АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 ц - 473/ 2008 р.                                       Головуючий по першій інстанції

Яковенко Н.Л. Суддя-доповідач Обідіна О.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2008 року  лютого    місяця   «25»  дня                                    м.  Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого:                       Гасія Ю.В.

Суддів:                         Обідіної О.І.,  Дорош А.І.

при секретарі                      Киві A.M.

з участю:

адвоката                                   ОСОБА_1

представника позивача  ОСОБА_2

відповідача                               ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_4 -ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м.  Полтави від 5 грудня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення користування земельною ділянкою,  зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ житлового будинку в натурі,  визнання права власності на самочинно здійснені перебудови,  Колегія суддів,  заслухавши доповідь судді -доповідача,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Київського районного суду м.  Полтави від 5 грудня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на сарай літ «В» в АДРЕСА_1

Поділено житловий будинок з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1 в натурі між співвласниками ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Виділено ОСОБА_3 в натурі 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1,  а саме: в житловому будинку літ А-1 квартиру №1 в

2

складі приміщень : кухні 1-1 площею7, 4 кв.м. ,  коридору 1-2 площею 4, 4 кв.м. ,  кімнати 1-3 площею 10, 6 кв.м. ,  кімнати 1-4 площею16, 6 кв.м. ,  сіни 1-5 площею 5, 1 кв.м. ,  тамбура III площею 7, 5 кв.м. ; сарай літ. «В»,  погріб літ. «в»,  літню кухню літ. «Б-1»,  сарай літ. «б»,  сарай літ. «Б»,  вбиральню літ. «Л»,  ворота огорожі №1,  огорожу №2,  хвіртку №3,  трубопровід №5,  огорожу №7.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на приміщення в житловому будинку літ. А-1 квартиру №1 в складі приміщень: кухні 1-1 площею 7, 4 кв.м. ,  коридору 1-2 площею 4, 4 кв.м. ,  кімнати 1-3 площею 10, 6 кв.м. ,  кімнати 1-4 площею 16, 6 кв.м. ,  сіни 1-5 площею 5, 1 кв.м. ,  тамбура III площею 7, 5 кв.м. ; сарай літ. «В»,  погріб літ. «в»,  літню кухню літ. «Б-1»,  сарай літ. «б»,  сарай літ. «Б»,  вбиральню літ. «Л»,  ворота огорожі №1,  огорожу №2,  хвіртку №3,  трубопровід №5,  огорожу №7 - як на окремий об'єкт нерухомого майна,  що складає одиницю без зміни цільового призначення.

Дане рішення суду в частині поділу житлового будинку в натурі та визнання права власності на приміщення як на окремий об'єкт нерухомого майна підлягає реєстрації в КП Полтавське БТІ «Інвентаризатор» з одночасним відкриттям нового розділу Державного реєстру прав на нерухоме майно і нової реєстраційної справи і присвоєнням йому нового кадастрового номеру.

Позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Встановлено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1відповідно до фактичного користування ОСОБА_4 та ОСОБА_3 згідно з додатком №2 до висновку судово-технічної експертизи №765 від 31 березня 2006 року,  за яким в користуванні ОСОБА_3 знаходиться земельна ділянка площею 291 кв.м. ,  в користуванні ОСОБА_4 - земельна ділянка площею 219 кв.м.

Рішення місцевого суду оскаржила ОСОБА_4 ,  яка в апеляційній скарзі просить його скасувати,  по справі ухвалити нове,  яким задовольнити її позовні вимоги,  визначивши порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 між нею та ОСОБА_3 по 4 варіанту судової будівельно-технічної експертизи № 765 від 31 березня 2006 року. Вважає,  що місцевий суд при розгляді справи неправильно застосував норми матеріального права,  невірно встановив обставини по справі,  поклавши в основу рішення обставини,  які фактично є недоведеними. Посилається на те,  що при встановленні належності ОСОБА_3 будівель - літньої кухні літ. «Б-1»,  сараю літ «Б» та літ. «б» суд необгрунтовано відхилив її доказ - рішення суду від 07.01.1960 р. ,  яким вона обґрунтовувала свої заперечення ,  взявши натомість до уваги неналежний доказ -договір дарування від 25.09.2002 р.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно  ст.  308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,  якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи,  що на правах приватної спільної часткової власності сторонам -ОСОБА_4  згідно договору дарування від 08.10.2005 р. належить 1/2 частина житлового будинку з частиною господарських споруд по АДРЕСА_1,  а ОСОБА_3-інша 1/2 частина житлового будинку з надвірними будівлями згідно договору дарування від 25.09.2002 року.

3

Відповідно до  ст.  364 ЦК України   співвласник   має право на виділ у натурі частки із майна,  що є у спільній частковій власності.

Вірно встановивши обставини по справі,  взявши до уваги висновки будівельно-технічних експертиз №17-07 від 02.02.2007 р. та № 314-07 від 26.10.2007 р.,  суд першої інстанції прийшов до вірного висновку по можливість виділити в окремий об»єкт нерухоме майно,  що становить одиницю без порушення цільового призначення і складається з приміщень в житловому будинку літ. «А-1» та господарських будівель -сараю літ. «В»,  погрібу літ. «в»,  літньої кухні літ. «Б-1»,  сараю літ. «б»,  сараю літ. «Б» ,  вбиральні літ. «Л»,  воріт огорожі №1,  огорожі №2,  хвіртки №3,  трубопровіду №5,  огорожі №7,  які  знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_3

Разом з цим ,  місцевий суд обгрунтовано відхилив доводи позивачаОСОБА_4  в частині наявності в неї права на користування частиною літньої кухні літ. «Б-1». При цьому,  мотивовано послався на матеріали справи,  зокрема на перелік нерухомого майна ,  який вказаний самим попереднім власником ОСОБА_5 при отриманні витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно для відчуження своєї частки ( а.с. 8 т.1),  в якому не міститься інформації про знаходження в її користуванні літньої кухні літ. «Б-1»,  а також на наявність в переліку майна,  що знаходиться в користуванні власника ОСОБА_6 літньої кухні «Б-1»,  що відображено в примітці довідки- характеристки на спірне домоволодіння ,  виданої органом БТІ попередньому власнику для відчуження своєї частини домоволодіння.

Таким чином,  висновок місцевого суду про те,  що при отриманні в дар 1/2 частини домоволодіння,  позивачуОСОБА_4  у фактичне користування за заявою попереднього власника літня кухня «Б-1» не передавалась - ґрунтується на матеріалах справи.

З огляду на викладене,  доводи апелянта про те,  що суд безпідставно відхилив її доказ про наявність у неї права на користування спірними об»єктом - літньою кухнею «Б-1» у вигляді рішення 1-ої дільниці Київського районного суду м.  Полтави від 07.01.1960 р. колегія суддів не може вважати обставиною,  яка спростовує висновки суду першої інстанції,  оскільки вказане судове рішення стосується визнання права власності за подружжям ОСОБА_5 лише на 1/2 частину будинку та сараю,  а не літньої кухні літ. «Б-1».

Враховуючи,  що позивачем належних та беззаперечних доказів щодо наявності у неї права на користування (володіння) спірним об»єктом-літньою кухнею літ. «Б-1» не надано,  колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про виділення ОСОБА_3 в натурі 1/2 частини домоволодіння ,  в тому числі і господарської будівлі у вигляді літньої кухні літ. «Б-1» ,  яка знаходилась у фактичному користуванні (володінні) як попереднього власника,  так і у позивача  ОСОБА_3

Частково задовольняючи позовні вимогиОСОБА_4  ,  суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про необхідність встановити між співвласниками порядок користування земельною ділянкою ,  відповідно до порядку,  що фактично склався на момент виникнення у них  права власності на спірне домоволодіння.

Колегія суддів погоджується з даним висновком,  оскільки він грунтується на законі та відповідає принципам добросусідства,  фактично унеможливлює суперечки між власниками ,  не передбачає залишення площі спільного користування.

Мотивуючи апеляційну скаргу порушенням принципу рівності права на землекористування,  ОСОБА_4  наполягала на встановленні порядку користування

4

спірною земельною ділянкою відповідно до варіанту № 4   судово-технічної експертизи №765 від 31.03.2006 року .

Проте,  з вказаними доводами не може погодитись колегія судців виходячи з наступного.

Варіант №4 окремого порядку користування земельною ділянкою містить ряд застережень ,  оскільки його можливо здійснити при умові,  що власник ОСОБА_3 передасть власникуОСОБА_4  частину господарських будівель- частину сараю літ. «б»,  літню кухню літ «Б-1» та 1/2 частину сараю літ. «Б» ,  оскільки існуюча забудова земельної ділянки не дозволяє провести розподіл згідно ідеальних часток .

Являючись володільцем зазначених нерухомих об»єктів,  ОСОБА_3 не висловив бажання передати іншому співвласнику вказані господарські будівлі,  подав до суду зустрічний позов про захист свого права власності.

Таким чином,  обговоривши запропоновані судово-технічною експертизою варіанти порядку користування спірною земельною ділянкою,  суд першої інстанції мотивовано поклав в основу рішення фактичний порядок користування земельною ділянкою,  що за своїм змістом відповідає роз»ясненням п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 р. «Про практику застування чсудами земельного законодавства при вирішенні цивільних справ» .

Вірно встановивши обставини по справі,  місцевий суд вирішив спір у відповідності до норм матеріального та процесуального права,  у зв»язку з чим підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись  ст.  303, 308 , 315, 317 ЦПК України ,  колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 -ОСОБА_2 відхилити,  а рішення Київського районного суду м.  Полтави від 5 грудня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.