ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2014 р. Справа № 804/7836/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суду у складі судді Кучми К.С., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач на виконання своїх владних повноважень звернувся до адміністративного суду із вищезазначеним позовом, в якому зазначив, що відповідачем було незаконно отримано кошти в якості допомоги по безробіттю в розмірі 7 864,59 грн. За таких обставин, позивач просив суд: стягнути з відповідача суму коштів у розмірі 7 864,59 грн. незаконно отриманих від нього, на користь Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити та зазначив, що надав суду всі докази в обґрунтування заявлених позовних вимог, та просив суд подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, про місце та час його проведення був повідомлений належним чином.

У відповідності до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, частина 6 статті 128 КАС України, надає суду можливості проводити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.12.2013 року ОСОБА_1 було подано заяву до Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська щодо отримання соціальних послуг державної служби зайнятості, відповідно до якої відповідача було зареєстровано, як безробітного наказом від 10.12.2013 року №НТ131210 та надано допомогу по безробіттю. Відповідачу було нараховано допомоги по безробіттю за період з 10.12.2013 р. по 07.04.2014 р. на загальну суму 7 864,59 грн.

Судом встановлено, що відповідно до інформації, отриманої внаслідок обміну даними між Державним центром зайнятості та Державною податковою адміністрацією, проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», на підставі чого складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 04-14/12 від 09 квітня 2014 року. Актом встановлено, що відповідач був зареєстрований в органах ПФУ як приватний підприємець 01.11.2001 року. Станом на 09.04.2014 року підприємницька діяльність не перебуває в процесі припинення, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності відсутня.

У відповідності до ст.2 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 р. №803-XII безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян провадиться при пред'явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби - військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють.

Відповідно до ст.25 даного Закону держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій: а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій; б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації; в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до п.п.1, 3, 4 ст.22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. №1533-III застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.

Згідно до п.1 ст.23 вказаного Закону застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

У відповідності до абз.1 ч.3 ст.36 зазначеного Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 6.14 розділу 6 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000 року №307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 р. за №915/5136 передбачено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку. Сума виплаченої допомоги по безробіттю підтверджується відповідною довідкою центру зайнятості, що підписується керівником, головним бухгалтером та скріплюється печаткою.

Згідно ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено права, обов'язки та відповідальність застрахованих осіб. Застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг зареєстрованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи, відповідно до законодавства України.

Так, відповідачем порушено умови реєстрації в службі зайнятості, надання статусу безробітного, призначення, нарахування та виплати допомоги по безробіттю, внаслідок чого під час перебування на обліку в Лівобережному районному центру зайнятості м.Дніпропетровська ОСОБА_1 незаконно отримав матеріальне забезпечення на випадок безробіття у сумі 7 864,59 грн. у період з 10.12.2013 р. по 07.04.2014 р.

Таким чином, суд вважає, що позов Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська до ОСОБА_1 про стягнення неправомірно отриманих коштів в якості допомоги по безробіттю є обґрунтованим, оскільки в період отримання допомоги по безробіттю державна реєстрація припинення підприємницької діяльності була відсутня. Вказане призвело до безпідставного отримання відповідачем грошових коштів, яку відповідач у добровільному порядку не повернув в розмірі 7 864,59 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 128, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська суму коштів у розмірі 7 864,59 грн. /сім тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні п'ятдесят дев'ять копійок/.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Суддя Кучма К.С.