ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

        

23 січня 2007 р.

№ 14/334

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді          Кузьменка М.В.,

судді                                        Васищака І.М.,

судді                                        Палій В.М.,

розглянувши  касаційну скаргу Акціонерного товариства “Наш банк”

на                   рішення господарського суду Запорізької області від 27.12.2005р.                        

у справі         №14/334

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю “Твердиня”

до                      Товариства з обмеженою відповідальністю “Наш клуб”

про                     визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство “Наш банк” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду Запорізької області від 27.12.2005р. у справі №14/334, водночас заявивши клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку для її подання.  

Вказана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду з таких підстав.

Відповідно до статті 107 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України, правом касаційного оскарження прийнятих у справі судових актів наділені сторони у справі, прокурор, а також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосуються їх прав та обов’язків.

Особа, що подала скаргу, не є стороною у справі. Звертаючись з даною касаційною скаргою, акціонерне товариство  не вказує, яким чином ухвалене у даній справі рішення суду стосуються його прав та обов’язків.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції не ухвалювалось рішення відносно прав та обов’язків АТ “Наш банк”.

Так, рішенням господарського суду Запорізької області від 27.12.2005р. у справі №14/334  визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю “Твердиня” право власності на нежитлову будівлю літ.А, що розташована в м.Запоріжжя, острів Хортиця, вул.Будинок відпочинку, 42.

Отже, враховуючи, що предметом розгляду у даній справі не є зобов’язання АТ “Наш банк” здійснювати чи не здійснювати будь-які дії, і судом першої інстанції не вирішувалося питання стосовно прав та обов’язків скаржника, то у прийнятті поданої касаційної скарги слід відмовити.

Самостійні вимоги АТ “Наш банк” на предмет спору, про які йде мова у касаційній скарзі, не є підставою для перегляду за даною касаційною скаргою ухваленого у справі №14/334 рішення господарського суду Запорізької області від 27.12.2005р., вони можуть бути предметом розгляду в іншому судовому провадженні.

Перераховане державне мито у сумі 42,50 грн. відповідно до платіжного доручення №476 від 04.12.2006р. підлягає поверненню скаржнику з державного бюджету на підставі п.2 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993р. “Про державне мито”.

Керуючись ст.ст.47, 107 ГПК України,  колегія суддів          

          УХВАЛИЛА:

1. Відмовити Акціонерному товариству “Наш банк” у прийнятті касаційної скарги на рішення господарського суду Запорізької області від 27.12.2005р. у справі №14/334, повернувши скаржнику касаційну скаргу та додані до неї документи.

2. Видати Акціонерному товариству “Наш банк”  довідку на повернення з державного бюджету 42,50 грн. державного мита, перерахованого відповідно до платіжного доручення №476 від 04.12.2006р.  

Головуючий,  суддя                                                           М.В.Кузьменко

Суддя                                                                               І.М.Васищак

          Суддя                                                                                В.М.Палій