Справа № 22-Ц- 4339                                          Головуючий в 1 інстанції Дзюби Л.П.

Категорія 01,  02                                                   Доповідач в 2 інстанції Березовенко Р.В

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

31 березня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді:    Яворського М. А.,

суддів:                                     Березовенко Р.В.,  Оношко Г.М. ,

при секретарі:                         Колесник Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 21 вересня 2006 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  третя особа - СТ "Жовтень" про визнання права власності на частину садового будинку.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду,  перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,  колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2006 року ОСОБА_1 звернулась з зазначеним позовом до суду,  просила визнати за нею право власності на 1/2 частину садового будинку з масандрою та господарських споруд і будівель,  що складаються з погріба,  ґанку,  сараю,  літнього душу,  колодязя, ,  огорожі,  тротуарних доріжок вартістю 13912 грн. по АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Свої вимоги обгрунтувала тим,  що в 1989 році ОСОБА_2  був прийнятий в члени СТ "Жовтень" і йому була виділена земельна ділянка по АДРЕСА_1. В червні 1992 року вона з відповідачем вступила у фактичні шлюбні відносини. Проживали однією сім'єю,  вели спільне господарство,  мали спільний бюджет,  що складався з їхніх заробітних плат. У вересні 1992 року разом за спільні кошти почали будівництво садового будинку на відведеній відповідачу земельній ділянці. Протягом 1992 року вони побудували : садовий будинок з масандрою,  погріб,  ґанок,  сарай,  літній душ,  огорожу,  тротуарні доріжки,  висадили садові дерева,  кущі. Пізніше побудували колодязь. Весь час користувались спорудами і ділянкою спільно,  відповідач визнавав її право на це майно. Шлюб сторонами не було зареєстровано,  оскільки відповідач перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою і даний шлюб на той час розірвано не було.

2

12 вересня 2005 року фактичні шлюбні відносини між нею та відповідачем були припинені,  однак вона продовжувала користуватись садовим будинком,  садом,  земельною ділянкою,  але з вересня 2005 року відповідач перестав визнавати її спільне право на побудовану ними нерухомість. Враховуючи наведене,  ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом своїх порушених прав та інтересі відповідно до  ст.  ст.  74, 60, 70 СК України.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 21 вересня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення,  посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення,  яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Судом першої інстанції встановлено,  що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2  перебували в фактичних шлюбних відносинах з червня 1992 року до 2005 року. Саме в цей період на земельній ділянці АДРЕСА_1,  виділений ОСОБА_2 ,  був побудований садовий будинок,  погріб,  літній душ,  колодязь,  огорожа,  тротуар,  мансандра.

Відмовляючи в задоволенні позову,  суд першої інстанції вірно виходив з того,  що спірні правовідносини між сторонами виникли до введення в дію Сімейного Кодексу України,  який набрав чинності з 01.01.2004 року,  а тому норми цього кодексу не можуть бути Застосовані у даному випадку,  а інших підстав своїх позовних вимог позивачка під час розгляду справи не заявляла.

Відповідно до ч. 1  ст.  60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,  крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Посилання апелянта на необ'єктивність та упередженість ухваленого рішенця спростовуються матеріалами справи і не можуть бути підставою для скасування рішення суду про визнання права власності на частину садового будинку.

Апеляційна скарга висновків суду не спростовує і посилання на обставини,  які б свідчили про незаконність ухваленого рішення не містить.

Відповідно до  ст.  308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,  якщо визнає,  що суд першої

3

інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справидливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Оскільки рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права,  підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись  ст.  ст.  307,  308,  312 ЦПК України,  колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 21 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення,  може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.