Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

судова палата з розгляду цивільних справ

________

Україна, 69005,м.Запоріжжя, пр.Леніна,162

Суддя 1-ї інстанції Щербань Л.С. Суддя доповідач Бондар М.С

Є.у.№333/1391/14

16 вересня 2014 року Справа № 22ц/778/3635/14

У Х В А Л А

Іменем України

Коллегія судової палаті з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючий - суддя: Бондар М.С., судді: Кримська О.М., Коваленко А.І.

секретар - Остащенко О.В.

при участі: прокурора - адвокат -

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 21.05.2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - орган опіки та піклування при виконкомі Кіровської сільської ради Оріхівського району Запорізької області про визначення місця проживання малолітньої дитини, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - третя особа - орган опіки та піклування при виконкомі Кіровської сільської ради Оріхівського району Запорізької області про визначення місця проживання малолітньої дитини, посилався на те, що з червня 2007 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після припинення шлюбних стосунків не мають згоди щодо місця проживання дитини. Тому просив визначити місце проживання сина саме з ним.

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 21.05.2014 року позовні вимоги задоволені.

У скарзі відповідач просив скасувати зазначене рішення, у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палаті у цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального й процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено районним судом, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9).

Із матеріалів справи також можна дізнатись, що у січні 2014 року мати залишили сина з батьком, а сама оселилися у своїх батьків в Івано-Франківській області. Витрат пов'язаних із утриманням сина не несе. Спільним побутом з сім"єю не пов'язана. Вихованням сина не займається.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що залишення сина з батьком якнайкраще забезпечить дотримання інтересів дитини, її право на стабільні умови життя, цілість сім"ї та нормальний психологічний клімат.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду й зауважує на такому.

Дитиною визнається особа, що не досягла віку вісімнадцяти років (повноліття).

Дане визначення відповідає нормі ст.1 Конвенції ООН про права людини, відповідно до якої дитиною є кожна людська істота до досягнення 19-літнього віку, якщо за законом країни, в якій проживає дитина, вона не досягає повноліття раніше.

Згідно п.1 ст.2 Конвенції, повинні поважаться і забезпечуватися усі права дитини без якої-небудь дискримінації, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного, етнічного чи соціального походження, майнового положення, стану здоров'я і народження дитини.

Дотримання і захист перерахованих особистих прав дитини гарантується державою, що виходить з інтересів і потреб кожної дитини.

На законодавчому рівні закріплено право дитини жити і виховуватися в родині (сім"ї).

Батьки мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Батьки користуються рівними правами і несуть рівні обов'язки щодо своїх дітей і в тих випадках, якщо вони розлучені чи проживають окремо від дітей.

Якщо батьки проживають окремо, від їхньої згоди залежить, з ким із них повинні проживати малолітні діти, тобто такі, що не досягли 14 років.

Проте, при виникненні розбіжності між батьками з питання виховання дітей спір може бути вирішений органами опіки і піклування, а також у відповідності зі ст.124 Конституції - судом з урахуванням інтересів дітей та їхнього бажання.

Сімейний Кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

Сімейне право закріплює в обов'язковому порядку, що місце проживання дитини визначається тільки виходячи з її інтересів.

Суд наголошує, що всі міжнародно-правові акти щодо прав дитини будуються за принципом першочергового врахування інтересів дитини.

Так, згідно з ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Чинне Сімейне право України затверджує в обов'язковому порядку, що місце проживання дитини визначається тільки виходячи з її інтересів.

Під інтересами дитини треба розуміти забезпечення умов, необхідних для її повноцінного фізичного, психічного і духовного розвитку, що є неодмінним атрибутом належного сімейного виховання.

Відповідно до ст.161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Суд відзначає, що принципом 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, яким проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Проте, у Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка має силу закону, про такий привілей матері уже не йдеться.

Так п.1 ст.9 продиктовано, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути зокрема у разі , коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Отже, із наведеного слідує, що перевага матері перед батьком не може й не повинна бути пріоритетом у спорі.

Діти - це особлива соціально-демографічна група населення віком від народження до 18 років, яка має свої специфічні потреби, інтереси та права.

Декларація прав дитини - документ, що регулює становище дитини в сучасному суспільств проголошується, що дитині, незалежно від кольору шкіри, мови, статі, віри, законом повинен бути забезпечений соціальний захист, надані умови та можливості, що дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально та духовно. У соціальному відношенні висунуто вимоги щодо створення умов для здорової та нормальної життєдіяльності дитини, гарантування її свободи та гідності. Дитина повинна бути першою серед тих, хто одержує захист і допомогу, а також захищеною від недбалого ставлення до неї.

Принцип 2 Декларації прав дитини 1959 року та Конвенції про права дитини 1989 року визначають, що дитина повинна перебувати під особливим захистом, їй повинні бути надані всі можливості та умови для фізичного, психічного та соціального розвитку.

У Принципі 4 йдеться, діти повинні розвиватися і виховуватися в сім'ї.

Вагомим є і те, що окрім виключно правового аспекту, суд враховує ще й деякі психологічні особливості, в т. ч. такі, які можуть настати з часом.

З дня народження хлопчик проживає в будинку батька. За місцем помешкання він має всі необхідні побутові умови для гідного існування (висновок служби та акт обстеження). До його виховання долучається бабуся чим безумовно підсилюється й забезпечується родинний затишок для дитини й сприяє підвищенню освітнього рівня та розвитку особистості хлопчика, зберігається психологічне здоров'я в самому повному обсязі (Висновок а.с.18).

У підсумку, за місцем проживання батька реально забезпечені стабільні умови життя дитини, що відповідає інтересам хлопчика.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду.

При встановленні зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права й скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.308,313,314,315,317 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 21.05.2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала судової колегії може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: Судді: