УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Парандюк Т.С.
суддів - Гірського Б.О., Бахметової В.М.
при секретарі - Танцюрі О.В.
з участю апелянта ОСОБА_1., адвоката
ОСОБА_2., представника ОСОБА_3. -
ОСОБА_4. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 02 жовтня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні переобладнаним нежилим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення права власності на 1/2 частини переобладнаного приміщення та визнання за нею права власцості на дане приміщення, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 02.10.2006 року зустрічний позов ОСОБА_3. задоволено.
"Припинено право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину переобладнаної квартири АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на переобладнану квартиру АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 вартість 1/2 частини переобладнаної квартири АДРЕСА_1 в сумі 94726 (дев'яносто чотири тисячі сімсот двадцять шість) грн., які знаходяться на депозитному рахунку територіального управління Державної судової адміністрації в Тернопільській області.
справа №22а-1249/2006р. головуючий у 1 інстанції - Берегуляк Ф.Г.
категорія - право власності доповідач - Гірський Б.О.
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні переобладнаним приміщенням (квартирою) відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 851 грн. судових витрат.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави державне мито в розмірі 43,73 грн.".
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в повному обсязі задовольнити пред'явлений нею позов і відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на неправильне застосування норм матеріального права, на порушення норм процесуального права.
Зокрема, апелянт ОСОБА_1. зазначила, що є співвласником 1/2 частини квартири по АДРЕСА_1. Співвласником іншої частини квартири є ОСОБА_3.
За їх спільною згодою, як співвласників, було вирішено переобладнати вказану квартиру під перукарню, про що виконкомом Тернопільської міської ради було прийняте відповідне рішення.
Після закінчення будівельних робіт по переобладнанню даного жилого приміщення в нежиле, вона відмовилась підписувати акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, оскільки ОСОБА_3. почала чинити їй перешкоди в користуванні переобладнаним приміщенням: без її згоди стала використовувати спірне приміщення для зайняття підприємницькою діяльністю, влаштувавши перукарню ІНФОРМАЦІЯ_1.
Тому, вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив їй у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням та задовольнив пред'явлений ОСОБА_3. позов про припинення права власності на її 1/2 частини квартири по АДРЕСА_1, з підстав передбачених ст. 365 ЦК України.
Представник відповідачки-позивачки ОСОБА_3. - ОСОБА_4. доводи апеляційної скарги заперечив та вказав, що суд першої інстанції вірно задовольнив пред'явлений його довірителькою позов та припинив право ОСОБА_1. на частку у спільному майні - нежитловому приміщенні по АДРЕСА_1, так як остання давши згоду на переобладнання "сирого" спірного жилого приміщення під нежиле -перукарню, після закінчення проведення всіх будівельних робіт, відмовилася без зазначення будь-яких причин від підписання акту про прийняття в експлуатацію даного об'єкта, виявила бажання продати свою частку ОСОБА_3. за завищену вартість, а після відмови їй в цьому, в зв'язку з неприйнятною ціною, звернулася в суд з позовом про припинення діяльності перукарні.
Тому, в зв'язку з такими діями ОСОБА_1. стало неможливо спільно володіти та користуватися переобладнаним приміщенням.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши за матеріалами справи приведені в скарзі доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1. до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1. та ОСОБА_3. є співвласниками приміщення АДРЕСА_1 і кожній з них належить по 1/2 його частини.
За їх спільною заявою, рішенням виконкому Тернопільської міської ради від 15.04.2004 року №287, дозволено виготовити заявникам проектну документацію на переобладнання вищезазначеного приміщення з жилого, як квартири, в нежиле, як перукарню... Після закінчення робіт здати приміщення в експлуатацію з оформленням відповідних документів... Міському бюро технічної інвентаризації зареєструвати переобладнане приміщення, як нежитлове.
Всі будівельні роботи по переобладнанню квартири під перукарню виконані.
Приміщення не може бути введено в експлуатацію, так як ОСОБА_1. відмовляється від підписання акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
Вказані обставини сторонами не заперечуються.
Постановляючи рішення і відмовляючи в задоволенні пред'явленого ОСОБА_1. позову про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3. про припинення права ОСОБА_1. на частку у спільному майні, суд першої інстанції виходив з наявності передбачених для цього ст. 365 ЦК України підстав, в тому числі неможливістю спільного володіння і користування майном, в зв'язку із стосунками, що фактично склалися між його співвласниками.
Такий висновок суду є обґрунтований.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1., зробивши своє волевиявлення на здійснення разом із ОСОБА_3. переобладнання належної їм на праві спільної часткової власності "сирої" квартири по АДРЕСА_1 під перукарню та взявши на себе відповідні зобов'язання, після виготовлення проектної документації, одержання дозволу на виконання будівельних робіт і проведення ОСОБА_3. в повному обсязі таких робіт, в подальшому відмовилася, без зазначення відповідних причин, які заслуговують на увагу, від підписання акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, чим порушила по відношенню до ОСОБА_3. принципи добросовісності, розумності та справедливості.
Крім того, такі дії ОСОБА_1., як подача первісного позову про усунення перешкод в користуванні нежилим приміщенням та припинення діяльності перукарні, після завершення переобладнання спірної квартири в нежиле приміщення (за попередньою домовленістю); бажання відчуження своєї частки; відсутність, як в суб'єкта підприємницької діяльності, ліцензії на надання таких послуг, свідчать про її небажання здійснювати право спільної часткової власності у переобладнаному під перукарню приміщенні.
З висновку експерта НОМЕР_1 вбачається, що ринкова вартість переобладнаного приміщення АДРЕСА_1 складає - 277500 грн.
Варіанти поділу даного приміщення відсутні, воно є неподільним.
Ринкова вартість 1/2 частини вказаного приміщення (без врахування проведення ремонту) складає - 94726 грн., а вартість проведеного в приміщенні ремонту становить - 80670 грн.
Будівельні роботи по переобладнанню даної квартири в нежиле приміщення та ремонт в ньому проводила за власні кошти ОСОБА_3., яка відповідно до ст. 60 ЦПК України, представила відносно цього належні докази, які були взяті до уваги експертом під час проведення експертизи, а ОСОБА_1. належних доказів участі в будівельних чи ремонтних роботах не представила, відповідно до зазначеної норми закону.
Таким чином вартість частки ОСОБА_1. у спільному з ОСОБА_3. приміщенні зменшилась і суд першої інстанції вірно стягнув в користь ОСОБА_1. грошову компенсацію за належну їй частку у спільному майні без врахування вартості проведеного ремонту.
Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 забезпечена житлом, є власником квартири по АДРЕСА_2 та співвласником квартири поАДРЕСА_3, тому припинення її права на частку в спірному нежилому приміщенні не завдасть істотної шкоди як її інтересам, так і інтересам членів її сім'ї.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного переконання про наявність всіх, передбачених ст. 365 ЦК України підстав для припинення права на частку ОСОБА_1. у спільному майні, за вимогою іншого співвласника - ОСОБА_3.
Щодо посилань апелянта про відсутність ухвали про об'єднання в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1. зустрічної позовної заяви ОСОБА_3., то відповідно до ст. 309 ЦПК України, дане порушення норми процесуального права не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки воно не призвело до неправильного вирішення справи.
Щодо посилань апелянта про порушення прав її чоловіка - ОСОБА_5., який не брав участі у справі, однак вона вважає має право на частку в належній їй частині спірного приміщення, яке було придбане в період їх перебування у шлюбі, то такі посилання колегією суддів до уваги братися не можуть, оскільки сам ОСОБА_5. не порушував питання про належність йому частки у спірному майні, не заявляв клопотання про участь у справі, не оскаржував, відповідно до ст. 292 ЦПК України, рішення суду першої інстанції, як особа, яка не брала участі у справі, якщо вважає, що суд вирішив питання про її права та обов'язки.
Виходячи з вищенаведеного та з меж доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області, -
УХВАЛИЛА:
апеляційну скаргу ОСОБА_1. відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 02.10.2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржена протягом двох місяців в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.