Справа № 22ц-266/2009                                Головуючий у 1 інстанції -

Категорія - цивільна                                      Карапута Л.В.

                                                                         Доповідач - Шемець Н.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського  районного суду м. Чернігова від 02 грудня 2009 року у справі за позовом   ВАТ „Облтеплокомуненерго” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

         В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення   Деснянського районного суду м.Чернігова від 02 грудня 2008 року, яким задоволені позовні вимоги ВАТ „Облтеплокомуненерго” і стягнуто з неї на користь позивача заборгованість з послуг по теплозабезпеченню та гарячому водопостачанню в розмірі 1819 грн.70 коп., та ухвалити нове рішення  про відмову у задоволенні позовних вимог ВАТ „Облтеплокомуненерго”.

         Апелянт посилається на порушення судом  норм матеріального та процесуального права, вважає рішення суду необґрунтованим та необ”єктивним, таким, що прийнято без належного вивчення матеріалів справи, повного та всебічного розгляду всіх її обставин. Доводи апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що  вона є працівником податкової міліції і згідно ст. 22 Закону України „Про міліцію” має право на 50% знижку плати за комунальні послуги. За спірний період вона систематично сплачувала 50% за послуги позивача згідно наданих рахунків.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції, визнаючи за нею право на пільгу з оплати комунальних послуг, невірно вказав, що виключно Законом України „Про Державний бюджет України” регулюється питання застосування пільг, компенсацій та гарантій, що фінансуються  за рахунок коштів Державного бюджету України.

На думку апелянта, суд не дав належної оцінки положенням Конституції України, діючих нормативних актів, які регламентують питання  гарантій соціального захисту працівників міліції; відповідності положень Законів України „Про Державний бюджет України” положенням Конституції України щодо гарантій соціального захисту громадян України; рішенням Конституційного Суду України з питань надання пільг, гарантій і компенсацій працівникам правоохоронних органів.

Як зазначає апелянт, помилковим є посилання суду на Закони України „Про Державний бюджет України” на 2003-2005 р.р., оскільки їх дія не відноситься до спірного періоду, за який стягується заборгованість; ст.71 Закону України ”Про Державний бюджет України на 2005 рік” не має відношення до суті спору; крім того оскаржуване рішення не місить посилання на законодавчі акти, які регулюють спірне питання, і діють в 2008 році.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду залишенню без змін, виходячи з  наступного.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст. 22 Закону України „Про міліцію” позивачка має право на 50-процентну знижку по оплаті комунальних послуг, проте згідно чинного законодавства за відшкодуванням понесених витрат вона має право звернутися до бюджетної установи, в якій працює, а не до позивача, оскільки ВАТ „Облтеплокомуненерго” не несе зобов”язань по відшкодуванню витрат по пільговому забезпеченню відповідачки послугами  з теплозабезпечення та гарячому водопостачанню.

Такий висновок суду першої інстанції є вірним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону України „Про міліцію” працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті  комунальних послуг, тобто, право  ОСОБА_1 на зазначену знижку з послуг по теплозабезпеченню та гарячому водопостачанню гарантоване законом і  це право не  заперечується позивачем по справі.

Статтею 95 Конституції України визначено, що виключно Законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. У статті 4 Бюджетного кодексу України зазначено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно - правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням цього  Кодексу та Закону про Державний бюджет України.

Законами України ”Про Державний бюджет України” на 2006-2008 р.р.,  відповідно ст.ст.75,69,65, встановлено, що витрати на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення, на яке мають деякі категорії працівників бюджетних установ здійснюються  за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання цих бюджетних установ. До таких витрат належать, зокрема, знижка плати за комунальні послуги (водопостачання, газ електрична та теплова  енергія).

Зазначені статті не визнавалися неконституційними і є чинними.

Згідно Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ від 31 березня 2003 року №426 з подальшими змінами і доповненнями, видатки на відшкодування витрат за надані пільговику послуги здійснюються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання цих установ.

Згідно пояснень відповідачки про діючий  Порядок їй відомо, проте  вона їм  не скористалась.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність заборгованості у відповідачки перед позивачем і обгрунтовано стягнув такий борг, оскільки  законодавством не передбачено відшкодовування витрат з пільгового забезпечення відповідача послугами з теплозабезпечення і гарячого водопостачання саме за рахунок  надавача послуг - ВАТ ”Облтеплокомуненерго”.

Крім того, аналіз вищезазначених правових норм свідчить про те,  що ними не скасовуються  пільги працівників правоохоронних органів, гарантовані державою, а лише встановлюється порядок їх надання, що не  суперечить  рішенням Конституційного Суду  у справах щодо пільг, гарантій  і компенсацій військовослужбовців та працівників правоохоронних органів.

         Довід апеляційної скарги про незазначення  судом  законодавчих актів, що регулюють даний спір, за 2008 рік, є помилковим, оскільки суд вірно послався на постанову КМ України № 426 від 31 березня 2003 року, яка є чинною і регулює спірні правовідносини.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність  ухваленого рішення і не спростовують висновків суду, тому не  можуть бути підставою для скасування вірного по суті судового рішення.        

Враховуючи зазначене, апеляційний суд не знаходить правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.  303,   307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 грудня 2008 року -залишити без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту  проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

      Головуючий:                                               Судді: