У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,

суддів Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.;

секретар судового засідання Ковальчук Л.В.,

з участю відповідачки,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 26 грудня 2013 року у справі за позовом Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за використану теплову енергію,

в с т а н о в и л а :

11 жовтня 2011 року КП «Теплотранссервіс» Рівненської міської ради звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за використану теплову енергію.

Заочним рішенням Рівненського міського суду від 18 травня 2012 року позов задоволено.

Ухвалою цього ж суду від 20 липня 2012 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено. Заочне рішення Рівненського міського суду від 18 травня 2012 року скасовано.

Оскаржуваним рішенням Рівненського міського суду від 26 грудня 2013 року позов знову задоволено. З відповідачки на користь позивача стягнуто 15 195 грн. 30 коп. заборгованості за використану теплову енергію. Вирішено питання про судові витрати.

В поданій апеляційній скарзі відповідачка посилалася на те, що будь-яких договірних відносин між нею та позивачем про надання послуг з теплопостачання, як того вимагає Закон України «Про теплопостачання», не існує.

Належна їй на праві власності квартира АДРЕСА_1 знаходиться на стадії незавершеного будівництва, процент її готовності складає 73%. Сантехніка для отримання послуг з гарячого водопостачання не встановлена. Будь-яких послуг з теплопостачання від позивача вона не отримує.

Згідно з актом РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» від 9 квітня 2009 року в її квартирі АДРЕСА_1 немає кранів, зливних бачків, унітаза, вода не використовується.

Підтвердженням того, що комунальні послуги їй не надаються є також лист РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» № 1392-м/01-11 від 25 червня 2009 року та нульові рахунки за послуги з водопостачання та водовідведення за червень 2012, лютий 2013 року та рахунки за електроенергію за січень 2009 та лютий 2011 року.

Теплова енергія для опалення квартири стала подаватися лише з жовтня 2011 року після встановлення батарей.

Нарахування позивачем коштів за опалення у розмірі 3890,8 грн. за період з 1 грудня 2008 по 31 березня 2010 року перебуває за межами встановленого ст. ст. 257, 261 ЦК України строку позовної давності, а тому стягненню не підлягає.

Покликаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просила апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити у справі нове рішення про часткове задоволення позову в сумі 6372,52 грн. У стягненні решти заборгованості за теплову енергію у сумі 8822,78 грн. (1399,21 грн. за ГВП та 7423,57 грн. за опалення) за період з 1 грудня 2008 по 1 жовтня 2011 року відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом установлено, що відповідачці належить квартира АДРЕСА_1.

Доказів про те, що житловий будинок та квартира відповідачки, яка в цьому будинку знаходиться, були підключені до централізованих мереж опалення та гарячого водопостачання лише в жовтні 2011 року, про що доводить апелянт у скарзі, у справі немає.

Комунальне підприємство «Теплотрансервіс» Рівненської міської ради надає послуги з відпуску теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання житлового приміщення відповідачки, яка за період з 1 грудня 2008 по 1 квітня 2013 року допустила заборгованість перед позивачем за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в сумі 15195,3 грн.

Статтею 67 ЖК України визначено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Нарахування за послуги з теплопостачання проводиться відповідно до затверджених виконавчим комітетом Рівненської міської ради тарифів (рішення № 137 від 9 жовтня 2008 року та № 6 від 4 січня 2011 року).

Згідно з п. 18 Правил про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Статтею 68 ЖК України та п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, передбачено, що власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг встановлено п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги".

Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії, а згідно ст. 25 цього ж Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Згідно з п. 35 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання затверджено наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4.

Статтею 10 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте відповідачка у справі належних і допустимих законом доказів про відключення її помешкання від мережі ЦО та постачання гарячої води суду не надала. Не є таким доказом і акт РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» від 9 квітня 2009 року, який цілком обґрунтовано відхилений місцевим судом.

Посилання відповідачки на те, що вона не укладала із позивачем договору про централізовані опалення та гаряче водопостачання, також не є підставою для звільнення її від оплати таких послуг.

Отже, передбачених нормативними вимогами правових підстав для припинення позивачем нарахувань відповідачці за централізоване опалення її квартири та місць загального користування будинку і за постачання гарячої води немає.

За таких обставин позовні вимоги Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за використану теплову енергію місцевий суд цілком підставно визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апелянта про пропуск позивачем позовної давності на увагу не заслуговують, оскільки зі справи вбачається що в уточнених позовних вимогах позивач просив суд стягнути з відповідачки заборгованість за теплопостачання за період починаючи з 1 грудня 2008 року, а до суду із даним позовом до відповідачки звернувся 28 жовтня 2011 року, тобто в межах передбаченого законом трирічного строку позовної давності (а. с. 48).

Додані ж відповідачкою до апеляційної скарги лист РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» від 25 червня 2009 року та інші документи як докази апеляційним судом відхиляється з підстав, що передбачені, частинами 1 і 2 ст. 131 ЦПК України.

Тому зважаючи на викладене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 26 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: