часу виконання друкованого тексту та рукописних записів, то за відсутності у експертів відповідної методики зазначені питання не вирішені.

Як вбачається з журналу судового засідання від 21.05.14р. ОСОБА_5, будучи допитаним в якості експерта, повідомив, що в дослідницькій частині висновку було допущено технічну помилку. Разом з цим, експерт зазначив, що допущення помилок у висновку не передбачено (а.с. 198-200).

Враховуючи те, що висновки та дослідницька частина експертного висновку від 31.01.14р. мали протиріччя (технічна помилка визнана експертом), судом на законних підставах 21.05.14р. було призначено повторну судово-технічну експертизу, проведення якої з метою об'єктивності було доручено експертам Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в м. Києві. Також для проведення експертизи, зазначеною ухвалою, експертам було надано дозвіл на застосування таких методів дослідження як вологе копіювання та механічне зняття тонеру деяких штрихів друкованого тексту у досліджувальному документі.

Згідно висновку експерта НДКЦ при ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_6 №268/тдд від 19.06.14р., у наданій на дослідження розписці від 27.06.2012 року, яка починається словами «Розписка м. Київ 27.06.2012 р. Я, ОСОБА_2» та закінчується словами «… Будь-яких претензій до ОСОБА_1 не маю. 27.06.2012 року ОСОБА_2», спочатку був нанесений друкований текст після чого був виконаний підпис від імені ОСОБА_2 (а.с. 206-210).

Допитана під присягою у судовому засіданні експерт ОСОБА_6 підтвердила висновок повторної судово-технічної експертизи вказавши на його сувору відповідність вимогами діючого законодавства та методичних рекомендацій.

Таким чином, висновком повторної судово-почеркознавчої експертизи достовірно встановлено, що спочатку в розписці був нанесений друкований текст, після чого був виконаний підпис від імені ОСОБА_2

В порушення вимог ст. 60 ЦПК України зазначений висновок не було спростовано відповідачем у судовому засіданні, а отже посилання на наявність у матеріалах справи двох взаємовиключних висновків з метою призначення третьої експертизи (комісійної) судом було безпідставним та неправомірним.

Причиною спору на думку позивача стало невиконання відповідачем в добровільному порядку свого обов'язку з повернення грошових коштів отриманих на підставі розписки у визначений строк.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Цивільним кодексом України та умовами розписки від 27.06.12р.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Ст. 1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

З аналізу вказаної норми вбачається, що видача розписки на підтвердження отримання суми коштів є дотриманням письмової форми правочину.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли цивільні правовідносини на підставі договору позики. На підтвердження укладення договору позики ОСОБА_1 була представлена власноруч підписана розписка позичальника. З наданої розписки позики вбачається, що відповідач взяла в борг у позивача 100000 доларів США.

Ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Верховний Суд України, розглянувши справу № 6-63 цс 13, предметом якої був спір про стягнення боргу за договором позики, зробив правовий висновок про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Отже, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Заперечуючи факт отримання коштів, відповідач посилалася на те, що розписки не підписувала.

Разом з цим, зазначені посилання ОСОБА_2 спростовані висновком НДКЦ при ГУМВС України в м. Києві №268/тдд від 19.06.14р.

Висновок експертів КНДІСЕ від 23.09.13р. в частині встановлення послідовності нанесення друкованого тексту та підпису у розписці від 27.06.12р. та часу виконання підпису від імені ОСОБА_2, не може бути прийнятим до уваги, оскільки під час дослідження спірної розписки експертами не встановлено послідовність нанесення друкованого тексту та підпису у розписці від 27.06.12р., а також час виконання підпису від імені ОСОБА_2

Щодо додаткового висновку експертів КНДІСЕ від 31.01.14р., то експертами не встановлено час виконання підпису та друку тексту на спірній розписці, зазначено суттєві розбіжності між дослідницькою частиною та відповідними висновками, а тому зазначений висновок в цій частині не є належним доказом в розумінні Глави 5 ЦПК України.

Таким чином, факт існуючого боргу ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 у розмірі 100000 доларів США жодними доказами в розумінні положень ст.ст. 10, 57, 59, 60, 64 ЦПК України відповідачем не спростовано.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року, законним платіжним засобом,обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку із цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Враховуючи вищевказане, судом встановлено, що позовні вимоги позивача про стягнення суми боргу в розмірі 100000 доларів США підлягають задоволенню з урахуванням офіційного курсу гривні до долара США, встановленого НБУ станом на 25.06.14р., що в гривневому еквіваленті дорівнює 1 189 206 грн. 30 коп. (100000 доларів США х 11,892063 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки сума боргу складає 1 189 206 грн. 30 коп., період прострочення з 19.11.12р. по 25.06.14р. становить 584 дні, то загальна сума 3% дорівнює 57081 грн. 90 коп. (1 189 206 грн. 30 коп. х 3 х 584 : 365 : 100).

Щодо стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції, то слід звернути увагу позивача, що інфляція - це знецінення грошей і безготівкових коштів, що супроводжується зростанням цін на товари і послуги (п.2 Методологічних положень щодо організації статистичних спостережень за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, що затверджені наказом Державного комітету статистики України № 519 від 14.11.2006 року). Показником, який характеризує рівень інфляції, є індекс споживчих цін, який характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, що купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базовим.

Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні, то норми ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у гривні.

Як вбачається зі змісту розписки, що міститься в матеріалах справи, ОСОБА_2 взяла у ОСОБА_1 в борг грошові кошти в сумі 100000 доларів США. Отже, підстав для стягнення з ОСОБА_2 суми боргу з урахуванням індексу інфляції немає.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному і безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів в їх сукупності та керуючись нормами матеріального права, суд приходить до висновку, що відповідачем порушені законні права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, в частині невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по поверненню боргу у встановлений в розписці строк.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд користується положеннями ст.ст. 79, 86, 88 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем понесені судові витрати в сумі 9239 грн. 28 коп., яка складається: 114 грн. 70 коп. - судовий збір за подання заяви про забезпечення позову (а.с. 5), 229 грн. 40 коп. - судовий збір за подання позову (а.с. 10), 3211 грн. 60 коп. - судовий збір за подання позову (а.с. 15), 114 грн. 70 коп. - судовий збір за подання заяви про забезпечення доказів (а.с. 18), 2509 грн. 20 коп. - витрати за проведення КНДІСЕ експертизи № 6893/13-34/6894/13-33/6895/13-32 (а.с. 231), 1372 грн. 00 коп. - витрати за проведення КНДІСЕ експертизи № 12545/12546/13-34/12547/12548/13-33 (а.с. 232), 1687 грн. 68 коп. - витрати за проведення НДЕКЦ дослідження документів по справі № 758/4812/13-ц (а.с. 233).

На підставі викладеного, ст.ст. 526, 533, 551, 610, 611, 625, 629, 1046, 1047, 1049, 1050, 1166 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 79, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,


В И Р І Ш И В :


Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (проживає за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) суму боргу з урахуванням 3% відсотків річних в розмірі 1 246 288 грн. 20 коп. та судові витрати в розмірі 9239 грн. 28 коп., всього - 1 255 527 грн. 48 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.




Суддя О. В. Васильченко



  • Номер: 4-с/758/12/16
  • Опис:
  • Тип справи: на скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС
  • Номер справи: 758/4812/13-ц
  • Суд: Подільський районний суд міста Києва
  • Суддя: Васильченко О.В.
  • Результати справи: залишено без змін
  • Етап діла: Розглянуто у апеляційній інстанції
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 24.07.2015
  • Дата етапу: 31.01.2017
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація