ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2007 р. | № 4/454-21/48 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
судді Васищака І.М.,
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
“Львівський міський молочний завод”
на рішення господарського суду Львівської області від 14.06.2006р. та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2006р.
у справі № 4/454-21/48
за позовом Львівського міського комунального підприємства “Львівводоканал”
до Відкритого акціонерного товариства “Львівський міський молочний завод”
про стягнення 12 474,27 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: Кінасевич В.Л. (довіреність №36-5 від 15.09.06),
від відповідача: Староста І.С. (довіреність №219 від 29.08.05),
Компанієць С.М. (довіреність №76 від 17.01.07),
ВСТАНОВИВ:
Львівське міське комунальне підприємство “Львівводоканал” звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Львівський міський молочний завод” і просило суд стягнути з останнього додаткову плату у сумі 12 474, 27 грн. за скид стічних вод з перевищенням допустимих забруднень.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідач не виконав взятих на себе зобов’язань за умовами договору №300079 від 12.11.2000р. щодо скидання стічних вод, якісні показники яких не повинні перевищувати допустимої концентрації забруднювальних речовин, що можуть містись в його стічних водах.
При цьому, позивач просить стягнути з відповідача 10 323,52 грн. додаткової плати за скид стічних вод з понаднормативними забрудненнями на користь позивача, а 2 150,73 грн. в дохід міського бюджету, оскільки згідно п.4.2. Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Держбуду України від 19.02.2002р. №37, 20% плати за скид понаднормативних забруднень перераховуються до міського фонду охорони навколишнього природного середовища, що утворений в міському бюджеті.
Відповідач, заперечуючи заявлений позов, посилається на порушення порядку відбору проб для інгредієнта –“залізо”, на невідповідну нормативам тривалість проведення лабораторних досліджень, на те, що питна вода подається йому з перевищенням вмісту заліза, а пропорційного збільшення допустимої концентрації заліза у стічних водах не зроблено, а також на те, що розрахунок додаткової плати проведено неправильно.
Рішенням господарського суду Львівської області від 14.06.2006р. (суддя Масловська Л.З.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2006р. (головуючий, суддя Онишкевич В.В., судді Скрутовський П.Д., Зданкевич З.І.), позовні вимоги задоволено повністю: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 10 323,52 грн. основного боргу і судові витрати, та присуджено до стягнення з відповідача в доход міського бюджету (Фонд охорони навколишнього природного середовища Залізничного р-ну м.Львова) 2 150,73 грн. за скид понаднормативних забруднень.
Вказані рішення та постанова мотивовані тим, що факт перевищення величин фактичної концентрації залізна понад допустиму концентрацію, підтверджено результатами аналізу стічних вод за №232 від 14.08.2003р., проведеного акредитованою лабораторією позивача, відповідно до пунктів 2.6, 3.2.6 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальну систему каналізації Львова, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.09.2002р. №292.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просить оскаржувані рішення та постанову залишити без змін, а скаргу без задоволення з мотивів, викладених у відзиві.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
В силу ст.ст.42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.
Судами двох інстанцій використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з’ясування обставин справи, пов’язаних з предметом доказування у даній справі.
Як встановлено судами двох інстанцій між позивачем та відповідачем укладено договір №300079 від 12.11.2000р., за умовами якого позивач взяв на себе зобов’язання надавати послуги у забезпеченні питною водою та приймати стічні води, а відповідач –здійснювати забір води з водопроводу, скид стічних вод у каналізацію і оплачувати вартість наданих послуг на умовах, які визначені договором та чинним законодавством України, зокрема: Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації міст і селищ України, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальну систему каналізації Львова.
В силу п.2.2.7 договору, відповідач взяв на себе зобов’язання не перевищувати встановлені ліміти водоспоживання і водовідведення та допустимої концентрації забруднювальних речовин в контрольних колодязях на каналізаційних випусках відповідача.
Пунктом 3.6 договору встановлено, що скидання відповідачем стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій на його каналізаційному випуску оплачується з відповідним підвищеним коефіцієнтом. Визначення допустимих концентрацій і нарахування додаткової плати за послуги водовідведення проводиться позивачем відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальну систему каналізації Львова (далі –місцеві Правила).
Згідно з розділом 4.3. місцевих Правил, уповноважений орган Львівського міськвиконкому затвердив перелік підприємств, дозвіл на скид для яких, надається на підставі доведеного ліміту на скид забруднювальних речовин в систему міської каналізації. Відповідач внесений в зазначений перелік з 10.01.1997р., як такий, що розробляє Проект ліміту.
Відповідно до пунктів 2.2.1 договору та пунктів 4.3.3, 4.4.8, 4.4.9 місцевих Правил, відповідач погодив Проект ліміту на скид забруднювальних речовин у міську каналізацію. У цьому документі містяться таблиці ліміту на скид на 2003 рік, в яких наведено встановлені позивачем значення допустимих концентрацій забруднювальних речовин, що можуть міститися в стічних водах відповідача протягом року.
Згідно до розділу 4.6. місцевих Правил відповідач отримав дозвіл на скид відповідних стічних вод в каналізацію Львова.
05.08.2003р. представниками позивача у присутності представника відповідача здійснено відбір проб стічних вод, про що складено акт №1014 (а.с.11), аналіз яких виявив перевищення фактичної концентрації заліза над допустимою концентрацією.
Як встановлено судами двох інстанцій, відбір проб стічних вод підприємства здійснено з дотриманням порядку, передбаченого розділом 7 місцевих Правил з контрольного колодязя відповідача.
При цьому, твердження відповідача про те, що для визначення вмісту загального заліза, пробу стічних вод необхідно фільтрувати на місці відбору, судами двох інстанцій були підставно відхилені, оскільки вони спростовуються методикою КНД 211.1.4.040-95 (а.с.17-26), яку застосовує акредитована лабораторія позивача, і згідно якої пробу для визначення загального аналізу фільтрувати на місці відбору не передбачено.
З акта №1014 від 05.08.2003р. вбачається, що проби для можливості проведення контрольного аналізу були запломбовані і передані відповідачу, який своїм правом на проведення контрольного аналізу не скористався. Скарг на дії представників позивача при відборі проб, як то передбачено п.12.15 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. №65, відповідач не заявляв.
Доводи скаржника відносно того, що на час відбору стічних вод відповідач відібрав з міського водопроводу питну воду, яка не відповідала вимогам стандарту, колегія суддів не бере до уваги, оскільки це питання було предметом дослідження у судах двох інстанцій, які відхилили подані відповідачем аналізи води від 26.01.1987р. з огляду на те, що вони не можуть свідчити про якість питної води, відібраної позивачем на час відбору проб його стічних вод 05.08.2003р.
Твердження скаржника, викладені у касаційній скарзі, про те, що справу розглянуто в суді апеляційної інстанції за відсутності сторони відповідача, не повідомленого належним чином про час та місце розгляду справи, спростовуються матеріалами справи, зокрема, поштовим повідомленням про вручення, відповідно до якого відповідач 24.07.2006. отримав ухвалу суду апеляційної інстанції від 14.07.2006р. про прийняття апеляційної скарги відповідача до розгляду, тобто майже за два місяця до дня засідання суду апеляційної інстанції – 19.09.2006р. (а.с83-84).
Таким чином, відповідач сам не скористався наданим йому правом брати участь у судовому засіданні з правами, передбаченими процесуальним законом.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами двох інстанцій на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для зміни або скасування оскаржуваних рішення та постанови немає.
Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна оцінка судами першої та апеляційної інстанцій. Окрім того, вони фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.1115, 1117 ГПК України. Відповідно до ч.2 ст.111 ГПК України не допускається посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Львівський міський молочний завод” залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2006р. у справі №4/454-21/48 - без змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій