ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2014 року Справа № 911/1052/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Кота О.В., Демидової А.М., Саранюка В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів"

на рішення та постанову господарського суду Київської області від 04.06.2014 Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2014

у справі № 911/1052/14 за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: 1. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 2.Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз"

до проПублічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів" стягнення 6 549 595,73 грн.

за участю прокурора Баклан Н.Ю. та представників сторін:

позивача-1: позивача-2: відповідача:Калініченко Н.С. Зикіна Д.Т. Драгомирецької Г.Є., Рубан Л.П.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 04.06.2014 (суддя Заєць Д.Г.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 (судді: Ільєнок Т.В., Корсакова Г.В., Тарасенко К.В.), позов задоволено повністю: стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" (далі - ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів") на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (далі - ПАТ ГГ "Київоблгаз") 6 549 595,73 грн. заборгованості.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, просить відмовити в задоволенні позову.

Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, Правил користування природним газом для юридичних осіб, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, 13.09.2012 № 1181 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 11.10.2012 за № 1715/22027.

У відзиві на касаційну скаргу позивач-1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові акти - без змін.

За правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України в засіданні суду касаційної інстанції 04.09.2014 була оголошена перерва до 11.09.2014.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.12.2011 між ПАТ "Київоблгаз" та ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів" укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів № 160002-ПГ/12/58 (далі - договір).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно з пунктом 3.4 договору постачальник має право перевіряти роботу вузлів обліку, установлених у споживача, у тому числі за допомогою еталонних пересувних вимірювальних комплексів, а також вимагати позачергової перевірки вузлів обліку спеціально уповноваженим органом у сфері метрології.

Пунктом 5.2.2 договору передбачено, що постачальник має право безперешкодного доступу до газоспоживчого обладнання та вузлів обліку газу на території споживача.

31.12.2008 між ВАТ ГГ "Київоблгаз" та ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів" укладено договір на транспортування природного газу № 160002/61/09.

22.11.2012 представниками постачальника здійснено чергову перевірку стану обліку природного газу на об'єктах відповідача, за результатами якої складені акти № 60341 та № 60342. Виходячи зі змісту акта № 60342, проведеною перевіркою перетворювача тиску МИДА-ДА-13П № 07423562, який входить до складу комерційного вузла обліку відповідача, еталонним приладом "DPI 615" встановлено, що максимальна похибка перетворювача тиску становить: -0,49%, що перевищує допустиму норму, оскільки відповідно до паспортних даних на перетворювач тиску МИДА-ДА-13П межа допустимої основної похибки становить: ±0,25.

На підставі результатів проведеної експертної перевірки перетворювач абсолютного тиску МИДА-ДА-13П зав.№ 07423562 визнано непридатним до експлуатації згідно з діючими нормативними документами МПУ 005/04-2003 та технічного паспорту, про що ДП "Київоблстандартметрологія" складено довідку про непридатність ЗВТ за № 50/661 від 19.12.2012 та акт експертної повірки № 1 від 19.12.2012.

Відповідно до пункту 5.13.1 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 № 618 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.01.2006 за № 67/11941, перерахунки об'єму протранспортованого газу проводяться за період відсутності (несправності) ЗВТ, починаючи з дати проведення останньої перевірки комерційного вузла обліку газу або з дати зняття ЗВТ до моменту встановлення повірених ЗВТ, з урахуванням кількості годин роботи газового обладнання споживача.

Відповідно до пункту 2.10.2 та підпункту 2.10.2.2 технічної угоди № 1 про режим транспортування, порядок обліку та документальне оформлення прийому-передачі природного газу, укладеного між сторонами у справі, за проектною номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання з розрахунку його цілодобової роботи проводяться перерахунки об'єму спожитого газу в разі отримання негативних результатів чергової, позачергової та експертної повірки ЗВТ.

Зважаючи на такі обставини, позивачем здійснено перерахунок об'єму протранспортованого природного газу відповідачу за проектною номінальною потужністю його газового обладнання за період з 01.11.2012 по 28.11.2012 та включено вказаний об'єм до акта приймання-передачі природного газу за листопад 2012, згідно з яким загальна вартість об'єму природного газу, нарахована відповідачу за проектною номінальною потужністю газового обладнання, становить 6 549 595,73 грн.

На підставі зазначеного, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про задоволення позову прокурора у повному обсязі.

Проте висновки господарських судів попередніх інстанцій є передчасними з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Обираючи форму представництва, передбачену частиною 5 цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві (частина 2 статті 2 ГПК України).

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 (справа № 1-1/99) визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визначено, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині 2 статті 2 АПК України (згідно з діючим законодавством - частина 3 статті 2 ГПК України), потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

У пункті 5 мотивувальної частини рішення КСУ передбачено, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора, і на підставі частини 1 статті 21 АПК України (нині - частина 1 статті 21 ГПК України) є стороною в арбітражному (господарському) процесі. Цей орган вчиняє процесуальні дії згідно зі статтею 22 АПК України (ГПК України).

Отже, прокурор може бути представником сторони у справі тільки у випадку, коли цією стороною у справі є орган державної влади або орган місцевого самоврядування, наділені повноваженнями виконавчої влади.

Указане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 22.02.2005 у справі № 33/120-04.

Судом першої інстанції, рішення якого переглянуто судом апеляційної інстанції, не враховано вищевикладене та взагалі не надано оцінки доводам заступника прокурора за позовною заявою щодо наявності підстав представляти інтереси позивачів.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Виходячи із викладеного та враховуючи, що оцінка доказів і з'ясування обставин у справі на підставі статті 1117 ГПК України знаходяться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, а прийнятті у справі судові акти не можна вважати законними та обґрунтованими, колегія суддів дійшла висновку про їх скасування з передачею справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, усім доводам сторін надати належну правову оцінку, і в залежності від встановленого вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" у справі № 911/1052/14 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Київської області від 04.06.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 у справі № 911/1052/14 скасувати.

Справу № 911/1052/14 передати на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя: О. Кот

судді: А. Демидова

В. Саранюк