Апеляційний суд Рівненської області

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2014 року м. Рівне

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області Остапук В.І., з участю прокурора Дейнеки Н.В., особи, яка притягується до адміністративної відповідності, ОСОБА_2, розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_2 та прокурора м. Рівне Ільящука Т.М. на постанову судді Рівненського міського суду Рівненської області від 16 липня 2014 року,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Рівненського міського суду Рівненської області від 16 липня 2014 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Дубівка Володимирецького району Рівненської області, мешканця АДРЕСА_1, працюючого виконуючим обов'язки директора Рівненського державного аграрного коледжу Міністерства аграрної політики та продовольства України, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину,

визнано винним у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ст.172-7 КУпАП та із застосуванням ст.22 КУпАП звільнено від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

З постанови суду вбачається, що ОСОБА_2, виконуючи обов'язки директора Рівненського державного аграрного коледжу Міністерства аграрної політики та продовольства України та будучи у відповідності до підпункту «а» п.2 ч.1 ст.4 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, в порушення вимог п.2 ч.1 ст.14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» не повідомив свого безпосереднього керівника в особі директора Департаменту науково-освітнього забезпечення АПВ та розвитку сільських територій Міністерства аграрної політики України Кадигроба С.В. про видання ним наказів «Про преміювання викладачів та працівників коледжу» №50-ОД від

____________________________________________________________________

Справа № 569/9152/14-п Суддя у І інстанції Головчак М.М.

Провадження №33/787/160/2014

Категорія: ст.172-7 КУпАП Суддя в апеляційній інстанції Остапук В.І.

22.08.2012 року та «Про преміювання працівників коледжу» №60-ОД від 28.08.2013 року, якими визначив розміри конкретних премій як для працівників Рівненського державного аграрного коледжу, так і для себе, внаслідок чого отримав премій на загальну суму 4 754 гривень, чим допустив конфлікт інтересів.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 вважає постанову суду такою, що не відповідає вимогам законодавства та матеріалам справи. Вказує, що розмір премій визначав не він, а розробник наказу про преміювання, на момент вчинення правопорушення він не був керівником коледжу та не мав умислу на неповідомлення керівника про конфлікт інтересів, а тому в його діях відсутній склад вказаного правопорушення. Просить скасувати постанову Рівненського міського суду від 16.07.2014 року, а провадження по справі закрити в зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

На погоджуючись з постановою суду першої інстанції, прокурор м. Рівне також подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що постанова суду є незаконною, оскільки судом не враховано характер наслідків від вказаного правопорушення. Покликається на те, що суддя безпідставно застосував статтю 22 КУпАП та звільнив правопорушника від відповідальності. Просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ст.172-7 КУпАП та накласти стягнення у виді штрафу в розмірі 170 гривень.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та заперечив апеляційну скаргу прокурора, міркування прокурора на підтримання доводів своєї апеляційної скарги та заперечення доводів апеляційної скарги ОСОБА_2, перевіривши доводи апеляційних скарг за матеріалами справи про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_2 та прокурора задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Викладені у постанові висновки судді про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, правильності кваліфікації його дій за ст.172-7 КУпАП підтверджуються зібраними у справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, вина ОСОБА_2 стверджується протоколом про вчинення адміністративного корупційного правопорушення №31 від 13.06.2014 року (а.с.1-3), копією наказу Мінагрополітики та продовольства України №101-п від 18.05.2013 року про призначення ОСОБА_2 виконуючим обов'язки директора Рівненського державного агарного коледжу (а.с.8), наказами в.о. директора коледжу ОСОБА_2 «Про преміювання викладачів та працівників коледжу» №50-ОД від 22.08.2013 року та «Про преміювання працівників коледжу» №60-ОД від 28.08.2013 року (а.с.11, 13-16), штатним розписом Рівненського державного аграрного коледжу на січень-грудень 2013 року (а.с.23-25), наявними в матеріалах справи поясненнями ОСОБА_2 про неповідомлення ним безпосереднього керівника щодо видачі ним двічі наказів про преміювання, в тому числі і його самого, в розмірі посадового окладу кожен (а.с.82-84, 85).

Крім того, будучи допитаним в судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_2 підтвердив, що допустив конфлікт інтересів, вину у скоєному визнає повністю, на даний час порушення вимог фінансового контролю ним повністю усунуті.

При винесенні вказаної постанови суддею відповідно до вимог ст.ст.245, 280 КУпАП всебічно і повно з'ясовано всі обставини справи, дано належну оцінку наявним в справі доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції.

Доводи ОСОБА_2 про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-7 КУпАП є необґрунтованими.

Враховуючи сукупність наявних у справі доказів, суддя першої інстанції, вірно встановив вину ОСОБА_2 у вчиненні даного корупційного правопорушення та при відсутності настання негативних наслідків, відсутності явної шкоди суспільним інтересам та усунення на момент розгляду справи конфлікту інтересів шляхом повернення в касу коледжу отриманих ним двох премій в розмірі посадового окладу кожна (а.с.100), а також з урахуванням даних про особу ОСОБА_2, прийняв правильне рішення про застосування щодо нього ст.22 КУпАП.

Твердження прокурора в апеляційній скарзі про неврахування судом першої інстанції характеру наслідків від вказаного правопорушення є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, зокрема бухгалтерською довідкою про погашення ОСОБА_2 заборгованості за зайво отримані кошти (а.с.100).

Покликання ж прокурора про неможливість застосування ст.22 КУпАП до корупційних правопорушень не заслуговує на увагу, оскільки чинним законодавством не встановлено будь-яких обмежень звільнення від адміністративної відповідальності залежно від виду правопорушення.

З урахуванням наведеного, підстав для скасування постанови суду та задоволення апеляційних скарг не вбачаю.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову судді Рівненського міського суду Рівненської області від 16 липня 2014 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляційні скарги ОСОБА_2 та прокурора м. Рівне - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Рівненської області В.І. Остапук