Р І Ш Е Н Н Я

   2-36/2009р.

          І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

8 січня 2009 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., при секретарі Токаревій В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні домоволодінням, за зустрічним позовом ОСОБА_3 у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 до  ОСОБА_1, Кекінської сільської ради Сумського району Сумської області про  визнання права власності на частину домоволодіння,

                             В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що їй на праві власності належить домоволодіння АДРЕСА_1, яке вона особисто збудувала у 1973 році. В цьому будинку зареєстровані та проживають сім»я її сина ОСОБА_2, а саме його дружина ОСОБА_3 та їх діти ОСОБА_4, 1991 року народження, ОСОБА_6, 1993 року народження та ОСОБА_7, 1995 року народження. ОСОБА_3, відповідачка по справі, на протязі тривалого часу створює перешкоди для сумісного проживання, постійно ображає її, висловлює незадоволення з різних питань, вчиняє сварки, підбурює онуків, які також ображають її.  З приводу неналежної поведінки відповідачки вона неодноразово зверталася зі скаргами до сільської ради і до правоохоронних органів, однак відповідачка не змінила своєї поведінки і на пропозицію виселитися з належного позивачці будинку та змінити місце проживання  не реагує. Позивачка зазначала, що в неї є сестра похилого віку, яка за станом здоров»я потребує постійного догляду та допомоги, однак  забрати її до себе позивачка не має можливості, так як відповідачі заперечують проти цього. Вона як власник житлового будинку не має можливості розпорядитися ним на свій розсуд, тому просила усунути перешкоди в користуванні домоволодінням, виселити відповідачів з будинку, який належить їй на праві власності.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили захистити право власності позивачки на будинок, виселивши ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з належного їй домоволодіння.

 ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з зустрічним позовом  до ОСОБА_1, Кекінської сільської ради Сумського району про визнання права власності на  частину домоволодіння. Позивачі за зустрічним позовом посилались на те, що  ОСОБА_2 з моменту свого народження, а саме з 1961 року,  проживав  в АДРЕСА_1 разом зі своєю матір»ю ОСОБА_1 В лютому 1989 році він зареєстрував шлюб з ОСОБА_3, яка також стала проживати разом з ним та його матір»ю у вказаному домоволодінні. ІНФОРМАЦІЯ_1 року в їх сім»ї народилася донька ОСОБА_5, а ІНФОРМАЦІЯ_2 року донька ОСОБА_4; всі позивачі за зустрічним позовом стали проживати разом з ОСОБА_1 в спірному домоволодінні. Згідно довідки Кекинської сільської ради № 299 від 1 вересня 2008 року домоволодіння №8 по вул. Зарічна в с. Капітанівка Сумського району Сумської області по 1991 рік включно згідно даних погосподарського обліку відносилось до колгоспного двору. Головою колгоспного двору була  відповідачка ОСОБА_1, членами колгоспного двору: ОСОБА_2,  ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, тобто всі сторони  по справі. Домоволодіння відносилося до колгоспного двору  до 2000 року, а відтак у відповідності з діючим на той час законодавством, всі члени колгоспного двору, тобто всі сторони по  справі, мають право на рівні частки в майні двору. Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_2, ОСОБА_5 , ОСОБА_3, ОСОБА_4 просили постановити рішення, яким визнати за ними та за ОСОБА_1 право власності в спірному домоволодінні  по 1/5 частки за кожним, провівши реальний розподіл спірного домоволодіння.

В судовому засіданні ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уточнили свої вимоги; просили визнати за  кожним з сторін право власності на 1/5 частки спірного домоволодіння,  питання проведення реального розподілу домоволодіння не ставили.

Представник Кекінської сільської ради Сумського району Сумської області в судове засідання не з'явився, в письмовій заяві сільська рада просила слухати справу у відсутності її представника.(ар.с. 30). В попередніх судових засіданнях представник сільської ради вважав, що, оскільки спірне домоволодіння відносилось до колгоспного двору, то всі сторони мають право на частку в майні колгоспного двору.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає позови ОСОБА_1 таким, що не підлягає задоволенню, а позов ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 таким, що підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що спірне домоволодіння побудоване в 1973 році ОСОБА_1 та її покійним чоловіком і відносилось до колгоспного типу. Після смерті чоловіка головою колгоспного двору  є ОСОБА_1

Зазначена обставина не оспорюється сторонами і підтверджується довідкою  Кекінської сільської ради Сумського району №299 від 1 вересня 2008 року, з якої вбачається, що спірне домоволодіння АДРЕСА_1  згідно запису в по господарській книзі виконавчого комітету Кекінської сільради відносилось до 1991 року до колгоспного двору, головою якого була ОСОБА_1, а членами колгоспного двору були ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3( ар.с. 25). Запис про те, що тип спірного домоволодіння - колгоспний двір - зберігався в погосподарських книгах до 2000 року.

З копії трудової книжки ОСОБА_2 вбачається, що він у 1979 році вступив до членів колгоспу «Вперед», де працював трактористом; в подальшому  працював трактористом  в новоствореному колгоспі « За мир»( ар.с. 37-39).

З копії трудової книжки ОСОБА_3 вбачається, що  вона в 1991 році була прийнята в члени колгоспу «За мир» ( в подальшому КСП «За мир», ТОВ «За мир»), де і працює агрономом до цього часу( ар.с.40-43).

З копії свідоцтва про одруження вбачається, що 4 лютого 1989 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб( ар.с. 24).

Після укладення шлюбу в 1989 році ОСОБА_3 за згодою ОСОБА_1 вселилися спірне домоволодіння, де стала проживати як член сім'ї ОСОБА_2, який з моменту народження в 1961 році постійно проживав в спірному домоволодінні разом з матір'ю ОСОБА_1, яка також була членом колгоспу «Вперед».

Під час проживання в спірному домоволодінні від спільного подружнього життя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народились ОСОБА_4, 1991 року народження, ОСОБА_6, 1993 року народження, ОСОБА_7,1995 року народження, а також ОСОБА_5, 1989 року народження.( ар.с.44, 46, 47). Після народження і до цього  часу діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали і спірному домоволодінні і продовжують проживати.

З оглянутих в судовому засіданні погосподарських книг, довідки Кекінської сільської ради Сумського району Сумської області від 26 грудня 2008 року №401 вбачається, що  в спірному домоволодінні зареєстровані і проживають ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7  ОСОБА_5, 1989 року народження, вибула з домоволодіння 14 вересня 2004 року в м. Суми. З 1999 року і по даний час головою господарства записана ОСОБА_1 ( ар.с. 65,66, 67,68).

З моменту побудови спірного домоволодіння  воно відносилося до колгоспного двору; запис про те, що спірне домоволодіння відноситься до колгоспного двору зберігся до 2000 року( хоча такий правовий статус домоволодіння  як колгоспний двір був ліквідований з введенням в дію Закону СРСР «Про власність» 1991 року).

У відповідності з ст. ст. 120, 123 Цивільного кодексу Української РСР ( 1964 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності( ст. 112 Кодексу).  Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток всіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частка працездатного члена двору в майні двору може бути зменшена або в її виділі може бути взагалі відмовлено з огляду нетривалості його перебування в складі двору або незначної участі своєю працею або коштами в господарстві двору.

У відповідності з роз'ясненнями, що містяться в п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1005 року «Про судову практику у справах за позовами  про захист права приватної власності» ( з подальшими змінами, внесеними постановою від 25 травня 1998 року №15) до правовідносин, що виникли  раніше 15 квітня 1991 року( дата введення в силу Закону «Про власність», застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени колгоспного двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні; б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів , включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору  можу бути зменшено або відмовлено в її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору.

Отже, оскільки ОСОБА_1, а також ОСОБА_2, ОСОБА_5 та неповнолітня ОСОБА_4 були членами колгоспного двору, головою якого була ОСОБА_1 , всі вони мають рівне право  на майно колгоспного двору, тому за ними необхідно визнати право власності  на частку в колгоспному дворі в розмірі ј частини за кожним.

Що ж стосується вимог ОСОБА_3, то суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3, оскільки вона перебувала у складі колгоспного двору незначний час і не надала суду доказів на підтвердження того, що вона брала участь своєю працею або коштами в господарстві двору. Крім того, з копії технічного паспорту на домоволодіння вбачається, що будинок був побудований в 1973 році, тобто задовго до набуття ОСОБА_3 статусу члена колгоспного двору. Більшість надвірних споруд, зокрема, гараж Б, сарай В, кухня Д, сарай Е, погріб п/г були збудовані в 1961-1968 роках, тобто також задовго до вселення ОСОБА_3 в спірне домоволодіння. До того ж, сарай Ж, вбиральня З, сарай И, сарай К, навіс Л були збудовані в 1993 та 2004 роках, тобто коли колгоспний двір вже припинив своє існування.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_5 ОСОБА_4 обґрунтованими і таким, що підлягають задоволенню, а підстав для задоволення вимог ОСОБА_3 суд не вбачає.

Не вбачає суд і підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 в частині  усунення перешкод в користуванні домоволодінням і виселенні ОСОБА_3 та ОСОБА_3

Всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України, ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_3 чинять їй перешкоди в користуванні власністю.

ОСОБА_2, як член  колгоспного двору, у відповідності з чинним на момент виникнення правовідносин законодавством має право на частку в спірному домоволодінні і позбавлення його права власності на тій підставі, що між ним та ОСОБА_1 виникають спори, чинним законодавством не передбачено.

ОСОБА_3 також вселилася у спірне домоволодіння як член сім*ї ОСОБА_2, прописана ( зареєстрована) в спірному домоволодінні, тривалий час проживає в будинку разом з чоловіком та дітьми; вселення, реєстрація та проживання ОСОБА_3 в спірному домоволодінні відбувалось за згодою ОСОБА_1, яка до 2008 року з позовами про усунення перешкод в користуванні власністю не зверталася, погоджуючись, таким чином, з проживанням ОСОБА_3 в спірному домоволодінні, тому виселення ОСОБА_3 з спірного домоволодіння можливо з підстав, передбачених Житловим кодексом України, а не Цивільним кодексом України, оскільки спірні правовідносини випливають з житлових відносин, а не з цивільно-правових.

Відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_1 суд виходить з того, що в цьому випадку права ОСОБА_1 не будуть порушені, оскільки вона не позбавлена можливості звернутися до суду з окремим позовом за захистом своїх житлових прав, в тому числі і про виселення ОСОБА_3 з підстав, передбачених Житловим кодексом України.

До того ж, на даний час вимоги ОСОБА_1 випливають з цивільно-правових норм, які регулюють захист права власності на майно (ст. 391 ЦК України). Однак ОСОБА_1 не надала суду доказів на підтвердження того, що вона одноособово є власником спірного домоволодіння; з копії технічного паспорту на домоволодіння вбачається, що воно на даний час не зареєстровано належним чином в органах технічної інвентаризації у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не надала документ, що підтверджує тільки її право власності на спірне домоволодіння.

Отже, за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 слід визнати право власності на ј частку у спірному домоволодінні за кожним; вартість ј частки спірного домоволодіння  складає 39468 гривень 25 копійок, а вартість всього домоволодіння складає 157873 гривні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 213, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 10, 60 ЦПК України, ст. 391 ЦК України, суд

                              В И Р І Ш И В :

Визнати за ОСОБА_4 право власності на ј частину домоволодіння АДРЕСА_1 вартістю 39468 гривень 25 копійок.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ј частину домоволодіння АДРЕСА_1 вартістю 39468 гривень 25 копійок.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на ј частину домоволодіння АДРЕСА_1 вартістю 39468 гривень 25 копійок.

Визнати за ТОСОБА_1 право власності на ј частину домоволодіння АДРЕСА_1 вартістю 39468 гривень 25 копійок.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні домоволодінням.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Кекінської сільської ради Сумського району Сумської області про  визнання права власності на частину домоволодіння  за безпідставністю позовних вимог.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження або апеляційну скаргу не було подано.

Суддя