КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2014 р. Справа№ 910/12754/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників

від позивача: Киричук Р.П. - дов. б/н від 19.06.2013

від відповідача: Гвоздецький А.М. - дов. б/н від 09.09.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк"

на ухвалу господарського суду міста Києва

від 05.08.2014 (суддя Гулевець О.В.)

у справі №910/12754/14

за позовом Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фудмаркет"

про стягнення 147395799,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2014 зупинено провадження у справі №910/12754/14 за позовом Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" (надалі - позивач, ПАТ „Дельта Банк") до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фудмаркет" (надалі - відповідач, ТОВ „Фудмаркет") про стягнення 147395799,09 грн. до вирішення справи №910/14244/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фудмаркет" до Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" та Публічного акціонерного товариства „Омега Банк" про визначення недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги №1 від 18.06.2013 та набрання відповідним рішенням законної сили.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" (надалі - позивач, ПАТ „Дельта Банк") звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва у справі №910/12754/14 від 05.08.2014 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана ухвала винесена господарським судом міста Києва з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права. Зокрема апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не наведено аргументів стосовно неможливості господарського суду самостійно встановити правомірність правочину, що вказує на відсутність будь-яких підстав для зупинення провадження у справі. При цьому, позивач вказує на те, що у даному випадку зупинення провадження у справі є правом, а не обов'язком суду. Крім того, апелянт вважає, що суд, розглядаючи позовні вимоги, що випливають з договору, у будь-якому випадку має перевірити правомірність цього договору та наділений повноваженнями самостійно визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний із предметом спору у справі договір у порядку п. 1 ст. 83 ГПК України. При цьому, скаржник звертає увагу на те, що у силу приписів ст. 204 ЦК України презюмується правомірність правочину. Позивач також вважає, що відповідач мав процесуальні можливості подати позов про визнання правочину недійсним як зустрічний, але не зробив цього, що зумовило затягування розгляду даної справи.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає ухвалу суду законною та обґрунтованим і просить залишити її без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" обґрунтовані невиконанням відповідачем положень Кредитного договору №19К-Н від 21.01.2011 року в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом. Мотивуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що право на стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором №19К-Н від 21.01.2011 року виникло на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги №1 від 18.06.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством „Дельта Банк" та Публічним акціонерним товариством „Омега Банк".

Місцевим господарським судом встановлено, що у господарському суді міста Києва станом на момент винесення оскаржуваної ухвали розглядалася справа №910/14244/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фудмаркет" до Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" та Публічного акціонерного товариства „Омега Банк" про визначення недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги №1 від 18.06.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством „Дельта Банк" та Публічним акціонерним товариством „Омега Банк".

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Виходячи зі змісту вказаної норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Згідно положень п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України „Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що справи №910/12754/14 та №910/14244/14 є пов'язаними між собою, оскільки у справі №910/14244/14 - вирішується питання правомірності правочину, з огляду на правовідносини за яким, заявлено вимоги у справі №910/12754/14 до відповідача. Тому, до вирішення спору у справі №910/14244/14/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фудмаркет" до Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" та Публічного акціонерного товариства „Омега Банк" про визначення недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги №1 від 18.06.2013 неможливо розглянути спір у справі №910/12754/14 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №19К-Н від 21.01.2011 року право на стягнення за яким виникло у позивача на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги №1 від 18.06.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством „Дельта Банк" та Публічним акціонерним товариством „Омега Банк".

Вказане зумовлене тим, що у справі №910/14244/14 судом можуть бути встановлені факти, які можуть мати преюдиціальне значення і безпосередньо можуть вплинути на результати розгляду спору у даній справі та вплинути на збирання та оцінку доказів у справі №910/12754/14.

Саме це обумовлює неможливість розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею справою №910/14244/14, оскільки задоволення або незадоволення позовних вимог у зазначеній справі може суттєво вплинути на результати розгляду справи №910/12754/14.

Аналогічної правової позиції притримується Вищий господарський суд України у своїй постанові №910/4907/13 від 28.10.2013 року.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо відсутності підстав для зупинення провадження у справі, які апелянт обґрунтовує тим, що суд, розглядаючи позовні вимоги, які випливають з договору, у будь-якому випадку має перевірити правомірність цього договору та наділений повноваженнями самостійно визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний із предметом спору у справі договір у порядку п. 1 ст. 83 ГПК України.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що повноваженнями самостійно визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний із предметом спору у справі договір у порядку п. 1 ст. 83 ГПК України є правом, а не обов'язком суду.

У свою чергу вимога про визначення недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги №1 від 18.06.2013 не є предметом розгляду у даній справі, а спір з цього приводу розглядається саме у справі №910/14244/14, у якій вирішується питання правомірності вищевказаного правочину.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач мав процесуальні можливості подати позов про визнання правочину недійсним як зустрічний, але не зробив цього, що зумовило затягування розгляду даної справи, також відхиляються колегією суддів, оскільки відповідач є вільним у виборі способів захисту свого порушеного права, а тому його звернення до суду із окремим позовом про визначення недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги №1 від 18.06.2013 до Публічного акціонерного товариства „Омега Банк" та Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" не суперечить чинному законодавству.

Крім того, стаття 60 ГПК України передбачає право відповідача до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом саме до позивача.

Натомість позовні вимоги про визначення недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги №1 від 18.06.2013 у справі №910/14244/14 заявлені не лише до Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк", яке є позивачем у справі №910/12754/14, але й до Публічним акціонерним товариством „Омега Банк", яке є стороною договору купівлі-продажу прав вимоги №1 від 18.06.2013, та при цьому не є учасником судового процесу у справі №910/12754/14.

За таких обставин, з огляду на пов'язаність справ №910/12754/14 та №910/14244/14, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі до вирішення справи №910/14244/14/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фудмаркет" до Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" та Публічного акціонерного товариства „Омега Банк" про визначення недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги №1 від 18.06.2013року.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" задоволенню не підлягає, а ухвала господарського суду міста Києва у справі №910/12754/14 від 05.08.2014 має бути залишена без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва у справі №910/12754/14 від 05.08.2014 залишити без змін.

Матеріали справи №910/12754/14 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя М.М. Новіков

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк