УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2014 р. Справа № 181018/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Кухтея Р. В., Яворського І. О.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року по справі №2а - 8766/12/1370 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс» до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аверс» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби і просило скасувати податкове повідомлення - рішення Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби №0000602200 від 04 жовтня 2012 року на суму 15 003 гривні.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс» були надані необхідні первинні документи, що підтверджують належність проведення операцій з придбання товарів; вважає порушення, наведені в акті перевірки необґрунтованими та недоведеними, а винесене на підставі цього податкове повідомлення-рішення незаконним та безпідставним.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року адміністративний позов задоволено повністю: скасовано податкове повідомлення - рішення Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби від 04 жовтня 2012 року №0000602200.

Відповідач не погодився із таким судовим рішенням суду першої інстанції і подав до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на вказане рішення, у якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що встановлено відсутність у ТзОВ «Будівельна компанія АТР ГРУП» та ТзОВ «Авто Трейд Компані» необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, а саме: відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, що свідчить про неможливість самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність. В свою чергу вищезгадані підприємства задіюють інші підприємства, віднесені до «групи ризику», які не виконують свої податкові зобов'язання. Також, зазначає, що ТзОВ «Аверс» до перевірки не представлено документів, які б підтверджували фактичне отримання товару, а саме укладених угод з перевізниками, товарно-транспортних накладних із зазначенням замовника перевезення та вантажоодержувача, довіреностей, актів прийому-передачі товарів та інші документи, що свідчать про транспортування товару, його передачу, зберігання, оприбуткування.

Особа, яка подала апеляційну скаргу (відповідач) та позивач в судове засідання представників не направили, хоча сторони належним чином та у встановленому законом порядку були повідомлені про дату, час та місце судового засідання у справі.

Також, від вказаних осіб відсутні клопотання про розгляд справи за участі їх представників.

У зв'язку з цим та у відповідності до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто в письмовому провадженні на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що первинними фінансово - господарськими документами підтверджено придбання ТзОВ «Аверс» товару у ТзОВ «Авто Трейд Компані» та ТзОВ «Будівельна компанія АТР ГРУП» на загальну суму 15 003 гривні, а відповідачем не надано на вимогу суду доказів правомірності висновків акту перевірки. При цьому посилання відповідача на відхилення в податковій звітності в розрізі співставлення звітності згідно бази даних податкового кредиту та зобов'язання контрагентів не є підставою для визначення факту незаконності формування податкового кредиту позивачем. Тому суд першої інстанції вважав помилковим висновок податкового органу про заниження податку на додану вартість за червень та липень 2011 р. на суму 15 003 гривні.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Городоцькою міжрайонною державною податковою інспекцією Львівської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Аверс» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «Авто Трейд Компані» за червень 2011 року та з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «Будівельна компанія АТР ГРУП» за липень 2011 року, за результатами якої 26 вересня 2012 року складено акт перевірки за №426/22/23266315.

За висновками акту перевірки позивачем порушено: ч. 5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216, ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТзОВ «Аверс» в червні 2011 року при придбанні товарів в ТзОВ «Будівельна компанія АТР ГРУП». Товар по даних правочинах не був переданий в порушення ст. ст. 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України; порушено п.198.3, п.198.6, п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, відповідно до здійснених нікчемних правочинів завищено податковий кредит на загальну суму 15 003 гривні в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 15 003 гривні, в тому числі завищено податковий кредит за червень 2011 року на суму 2 991 гривнію по взаєморозрахунках з ТзОВ «Авто Трейд Компані», занижено податок на додану вартість за червень 2011 року на 2 991 гривню; завищено податковий кредит за липень 2011 року на суму 12 012 гривень по взаєморозрахунках із ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп», занижено податок на додану вартість за липень 2011 року на 12 012 гривень.

На підставі висновків перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 04 жовтня 2012 року №0000602200, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТзОВ «Аверс» з податку на додану вартість на суму 18 007 гривень, в тому числі: на 15 003 гривні - за основним платежем, 3 004 гривні - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на таке.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс» (покупець) 04 січня 2011 року укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Трейд Компані» (продавець) договір постачання №029, згідно якого продавець зобов'язується передати в погоджені строки покупцеві товар (запасні частини до вантажних автомобілів) і сплатити за нього грошову сум згідно умовами цього договору. Згідно п.3.2 цього договору, право власності на майно та ризики, пов'язані з його зберіганням, що продається згідно цього договору, переходить до покупця з дати виписки видаткової накладної на товари.

20 липня 2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс», як Покупцем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія АТР ГРУП», як Постачальником договір поставки №2007/1, згідно якого постачальник зобов'язується передати покупцеві товар, що визначений у цьому договорі (запасні частини до вантажних автомобілів та плити дорожні). Згідно п.5.5 цього договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент підписання товаросупровідних документів (накладних).

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Трейд Компані» позивачем надано суду копії договору постачання №029 від 04 січня 2011 року, видаткових накладних №3996 від 01 червня 2011 року, №4015 від 01 червня 2011 року, №4304 від 08 червня 2011 року, №4268 від 08 червня 2011 року, №4398 від 10 червня 2011 року, №4773 від 21 червня 2011 року, №4823 від 22 червня 2011 року, №4868 від 23 червня 2011 року, №4939 від 24 червня 2011 року, №5011 від 29 червня 2011 року, №5085 від 30 червня 2011 року, податкових накладних, платіжних доручень на підтвердження оплати товару.

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія АТР ГРУП» позивачем надано суду копії договору поставки товарів № 2007/1 від 20 липня 2011 року, видаткових накладних №20/07 - 04 від 20 липня 2011 року, №1/07 - 26 від 01 липня 2011 року, податкових накладних, докази оплати товару.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.2 цього Положення визначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Представлені позивачем документи містять усі необхідні реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Також слід зазначити, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти - ТзОВ «Авто Трейд Компані» та ТзОВ «Будівельна компанія АТР ГРУП» були зареєстровані в установленому законом порядку як платники податку.

Системний аналіз норм чинного податкового законодавства, наявних в матеріалах справи договорів, видаткових та податкових накладних свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за спірний період, відповідають критеріям первинного документу, через що зазначені дії позивача щодо формування податкового кредиту є правомірними.

Представлені позивачем первинні документи містять інформацію щодо змісту виконаних робіт у рамках названих договорів, є достовірними доказами виконання контрагентами позивача вимог, обумовлених названими договорами.

Твердження відповідача на відсутність товаросупровідних документів, які б підтверджували реальне придбання товару не може бути враховане судом апеляційної інстанції у своїх висновках, оскільки відсутність товаро - транспортних накладних, сама по собі, не свідчить про нікчемність господарських операцій, так як вказані накладні не є безумовним доказом факту поставки товару і відсутність таких накладних не може впливати на податковий кредит з податку на додану вартість за умови доведення реальності господарської операції належним чином оформленими документами. Товаро - транспортні накладні є обов'язковими у межах договору перевезення, учасниками якого є перевізник та замовник транспортних послуг.

Даючи оцінку доводам податкового органу щодо нікчемності укладених позивачем з контрагентами правочинів, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на наступному. Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вказана стаття встановлює презумпцію правомірності правочину.

Податковим органом не надано суду доказів наявності жодного судового рішення, яке набрало законної сили, про визнання недійсними вчинених правочинів, а також інших доказів, що свідчили б про наявність законних підстав для визнання таких правочинів недійсними.

З огляду на встановлені судами фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до законних і обґрунтованих висновків про безпідставність тверджень відповідача щодо нікчемності укладених позивачем з контрагентами правочинів та відсутність мети реального настання правових наслідків. Безпідставними є також доводи відповідача про порушення позивачем податкового законодавства, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Тому, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято всупереч закону та за відсутності підстав для його прийняття.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість, відповідач як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в підтвердження правомірності прийнятого ним рішення.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду не погоджується із доводами, викладеними відповідачем на обґрунтування апеляційної скарги, так як вони ґрунтуються на висновках перевірки, які були спростовані позивачем і які обґрунтовано були визнані судом першої інстанції такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції дотримався зазначених вимог.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року по справі №2а - 8766/12/1370 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс» до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення особам, які беруть участь у справі, копії ухвали суду і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Р. В. Кухтей

І. О. Яворський