Справа № 22ц-3473 /06 Головуючий
Категорія № 27 в першій інстанції; Околот Г.М.
Доповідач: Медведєв A.M.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2006 року Судова колегія судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:
Головуючого: Медведєва A.M.
Членів суду: Фарятьєва С.А., Заіки В.В..
при секретарі: Харитоновій O.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" в особі Краснодонської філії на рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 25 вересня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
В лютому 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що з 1996 року вона працювала контролером у Краснодонській філії ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання". 19.10.2002 року вона отримала завдання провести перевірку споживачів електроенергії в селищі Талове Краснодонського району. Разом з контролером ОСОБА_5 вона приїхала у с. Талове де робили перевірку, у будинках ІНФОРМАЦІЯ_1. При перевірці у будинку НОМЕР_1 у споживачки ОСОБА_6 було виявлено порушення Правил користування електроенергією, а саме не проводилась оплата за спожиту електроенергію, у зв'язку з чим вони відключили її від електроенергії та винесли їй попередження. Коли вона з ОСОБА_5 вийшли з будинку ОСОБА_6 до них під'їхали дві машини, в яких знаходилися працівники служби безпеки Краснодонської філії ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які затримали їх та заставили сісти у машини, після чого привезли їх до медичної амбулаторії у с. Талове. У медичній амбулаторії ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, перевірили їх сумки, особисті речі, заставили зняти одяг до нижньої білизни і теж його перевірили. ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пояснили їм що вони шукають гроші у сумі 50 грн., які вони отримали від ОСОБА_6 як хабар при перевірці. Вона та ОСОБА_5 заперчували цей факт, однак ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продовжували тримати їх в амбулаторії, погрожували їм арештом, намагалися примусити їх дати свідчення що вони отримали хабара, змусили їх написати пояснення з приводу перевірки та отримання хабара. Працівники служби безпеки приблизно 4 години незаконно тримали їх у медичній амбулаторії, приблизно о 14 годині відпустили, після чого вони разом з іншими контролерами поїхали на підприємство. Незаконними діями працівників служби безпеки філії була принижена її честь та гідність, вони образливо з нею поводились, провели її особистий огляд не маючи на це ніяких повноважень, протокол обшуку та огляду не складали. Коли вона з ОСОБА_5 звернулися до керівництва філією з проханням розібратися у скоєному, то керівник Литовченко В.В., керуючись завідомо не правдивою інформацією яку йому надали робітники служби безпеки оголосив по селектору що вона з ОСОБА_5 отримали хабар та він їх звільнить з роботи. Потім їй та ОСОБА_5 оголосили догану, казали їй щоб вона звільнилась з роботи за власним бажанням, однак вона відмовилась, після чого на роботі до неї стали відноситись упереджень у зв'язку з чим вона була вимушена звільнитися з роботи. Протиправними діями працівників служби безпеки філії їй була заподіяна моральна шкода, а саме була принижена її честь, гідність та ділова репутація, її безпідставно звинувачували у отриманні хабара, був підірваний її авторитет на підприємстві серед працівників і все це негативно відобразилося на її здоров'ї, вона пережила нервовий стрес і в подальшому була _ вимушена звільнитися з роботи у зв'язку з упередженим ставленням до неї. У зв'язку з цим просила суд на підставі ст.7 та ст.440-1ЦК України в редакції 1963 року (а.с.2-3) визнати дії ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 неправомірними, зобов'язати їх принести їй публічні вибачення та спростувати невідповідаючі дійсності відомості, які порочать її честь, гідність та ділову репутацію, а також стягнути з відповідачів на її користь у відшкодування моральної шкоди 5000 грн.
У липні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з уточненим позовом, в якому за неправомірні дії ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на підставі ст.ст.16,23 ЦК України в редакції від 16.01.2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року просила суд стягнути з Краснодонської філії "Луганське енергетичне „об'єднання" на її користь у відшкодування моральної шкоди 10000 грн.(а.с.82-83).
Ухвалою Красно донського міськрайонного суду Луганської області від 13 липня 2005 року відповідач Краснодонська філія "Луганське енергетичне об'єднання" був замінений на належного відповідача ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" (а.с.97).
Оскаржуваним рішенням позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково: суд стягнув з ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1000 грн.
В апеляційній скарзі ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" з рішенням суду не згодне, просить його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржуване рішення було ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість оскаржуваного рішення судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно з ч.З ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно з п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції від 16.01.2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року, зазначений Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Із позовної заяви ОСОБА_1(а.с.2-3) вбачається, що цивільні відносин між нею та відповідачем виникли 19.10.2002 року, тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України, і не продовжували існувати після набрання ним чинності. З зазначених підстав застосування судом першої інстанції при вирішенні справи ст.ст. 16,23 ЦК України в редакції від .16.01.2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року, судова колегія вважає неправильним, оскільки суд повинен був застосовувати ст.ст.7 та 440-1 ЦК України в редакції 1963 року, а тому рішення суду підлягає скасуванню.
Підлягає рішення суду скасуванню також і тому, що ст. ст.7 та ст.440-ЩК України в редакції 1963 року відшкодування моральної шкоди передбачено було лише у разі розповсюдження невідповідаючих дійсності відомостей, а не за неправомірні дії.
В своїх позовних заявах як від 17.02.2003 року (а.с.2-3), так і від 05.07.2005 року (а.с.82-83) підставою для відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 зазначала лише неправомірні дії відносно неї працівників служби безпеки відповідача, а не розповсюдження ними або ще будь-ким невідповідаючих дійсності відомостей, При цьому -у своїх позовних заявах ОСОБА_1 не зазначала,- які саме, кому та у який спосіб працівники служби безпеки відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розповсюдили відносно неї невідповідаючі дійсності відомості, не зазначала, які саме відомості та у який спосіб підлягають спростуванню, а в уточненій позовній заяві навіть не ставила питання про їх спростування.
В своїх позовних заявах ОСОБА_1 зазначала і те, що керівник Краснодонській філії ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання", Литовченко В.В., оголосив по селектору завідомо неправдиву інформацію про те, що вона з контролером ОСОБА_5 отримали хабар та він їх звільнить з роботи, але з позовом відповідно зі ст.ст.7 та 440-1 ЦК України в редакції 1963 року ні до Литовченко В.В., ні до самого підприємства ОСОБА_1 з цих підстав не зверталась.
Враховуючи те, що цивільні відносин між позивачкою і відповідачем виникли 19.10.2002 року, тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України, і не продовжували існувати після набрання ним чинності, а також те, що ст.ст.7 та 440-1ЦК України в редакції 1963 року не було передбачено відшкодування моральної ішкоди за неправомірні дії будь-яких осіб, тому судова колегія вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
На підставі ст.ст.7,440-1 ЦК України в редакції 1963 року, керуючись ст.ст. 307,309,314,316 ЦПК України, судова колегія, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" в особі Краснодонської філії задовольнити частково.
Рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 25 вересня 2006 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди відмовити за необґрунтованістю.
Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржене з дня його проголошення у касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: