Справа № 11-44/2009 року                                                                   головуючий  в І-ій інстанції: Зарєчна І.В.

категорія: ст. 121 ч. 1 КК України                                                      доповідач: Шершун В.В.

 

 

               

  ухвала

                                   ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

 

  «20» січня 2009 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі:

                          

   головуючого-судді: Ковтуна В.П.,

                         суддів: Шершуна В.В., Дуфнік Л.М.

                                          з участю прокурора: Бантюка І.М.

                                                               

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області від «01» грудня 2008 року.

  

Цим вироком

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1українця, гр-на України, уродженця і жителя АДРЕСА_1, з середньою освітою, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, не працюючого, раніше судимого:

 

-             26 листопада 2003 року Ямпільським районним судом Сумської області за ст.ст.185 ч.2, 185 ч.3, 75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік 6 місяців;

-            1 березня 2004 року Ямпільським районним судом Сумської області за ст.ст.185 ч.2, 185 ч.3, 15 ч.2, 289 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі, звільненого 23 листопада 2005 року по відбуттю покарання;

-             26 червня 2008 року Ямпільським районним судом Сумської області за ст.ст. 187 ч.2, 69, 162 ч.1, 70 КК України до 3 років позбавлення волі без конфіскації майна, 

 

засуджено за ч.1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі.

 

           На підставі ч.4 ст. 70 КК України до призначеного покарання приєднано частково не відбуте покарання за вироком Ямпільського районного суду Сумської області від 26 червня 2008 року за ст.ст.187 ч.2, 69, 162 ч.1, 70 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі без конфіскації майна і призначено йому покарання у вигляді 5 років 1 місяця позбавлення волі без конфіскації майна.

 

           Постановлено стягнути з засудженого на користь ОСОБА_2. матеріальну шкоду в розмірі 404 грн. 92 коп.

Постановлено стягнути з засудженого на користьОСОБА_3. матеріальну шкоду в розмірі 604 грн. 80 коп.

Постановлено стягнути з засудженого на користь Хмельницької обласної лікарні кошти за лікування потерпілих в розмірі 2177 грн. 28 коп. 

 

Постановлено зарахувати засудженому в строк відбування покарання строк його утримання під вартою з 5 березня 2008 року.

 

          Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку в закону силу залишено попередню - утримання під вартою.

 

          Згідно вироку суду ОСОБА_1 засуджено за те, що 25 лютого 2008 року, біля 13 год. в житловому будинкуОСОБА_3. в с. Коричинці, Деражнянського району, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, після спільного розпивання спиртних напоїв з потерпілими, умисно наніс один удар молотком в область голови ОСОБА_2. та один удар молотком в область голови ОСОБА_3, заподіявши останнім тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

 

             Як видно зі змісту апеляції засудженогоОСОБА_1 він просить апеляційний суд вирок скасувати і змінити кваліфікацію його дій за ст.121 КК України на ст.124 КК України як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони. 

             При цьому апелянти вказує, що в порушення вимог КПК України, суд не надав йому можливості примиритись з потерпілими та не врахував що потерпілі не мають до нього претензій.

 Він також посилається на те, що суд не дав належну оцінку всім зібраним по справі доказам в тому числі показам його, потерпілих і свідків про нанесення тілесних ушкоджень в ході необхідної оборони. На його думку суд також безпідставно завищив розмір стягнень з нього на відшкодування матеріальних збитків. Не враховано на думку апелянта і те, що він хворий на туберкульоз.

 

            Заслухавши суддю-доповідача, доводи засудженого на підтримку поданої апеляції, прокурора, який вважає, що вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, вивчивши матеріали справи та доводи апеляції,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню.

 

Ст.299 КПК України передбачає, що  суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову у апеляційному порядку.

Якщо для вирішення питання щодо обсягу доказів, які будуть досліджуватися, необхідно допитати підсудного, суд вирішує його після допиту підсудного.

Допит підсудного, якщо тільки він не відмовляється від дачі показань, проводитися обов'язково.

В супереч викладеному, суд першої інстанції не врахував, що фактично ОСОБА_1 визнав свою вину частково, а не повністю, як вказано у вироку. Він, не заперечуючи факту нанесення потерпілим ударів молотком по голові, стверджував, що діяв з метою захисту, оскільки потерпілі, на його думку, готувались до нападу на нього.

Ці покази зафіксовано у вироку.

В зв'язку з цим, суд, за означених обставин, зобов'язаний був дати оцінку як показам засудженого, так і показам потерпілих, свідків які, як видно з протоколу судового засідання, були допитані в суді першої інстанції, з точки зору їх достатності, допустимості, достовірності та відносності, однак цього не зробив.

Таким чином суд дав не правильну оцінку показам засудженого про часткове визнання ним своєї вини, вказавши, що він не заперечує фактичних обставин справи, а тому безпідставно розглянув справу в порядку ч.3 ст.299 КПК України.

Згідно ч.2 п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 15 травня 2006 року „Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку” - якщо суд першої інстанції визначив обсяг досліджених ним доказів із порушенням вимог ст.299 КПК України, апеляційний суд не вправі постановити свій вирок, а повинен за наявності до того підстав скасувати вирок суду першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та направити справу до цього суду на новий судовий розгляд.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції необґрунтовано провів розгляд справи в порядку, передбаченому ч.3 ст.299 КПК України, вирок суду не відповідає вимогам ч.1 ст.334 КПК України.

Названі порушення судова колегія вважає істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, оскільки вони перешкодили суду повно і всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

В зв'язку з цим, в порядку ч.2 ст.374 КПК України, вирок підлягає скасуванню, а справа - поверненню на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів.    

 

           Керуючись ст.ст. 365, 366, 374 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду

 

ухвалила:

                                                                                                 

           Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задоволити частково.

           Вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області від «01» грудня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів.

 

 

                                         Головуючий:

 

                                                     судді: