ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2007 р. | № 39/411-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
судді Васищака І.М.,
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Кварцит ДМ”
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2006р. та
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 14.11.2006р.
у справі №39/411-06
за позовом Акціонерного комерційного банку “Новий”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кварцит ДМ”
про стягнення 139 948,92 доларів США,
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився,
від відповідача: не з’явився,
ВСТАНОВИВ:
Акціонерний комерційний банк “Новий” звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кварцит ДМ” і просив суд стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором у сумі 139 948,92 доларів США.
Одночасно позивач заявив клопотання про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках відповідача, у межах суми боргу.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2006р. (суддя О.В.Ліпинський), залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.11.2006р. (головуючий, суддя Павловський П.П., судді Логвиненко А.О., Чус В.О.), накладено арешт на грошові кошти відповідача, що знаходяться на банківських рахунках, в межах розміру заявлених позовних вимог –в сумі 139 948,92 доларів США. Також заборонено відповідачу, до вирішення спору по суті, відкривати рахунки в банківських установах.
Вказані ухвала та постанова мотивована тим, що враховуючи обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги за даним позовом, та приймаючи до уваги те, що достатньо тривалий час (з травня 2006р.) відповідач ухиляється від виконання своїх зобов’язань за кредитним договором, то, за висновком судів, є достатньо правових підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, як засобу запобігання можливих порушень прав чи охоронюваних законом інтересів позивача. Доповідач: Палій В.М.
При цьому, заборонивши відповідачу відкривати рахунки в банківських установах, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, керувався ст.67 ГПК України, згідно якої окрім накладення арешту на грошові кошти, позов може бути забезпечено шляхом заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати, як такі, що ухвалені з порушенням норм процесуального права, а саме ст.ст.55, 66, 67, 101 ГПК України.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Отже, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог.
Перелік заходів до забезпечення позову визначений ст.67 ГПК України і розширеному тлумаченню не підлягає.
У відповідності з зазначеною нормою, до заходів забезпечення позову належать, зокрема, накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, заборона відповідачеві вчиняти певні дії.
Звертаючись до суду з даним позовом, Акціонерний комерційний банк “Новий” послався на порушення відповідачем договірних зобов’язань щодо погашення кредиту у визначені договором строки, і просив суд захистити його порушене суб’єктивне матеріальне право шляхом стягнення з відповідача 139 948,92 доларів США.
Арешт на грошові кошти відповідно до оскаржуваної ухвали накладено у розмірі заявлених позивачем вимог.
Необхідність забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача та заборони йому відкривати рахунки в банківських установах обґрунтована судами ухиленням відповідача достатньо тривалий час (з травня 2006р.) від виконання своїх зобов’язань за кредитним договором.
Проте, висновок суду про необхідність забезпечення позову не ґрунтується на матеріалах справи.
За вимогами ст.66 ГПК України, обґрунтування необхідністю забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов’язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять: факти про наявність у боржника-відповідача майна (зокрема, грошових сум); ймовірність припущення, що майно (зокрема, грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за зальними правилами відповідно до ст.33 ГПК України.
Між тим, всупереч положенням ст.66 ГПК України, заява позивача про забезпечення позову нічим не обґрунтована.
Під час вирішення питання про можливість застосування заходів до забезпечення позову позивачем не надано доказів, які б свідчили про необхідність вжиття таких заходів.
Так, за змістом ст.32 ГПК України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів –фактичних даних, які встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
При цьому, докази у відповідності з ст.34 ГПК України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості.
В силу ст.36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, позивач не навів обставин для вжиття таких заходів, не підтвердив їх письмовими та належними доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував приписи ст.ст.66, 67 ГПК України, оскільки застосування визначених ст.67 ГПК України заходів, можливо лише у разі, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може у подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, що у даному випадку матеріалами справи не підтверджується.
Враховуючи викладене, оскаржувані ухвала та постанова не відповідають нормам процесуального права, не ґрунтуються на матеріалах справи, а тому підлягають скасуванню.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Кварцит ДМ” задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2006р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.11.2006р. у справі №39/411-06 скасувати.
3. Заяву Акціонерного комерційного банку “Новий” про забезпечення позову залишити без задоволення.
4. Справу направити до господарського суду Дніпропетровської області.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій