ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

               Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: ОСОБА_4 -за дов. НОМЕР_1;

від відповідача 1, 2,3 : не з'явилися, повідомлені належно про час і місце засідання суду;

від третьої особи: не з'явилися, повідомлені належно про час і місце засідання суду;

          Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у березні 2006 року   заявлений   позов,   з   урахування   уточнень,   про  стягнення солідарно

Доповідач: Добролюбова Т.В.

заборгованості з фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Відкритого акціонерного товариства Тернопільське обласне підприємство “Тернопільавтотранс 16100” у розмірі 54015,35 грн., з яких: 37485,00 грн. заборгованості з повернення основного боргу, 11620,35 грн. інфляційних втрат, 4910,00 грн. витрат зі сплати адвокатських послуг. В обґрунтування позовних вимог, позивач вказував на те, що у лютому 2003 року відповідачами 1, 2 у справі було запропоновано фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1прийняти дольову участь у будівництві торгово-побутового комплексу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. При цьому позивач зазначав, що згідно домовленості з відповідачами 1, 2 після  закінчення будівництва та здачі об'єкта в експлуатацію торгова площа 10 кв. м для торгівлі промисловими товарами буде передана у його власність. Позивачем передано ФОП ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 37485,00 грн., що підтверджується накладною в якій відбито факт передачі будівельних матеріалів на зазначену суму. Проте, на думку позивача, ФОП ОСОБА_2  безпідставно заволодів вказаною сумою, оскільки після закінчення будівництва він не набув права власності на новозбудований об'єкт, а відтак не зміг виконати раніш існуючу домовленість. Відтак,  відповідно до приписів статей 400,  1166 Цивільного кодексу України вказана сума підлягає поверненню, як отримана безпідставно.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 21.09.06, ухваленим суддею Левандовським Ю.Я., позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 37458,00 грн. заборгованості, 298,60 грн. інфляційних втрат, 3775,27 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, 468,30 грн. судових витрат.  В решті позову відмовлено. В позові до фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 та Відкритого акціонерного товариства Тернопільського обласного підприємства “Тернопільавтотранс 16100” відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду  від 23.10.06 у складі колегії суддів Гнатюка Г.М.- головуючого, Кравчука Н.М., Мирутенко О.Л. апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 повернуто скаржникові без розгляду. Ухвала вмотивована тим, що скаржником порушено приписи пунктів 3, 4 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, а саме: до скарги не додано належних доказів сплати державного мита та  не надано клопотання про відновлення пропущеного строку для подачі апеляційної скарги.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати ухвалу від 23.10.06 та передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції. В обґрунтування касаційної скарги заявник вказує на порушення судом апеляційної інстанції приписів пункту 4 статті 97 Господарського процесуального кодексу України щодо подання апеляційної скарги після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку, оскільки на думку заявника, апеляційна скарга  від 09.10.06 на рішення господарського суду Тернопільської області від 21.09.06 була подана вчасно. При цьому,  заявник зазначає про порушення судами приписів статей 50, 51 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлено перебіг процесуального строку, статті 93 вказаного Кодексу, якими передбачено строк звернення з апеляційною скаргою. Окрім того, заявник посилається на невірне застосування судом апеляційної інстанції приписів Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” та  вказує на правильність здійснення ним розрахунку розміру і сплати держмита.

Від Фізичних осіб - підприємців ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Відкритого акціонерного товариства Тернопільського обласного підприємства “Тернопільавтотранс 16100” відзиви на касаційну скаргу судом не отримані.

Вищий господарський суд України заслухавши доповідь судді     Добролюбової Т.В., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи та касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування апеляційним судом приписів процесуального законодавства,  відзначає наступне.

Львівський апеляційний господарський суд  ухвалою від 23.10.06 апеляційну скаргу позивача від 09.10.06 повернув заявникові, з огляду на приписи пункту 3, 4 статті 97 Господарського процесуального кодексу України. За цими приписами,  якщо до апеляційної  скарги  не додано документів, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі або скарга подана після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення такого строку судом апеляційної інстанції виноситься ухвала про її повернення. Відповідно до приписів статті 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу. Частиною 1 статті 93 названого Кодексу встановлено, що апеляційна скарга подається  протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення -з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Наведена норма кореспондує з нормою статті 85 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок вступу рішення в законну силу: рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення. Як вбачається з резолютивної частини рішення від 21.09.06, його повний текст підписано 27.09.06. Отже рішення набирає законної сили  через десять днів з дня його прийняття, тобто в даному випадку, з дня підписання повного тексту рішення. При цьому, відповідно до приписів частини 3 статті 50 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку, обчислюваного днями, починається наступного дня після календарної дати, якою визначено його початок. Закінчення строку на подання апеляційної скарги обчислюється за правилами статей 51, 52 Господарського процесуального кодексу України, а саме процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього строку. За правилами господарського процесуального законодавства, апеляційна скарга може бути не лише відправлена поштою, а й подана безпосередньо до канцелярії суду. У такому випадку, процесуальний строк закінчується із закінченням робочого дня в господарському суді. Згідно частини 3 статті 51 названого Кодексу якщо останній день строку припадає на неробочий день, останнім днем строку буде перший за неробочим робочий день.  Отже, відповідно до наведених норм, рішення у цій справі набрало  законної сили 10.10.06, а з відбитку штампу на апеляційній скарзі вбачається, що господарський суд Тернопільської області отримав дану скаргу 09.10.06 за вхідним номером 6654(н), отже судом апеляційної інстанції помилково застосовані приписи пункту 4 статті 97 Господарського процесуального кодексу України.  Разом з цим, колегія суддів зазначає, що прийнята господарським апеляційним судом ухвала від 23.10.06 не відповідає вимогам частини 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, якою визначені вимоги до змісту ухвали. Зокрема в ухвалі повинно бути зазначено: мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство, висновок з розглянутого питання. Отже, при прийнятті ухвали про повернення апеляційної скарги, суд  повинен був обґрунтувати та повно відобразити  обставини, які зумовили застосування приписів пункту 4 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, а саме: визначити дату подання апеляційної скарги,  обчислити початок  строку на апеляційне оскарження рішення у справі  та визначити дату його спливу. Недотримання цих вимог, призвело до необґрунтованого повернення скарги. Крім цього, колегія суддів визнає, що суд апеляційної інстанції дійшовши висновку про порушення скаржником вимог законодавства щодо сплати державного мита у встановленому розмірі, не врахував наступне. Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” затверджено порядок та розміри сплати державного мита, згідно вимог якого державне мито сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а із спорів майнового характеру -50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Згідно зі статтею 3 згаданого Декрету із позовних заяв майнового характеру державне мито справляється у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян. Враховуючи те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 оскаржує прийняте у справі рішення, в частині відмови в задоволенні позову, а це 11359,23 грн.,  державне мито при поданні апеляційної скарги підприємцем повинно складати 56,80 грн. Додана до апеляційної скарги квитанція НОМЕР_1 підтверджує перерахування 56,50 грн. При цьому колегія суддів відзначає, що апеляційний суд при прийнятті апеляційної скарги до провадження  вправі зобов'язати заявника апеляційної скарги доплатити суму державного мита у розмірі 0,30 коп. та  витребувати підтверджуючи сплату докази. Відповідно до  приписів частини 1 статті 111¹⁰ Господарського процесуального кодексу України  підставою для скасування постанови апеляційного господарського суду є як порушення так і неправильне застосування норм процесуального права. Частиною 2 статті 111¹³ вказаного Кодексу встановлено, що розгляд касаційної скарги на ухвалу апеляційного господарського суду  проводиться у порядку, передбаченому для розгляду касаційної скарги на постанову апеляційного господарського суду. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, а відтак підлягає скасуванню з передачею справи разом з апеляційною скаргою від 09.10.06 до Львівського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Керуючись статтями 111⁷, статтями 111¹⁰, 111¹¹, 111¹²,  111¹³  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.06 у справі       № 1/105-1397 скасувати. Матеріали справи разом з апеляційною скаргою від 09.10.06 на рішення у справі скерувати до Львівського апеляційного господарського суду для розгляду.

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Головуючий суддя                                                                        Т.Добролюбова

Судді                                                                                              Т.Гоголь

                                                                                           Л.Продаєвич