АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 ц - 675/ 2008 р.                                      Головуючий по першій інстанції

Радзівон О.І. Суддя - доповідач Обідіна О.І.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2008 року   березня   місяця   «12» дня                                   м.  Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого:                           Гасія Ю.В..

Суддів:                           Обідіної О.І.,   Карнауха П.М.

при секретарі                   Киві A.M.

з участю:

позивача                               ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2  розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 17 січня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Овсюківської сільської ради Гребінківського району,  Гребінківського районного відділу земельних ресурсів ,  Гребінкіської районної державної адміністрації про визнання права власності на земельну частку (пай),  колегія суддів ,  заслухавши доповідь судді - доповідача Обідіної О.І.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 17 січня 2008 р. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено .

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції останнє оскаржила позивач,  яка в апеляційній скарзі просить рішення скасувати,  постановити нове про задоволення її вимог. В обґрунтування посилається на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права,  неповне з»ясування обставин по справі.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно  ст.  308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,  якщо визнає,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

2

По справі встановлено   і не оскаржується сторонами,  що   позивач  була членом КСП «Україна» з 22.08.1995 р. по 01.04.1997 р.

Відповідно до рішення Овсюківської сільської ради Гребінківського району від 23.10.1995 р. КСП «Україна» видано Державний Акт про право колективної власності на землю та передано у колективну власність землю розміром 2956, 5 га в межах згідно з планом.  До списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства «Україна» ,  що є додатком 1 до вказаного акту,   ОСОБА_13анесено не було.

В ході подальшої приватизації земель ,  рішенням загальних зборів членів КСП «Україна» від 28.10.1996 р. були затверджені списки осіб - членів КСП «Україна»,  які мають право на земельну частку (пай). До останнього включено членів КСП,  які відпрацювали 3 роки в господарстві згідно встановленого мінімуму вихододнів та 5 років для осіб,  що працюють в соціальній сфері,  оскільки ОСОБА_1 як працівник соціальної сфери пропрацювала в господарстві один рік - її не було включено до списку осіб ,  які мають право на отримання земельної частки (пай).

Відповідно до Указу Президента України № 720 від 08.08.1995 р. « Про порядок паювання земель,  переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени сільськогосподарського підприємства у тому числі і пенсіонери,  які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства,  відповідно до списку,  що додається до Державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до роз»яснень п.24 Постанови ПВСУ «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 р. невнесення до зазначеного списку особи,  яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі,  не може позбавити її права на земельну частку.

Враховуючи,  що на час передачі землі в колективну власність підприємству «Україна» та на час отримання ним Державного Акту про право колективної власності на землю позивач являлась членом КСП - не внесення її до зазначеного списку не грунтувалось на вимогах закону .

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_13 підстав пропуску позовної давності суд першої інстанції обгрунтовано виходив вимог  ст.  71 ЦК України,  1963 року ,  якою встановлено трьохрічний строк позовної давності як загальний строк для захисту права за позовом особи.

Відповідно до  ст.  80 вказаного Кодексу закінчення строку позовної давності до пред»явлення позову є підставою для відмовив позові.

Так,  з матеріалів справи встановлено і не спростовано позивачем,  що остання фактично з 1996 року ( з часу складання та затвердження списку осіб,  які мають право на отримання земельної частки (паю) в КСП «Україна» ) знала про порушення свого права на отримання земельної частки. Проте,  впродовж одинадцяти років не зверталась за захистом порушеного право в передбаченому законом порядку в суд.

Як встановлено колегією суддів і про це свідчать матеріали справи,  ОСОБА_1 лише протягом 2007 року фактично почала займатись вирішенням питання про отримання земельної частки (паю),  у зв»язку з чим зверталась у відповідні державні установи,  а 29.11.2007 р. звернулась до місцевого суду з даним позовом.

Оскільки ч.3  ст.  2 ЦПК України встановлено,  що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів,  чинних на час вчинення окремих

3

процесуальних дій,  розгляду і вирішення справи ,  суд першої інстанції при постановленні рішення вірно керувався нормами глави 19 «Позовна давність» ЦК України,  2004 р. При цьому,  були враховані положення ч.3  ст.  267 даного Кодексу,  оскільки під час розгляду справи представники відповідачів наполягали на прийнятті рішення про відмову в позову з підстав пропуску позивачем  строків позовної давності.

Беручи до уваги те,  що позивач звернулась за захистом порушеного права за межами строку позовної давності ,  питання про його поновлення не ставила ,  а інша сторона - на наполягала на його застосуванні,  місцевий суд вірно відмовив в захисті порушеного права у зв»язку з пропущенням позовної давності.

Враховуючи ,  що доводи апеляційної скарги не містять жодних спростувань висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову саме з підстав пропущення позовної давності,  останні колегією суддів до уваги не приймаються .

Керуючись  ст.  303, 308, 315, 317 ЦПК України,  колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити,  а рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 17 січня 2008 проку залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців.